Справа №333/5452/25
Провадження №1-кс/333/2197/25
Іменем України
27 червня 2025 року м.Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженню №42025082030000040 від 03.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України, -
Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженню №42025082030000040 від 03.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у рамках досудового розслідування встановлено: ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, в умовах дії правових обмежень на виїзд чоловіків призовного віку за межі України, вступив у злочинну змову з невстановленими службовими особами з числа працівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (Р(М)ТЦК та СП) і членів військово-лікарських комісій (ВЛК). Вказані особи, згідно з повноваженнями, мають право приймати рішення про зняття громадян з військового обліку на підставі встановлення непридатності до проходження військової служби. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, організував злочинну схему, спрямовану на незаконне переправлення через державний кордон України чоловіків призовного віку шляхом оформлення фіктивних документів. Ця схема була спрямована виключно на особисте незаконне збагачення ОСОБА_5 , а також на ухилення інших осіб від військового обов'язку в умовах воєнного стану. Вчинення таких дій є грубим порушенням норм кримінального законодавства, несе в собі високий рівень суспільної небезпеки та підриває основи національної безпеки у сфері оборони. Таким чином, з огляду на викладене, вимоги клопотання є обґрунтованими і базуються на зібраних доказах, що свідчать про організовану злочинну діяльність підозрюваного ОСОБА_5 та необхідність застосування до нього відповідних процесуальних заходів.
Слідчий, будучи повідомленою судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явилася.
Прокурор, будучи повідомлена судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явилася. Надала заяву про слухання клопотання за її відсутності, наполягала на задоволенні клопотання.
Підозрюваний та його захисник, будучи повідомленими судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явилися. Від захисника-адвоката ОСОБА_6 надійшла заява про проведення судового засідання за їхньої відсутності.
Вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що 03.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України (кримінальне провадження №42025082030000040). До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження і долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
З огляду за зміст клопотання слідчого зазначене вище майно, яке було вилучено 26.06.2025 року, в ході затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КК України, в розумінні ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами, правовий режим зберігання яких регламентується ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою: забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Арешт майна, яке має ознаки речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно.
З урахуванням того, що досудове розслідування здійснюється за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України, вчиненого у сфері забезпечення призову та мобілізації у період діє воєнного стану, вилучене під час затримання підозрюваного ОСОБА_5 , майно є об'єктом кримінально-протиправних дій та є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні слідчого чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Проте, накладати арешт на майно: ключі чорного кольору від авто TOYOTA; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 слідчий суддя не вбачає підстав, оскільки на автомобіль TOYOTA арешт не накладався, він речовим доказом не визнавався. Чинне кримінально-процесуальне законодавство України встановлює критерії, за яких документ може бути визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. При цьому суд враховує, що надані суду матеріали не містять відомостей, що пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5 є предметом будь-якого кримінально караного діяння.
Керуючись ст.ст.16, 98, 170-175 КПК України,слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженню №42025082030000040 від 03.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.332 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно вилучене 26.06.2025 року під час затримання в порядку ст.208 КПК України та проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- ключі чорного кольору від авто HONDA;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ;
- грошові кошти у сумі 2 820 гривень купюрами номіналом 500 гривень (5 купюр), 200 гривень )1 купюра), 100 гривень (1 купюра), 20 гривень (1 купюра);
- довідка до акту огляду МСЕК №159666;
- мобільний пристрій іРhone 16 чорного кольору (ІМЕІ встановити не виявилось можливим через наявну систему логічного захисту);
- мобільний пристрій Samsung Galaxy A71 чорного кольору (ІМЕІ встановити не виявилось можливим через наявну систему логічного захисту);
- банківські картки у кількості 7 штук: UKRSIBBANK № НОМЕР_4 , Приват Банк для виплат № НОМЕР_5 , Приват Банк Універсальна № НОМЕР_6 , Приват Банк для виплат № НОМЕР_7 , Приват Банк для виплат № НОМЕР_8 , MonoBank № НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ;
- копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1 арк.;
- копія витягу з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1 арк.;
- копія військового квитка на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 4 арк.;
- папка синього кольору у якій знаходились зазначені особисті документи ОСОБА_7 ;
- предмети схожі на грошові кошти у сумі 21 000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США з номерами: QI24992338A, MK19080200B, HB02555543J (8 купюр з однаковим номером), КА39249052А (20 купюр з однаковим номером), НК10872173D (30 купюр з однаковим номером), FB89523090В (150 купюр з однаковим номером).
В іншій частині клопотання -відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту проголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1