"16" серпня 2006 р.
Справа № 30/249-06-7597
Позивач: Мале підприємство «Гурман» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
Відповідач: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів;
Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1.
Про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: Корнілова Л.І.- довіреність від 29.06.2006р.
Від відповідача: Управління розвитку - Коновець К.Н.- довіреність №2/1817 від 26.07.2006р.
Управління архітектури -Міхєєв І.Є.- довіреність №370 від 29.06.2006р.
ФО-П ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - довіреність від 10.08.2006р.
Суть спору: Позивач, Мале підприємство «Гурман» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - МП «Гурман», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця (далі-ПП) ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди окремого індивідуально визначеного майна НОМЕР_1, укладеного між управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради та ПП ОСОБА_1 та про зобов'язання управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 демонтувати на літньому майданчику, побудовані самочинно поміст, шатер і настил, загальною площею 34,0 кв.м, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, біля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Представник позивача позовну заяву підтримує , наполягає на її задоволенні.
У зв'язку з наданням до матеріалів справи правовстановлюючих документів уточнено назву відповідачів: замість управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради - Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів; замість Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, яке не є юридичною особою, відповідачем визначено Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідач, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів, проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач, Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, повністю підтримує заперечення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів, вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким , що не підлягає задоволенню.
Відповідач Підприємець ОСОБА_1 проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
У розгляді справи оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
МП «Гурман»на праві приватної власності належить нежиле підвальне приміщення загальною площею 244,1 кв. м., а саме, у флігелі «Б»будинку АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу № НОМЕР_1 між Одеської міської ради, в особі начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та МП «Гурман», посвідченим 27.09.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстр. НОМЕР_2 , про що отримано свідоцтво про право власності НОМЕР_3.
У червня 2006р. позивачу стало відомо, що 01 червня 2006р. між Управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, правонаступником якого є Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Орендодавець) та Підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна НОМЕР_1, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -тверде покриття, площею 34,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою здійснення діяльності у сфері громадського харчування. Строк дії договору -з 01.06.2006р. по 01.11.2006р. Відповідно до п.2.1.договору майно повинно бути використано виключно для розміщення та експлуатації об'єкту громадського харчування -відкритого літнього майданчика.
Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.06.2006р. за № 3-2\1694 узгоджена подальша експлуатація літнього майданчика від ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1 при умові дотримання санітарного законодавства. Крім того, розташування літнього майданчика погоджено з Приморським РВ ГУ МНС в Одеській області, Приморською рай адміністрацією (погоджено розташування літнього майданчика площею 34,0 кв.м, без помосту, настилу та шатра).
14.06.2006р. Підприємець ОСОБА_1 отримала дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, який дійсний до 14.06.2007р. Згідно даного дозволу громадське харчування, роздрібна торгівля кухонно-буфетною продукцією, згідно затвердженого асортименту має здійснюватися на літньому майданчику без намету і шатру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На сьогоднішній день Підприємець ОСОБА_1 встановила на наданій їй в оренду частині твердого покриття літній майданчик з помостом, настилом та шатром, що використовується нею для роздрібної торгівлі.
Позивач по справі вважає, що встановленням даного об'єкту Підприємець ОСОБА_1 порушує його права як власника не житлового приміщення, який, на думку позивача, має частку власності (користування) земельною ділянкою, яка є при будинковою територію будинку АДРЕСА_1. У даному випадку позивач вважає , що при будинкова територія використовується з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Положення про порядок встановлення та закріплення меж при будинкових територій існуючого житлового фонду і надання в спільне користування або загальну спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держжитлокомунгоспу, Держбуду та Фонду державного майна України 05.04.1996р. Позивач по справі вважає, що для отримання дозволу на розміщення літнього майданчику необхідна згода власників суміжних приміщень, чиї інтереси порушуються, що, на думку позивача, передбачено у ст.5 Закону України «Про основи містобудування».
Позивач по справі також вважає, що поміст , настил та шатер побудовані самочинно і незаконно, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що може мати негативні наслідки для мешканців будинку.
Крім того, позивач зазначив, що зведений Підприємцем ОСОБА_1 об'єкт є малою архітектурною формою, який встановлений з порушенням Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених Наказом Держкомбуду, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000р. №227 (із змінами та доповненнями), щодо наявності правовстановлюючого документу на відповідну земельну ділянку. У якості обґрунтування вимоги щодо визнання договору недійсним позивач посилається на ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо недійсність право чину прямо не встановлена законом, але одні із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За таких обставин, позивач вимагає визнання недійсним договору оренди окремого індивідуально визначеного майна НОМЕР_1, укладеного між управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради та ПП ОСОБА_1 та зобов'язання управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 демонтувати на літньому майданчику, побудовані самочинно поміст, шатер і настил, загальною площею 34,0 кв.м, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, біля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1».
В ході розгляду справи представник позивача в судовому засіданні пояснив , що позовна вимога щодо зобов'язання управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 демонтувати на літньому майданчику, побудовані самочинно поміст, шатер і настил, загальною площею 34,0 кв.м, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, біля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є наслідком визнання недійсним договору оренди окремого індивідуально визначеного майна НОМЕР_1, укладеного між управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради та ПП ОСОБА_1, а є самостійною вимогою , яка ґрунтується на самочинному будівництві відповідачем об'єкту з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідач -Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів проти позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуваний позивачем договір оренди окремого індивідуально визначеного майна НОМЕР_1, укладений між управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради та ПП ОСОБА_1 повністю відповідає нормам чинного законодавства. Договір був укладений Управлінням з урахуванням делегованих власником - Одеською міською радою повноважень щодо укладення договорів оренди окремого індивідуально-визначеного майна, що є комунальною власністю та використовується для розміщення і експлуатації некапітальних пунктів торгової мережі в м. Одесі.
Текст договору повністю відповідає формі типового договору, затвердженої розпорядженням Одеського міського голови НОМЕР_4 «про затвердження типових договорів оренди майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси».
Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не зазначив, в чому саме оскаржуваний договір не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача.
Відповідач також звернув увагу суду на те, що літній майданчик за адресою: АДРЕСА_1 є збірно-розбірною конструкцією, яка не має фундаменту, заглибленого у землі. Згідно наказу Держкомбуду, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273 встановлення тимчасових об'єктів без фундаменту не потребує отримання дозволу Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт.
Що стосується порушення прав позивача щодо права користування земельною ділянкою, то з цього приводу відповідач зазначив, згідно рішення Одеської міської ради НОМЕР_5, документом, який підтверджує право на долю у землекористуванні вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень є договір на дольову участь в землекористуванні. Позивачем такого документу до суду не надано.
Представник відповідача - Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю
Повністю підтримує заперечення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не є тією установою, якій відповідно до законодавства належать повноваження щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері містобудування.
Відповідач - Підприємець ОСОБА_1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що протягом двох років позивач не використовує належне йому на праві власності підвальне приміщення. Літній майданчик розташований не перед входом у підвальне приміщення позивача а на деякій відстані від входу, тому ніяким чином не може чинити перешкоди позивачу у здійсненні його права власності.
Всі дозвільні документи на встановлення літнього майданчику Підприємцем ОСОБА_1 буди отримані, зауважень від установ та організацій, які здійснюють нагляд за правомірністю встановлення літнього майданчика та наявність порушень у сфері містобудування , до відповідача не надходило.
Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що МП «Гурман» не є стороною за оскаржуваним ним договором оренди, тому не, не надало доказів порушення його прав , тому не може вимагати його недійсності.
Розглянув матеріали справи, суд доходить до висновку по відмову у задоволенні позовних вимог за таких підстав:
Відповідно до ст..ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, ст..1 ГПК України передбачає право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а відповідно до ст..2 цього ж Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушення прав та інтересів особи - позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, і проти чого сторони по справі не заперечують, позивачу на праві власності належить нежиле підвальне приміщення загальною площею 244,1 кв. м., а саме, у флігелі «Б»будинку АДРЕСА_1, але, в ході розгляду справи , в судовому засіданні було встановлено, що позивач протягом двох років не використовує зазначене приміщення. Літній же майданчик , на знесенні якого наполягає позивач, розташований перед будинком АДРЕСА_1 лише у червні 2006р.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, відповідно до ч.1 цієї ж статті, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу.
З тексту позовної заяви та письмових пояснень до позовної заяви не вбачається посилання позивача на конкретний пункт ст.203 Цивільного кодексу України, на підставі якого позивач вважає договір оренди НОМЕР_1 від 01.06.2006р. недійсним. Враховуючи пояснення позивача, підставою слід вважати п.1 ст.203 Цивільного кодексу, згідно якого зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Але, виходячи із тексту позовної заяви та пояснень представника позивача, позивачем не наведено доказів суперечення змісту правочину (типовий договір, затверджений розпорядженням Одеського міського голови НОМЕР_4) актам законодавства.
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення норм містобудівельного законодавства, які, на думку позивача, мали місце при наданні дозволу на розміщення літнього майданчику та мають місце у даний час у зв'язку із зведенням Підприємцем ОСОБА_1 літнього майданчику з помостом та шатром. Але, у даному випадку, суд повністю погоджується з доводами відповідачів по справі стосовно того, що позивач не є експертною або іншою уповноваженою державою установою, яка має повноваження щодо встановлення наявності порушень у сфері містобудування суб'єктами підприємницької діяльності.
За таких обставин ,вимоги позивача не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 23 серпня 2006р.
Суддя Рога Н. В.