Справа № 950/836/25
2/950/402/25
18 червня 2025 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого - судді Бакланова Р. В. з участю секретаря - Гладкової С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Васильць Сергій Олексійович до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
До Лебединського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Василець С.О. до ТОВ "ВЄГАРТ ОІЛ" в якій він просить стягнути на користь ОСОБА_1 після утримання належних сум податків та зборів: 32 002,55грн. - заборгованості по заробітній платі за період з 01 листопада 2024р. по 28 лютого 2025р. (включно); 9061,55грн. - грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки 5710,94грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2025р. по 24 березня 2025р., а всього 46 775,04грн. (сорок шість тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 04 копійки), а також судові витрати у справі, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причину неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив не подав.
Згідно вимог частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд визнав за можливе провести розгляд справи без участі сторін та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням частини 2 статті 247 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлені факти та відповідні їм правовідносини:
17 лютого 2024р. позивач, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду оператора заправних станцій Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ», що підтверджується записом за №33 у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 02 лютого 2007р., належної Позивачеві. Підставою для внесення запису до трудової книжки позивача зазначено наказ №40-К/С від 16 лютого 2024р.
28 лютого 2025р. позивач був звільнений з роботи за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), що підтверджується записом за №34 у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 02 лютого 2007р., належної оозивачеві. Підставою для внесення запису до трудової книжки позивача зазначено наказ №552-К/С від 28 лютого 2025р.
У відповідності зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає
можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995р. №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.
Ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
В той же час відповідач систематично порушував норми чинного законодавства (ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці») щодо повноти та своєчасності виплати заробітної плати Позивачеві і на даний час не провів виплату позивачеві заробітної плати за період з 01 листопада 2024р. і до дня його звільнення з роботи (до 28 лютого 2025р. включно).
Також відповідач допустив порушення норм чинного законодавства (ст.116 КЗпП України) щодо строків проведення розрахунків при звільненні з Позивачем.
Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
В той же час відповідачем не була проведена виплата на користь позивача грошова компенсація за всі дні невикористаної відпустки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (ст.1 Податкового кодексу України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
П.16.1. ст.16 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платник податків зобов'язаний:
16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пп.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
Пп.14.1.180. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
П.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утрима-ного) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
П.164.1. ст.164 Податкового кодексу України, яким встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
П.167.1. ст.167 Податкового кодексу України, яким визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пп.168.1.1. п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пп.168.1.2. п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
Відповідно до п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
А тому відповідачем, як податковим агентом у відповідності з нормами Податкового кодексу України при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи мають утримуватися та перераховуватися до бюджету належні суми податку з доходів фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5% - до 01 січня 2025р., 5,0% - після 01 січня 2025р.).
Згідно ст.49 Кодексу Законів про працю України роботодавець зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Так, 06 березня 2025р. позивач направив на адресу відповідача Заяву про видачу довідки про його заробітну плату від 06 березня 2025р. з проханням надати йому довідку про заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ», за період роботи з 14 лютого 2024р. по 28 лютого 2025р. (включно).
У довідці позивач просив вказати: відомості про кількість відпрацьованих робочих днів (помісячно); розмір нарахованої заробітної плати (помісячно), розмір утриманих податків та зборів (помісячно), розмір виплачених коштів (помісячно), відомості по оплаті тимчасової непрацездатності та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Вказану заяву від 06 березня 2025р. відповідач отримав 14 березня 2025р., що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДП «Укрпошта», але до цього часу так витребуваної довідки позивачеві не надав.
Згідно даних відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загально-обов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), отриманої Позивачем з Єдиного порталу державних послуг «Дія» розмір заробітної плати Позивача становив: у листопаді 2024р. - 10376,43 грн., у грудні 2024р. - 10312,09 грн., у січні 2025р. - 9932,85 грн.
Дані про розмір заробітної плати за лютий 2025р. у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загально-обов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), але має бути на рівні 10000,00 грн.
Таким чином, розмір нарахованої відповідачем, але не виплаченої на користь позивача заробітної плати за період з 01 листопада 2024р. по 28 лютого 2025р. (включно) становить 40 621,37грн. = 10376,43грн. + 10312,09грн. + 9932,85грн. + 10000,00грн.
Після утримання належним сум податків та зборів заборгованість відповідача перед Позивачем по невиплаченій заробітній платі за період з 01 листопада 2024р. по 28 лютого 2025р. (включно) становить 32 002,55грн. = ((10376,43грн. + 10312,09грн.) - 18% - 1,5%) + ((9932,85грн. + 10000,00грн.) - 18% - 5,0%).
За розрахунками позивача розмір грошової компенсації, яка має бути виплачена відповідачем на користь позивача за всі дні невикористаної відпустки становить 9061,55грн.
Ст.117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Враховуючи, що відповідач при звільненні позивача з роботи не провів в день звільнення виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, то він у відповідності з положеннями ст.117 КЗпП України має сплатити середній заробіток за час затримки проведення розрахунку.
За розрахунками, наданими позивачем, відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні після утримання належних сум податків та зборів на день подачі даної позовної заяви становить 5710,94грн.
Відповідно, до розрахунку, наданого позивачем, загальна сума, що підлягає стягнення з відповідача становить 46 775,04грн. = 32 002,55грн. + 9061,55грн. + 5710,94грн.
Факту наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачем, станом на день винесення рішення суду, не подано. А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума заборгованості по заробітній платі.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідност. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд погоджується з розрахунком, що наданий позивачем, доходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданихпослуг), виконаних адвокатом, та здійсненихним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданихпослуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справина репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник позивача у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової допомоги від 20.03.2025; ордер на надання правової допомоги адвокатом Васильцем С.О. від 20.03.2025.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість позовних вимог, а також значення справи для сторони, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню фактично понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.43, 59 Конституції України, ст.ст.49, 83, 94, 115, 116, 117, 232, 233 Кодексу Законів про працю України, ст.ст.1, 14, 16, 41, 57, 167, 168, 171 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 21, 24 ст.ст.12,13,76-81,141,247, 263-265 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Васильць Сергій Олексійович до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за дні невикористаної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄГАРТ ОІЛ" (40000, Сумська область, м. Суми, майдан Незалежності, 3/1, код ЄДРПОУ 45232649) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) після утримання належних сум податків та зборів: 32002,55 грн. - заборгованості по заробітній платі за період з 01 листопада 2024р. по 28 лютого 2025р. (включно); 9061,55 грн. - грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки; 5710,94 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2025р. по 24 березня 2025р.; а всього 46775,04 грн. (сорок шість тисяч триста шість гривень 11 копійок), а також судові витрати у справі, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Роман БАКЛАНОВ