ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/16229/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька обл., Покровський р-н, 85004)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжі Гедройця, 5, м. Київ, 03680)
про стягнення 73 332,48 грн.
Представники сторін: не викликались.
Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 73 332,48 грн. вартості недостачі вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт незбереження відповідачем як підприємством залізничного транспорту цілісності майна (вантажу) під час перевезення залізницею вагонів, внаслідок чого на підставі ст. ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України стягненню з відповідача підлягає вартість втраченого під час перевезення вантажу у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через систему "Електронний суд" 14.11.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2023 року надійшла заява б/н від 13.11.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16229/23, з огляду на заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Про відкриття провадження у справі № 910/16229/23 та про його право подати відзив на позовну заяву відповідач відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 22.11.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/16229/23, факт отримання якої 23.11.2023 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.
Додатково ухвала про відкриття провадження у справі від 22.11.2023 року була направлена судом на електронну адресу відповідача uz@uz.gov.ua та отримана останнім 24.11.2023 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки сторони.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 22.11.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Акціонерне товариство "Українська залізниця" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду на час розгляду справи не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, у період лютий-березень 2023 року вантажовідправником - АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» зі станції відправлення Добропілля, Донецької залізниці на станції призначення Ігрень, Зелене поле Придніпровської залізниці, Ладижин Одеської залізниці, за залізничними накладними №№ 48234348, 48262513, 48265342, 48277727, 48345979, 48277693, 48346191, 48277347, 48329064, 48350516, 48350417, 48356851, 48356844 на адресу вантажоодержувача - ДТЕК «Придніпровська ТЕС», ДТЕК "Криворізька ТЕС" та ДТЕК "Ладиженська ТЕС" було здійснено відправку вантажу (вугілля кам'яне марки газове).
Згідно графи 7 вказаних залізничних накладних вантаж передано до перевезення на виконання договору поставки № 21/12-ДЕ від 21.12.2012 року у власність АТ «ДТЕК Дніпроенерго».
У свою чергу, залізниця прийняла у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень і зобовязалась доставити його на станції Ігрень, Зелене поле Придніпровської залізниці, Ладижин Одеської залізниці, отримувачі - ДТЕК «Придніпровська ТЕС», ДТЕК "Криворізька ТЕС" та ДТЕК "Ладиженська ТЕС".
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за № 34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до підпункту «а» статті 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За приписами частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно статей 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов'язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.
Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Судом за матеріалами справи встановлено, що вантажовідправником - АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції призначення Ігрень, Зелене поле Придніпровської залізниці, Ладижин Одеської залізниці, здійснено відправлення вагонів на адресу вантажоодержувачів - ДТЕК «Придніпровська ТЕС», ДТЕК "Криворізька ТЕС" та ДТЕК "Ладиженська ТЕС", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних.
Так, згідно залізничної накладної № 48234348 від 13.02.2023 року, здійснено відправлення 3 вагонів: №60046273 в кількості 69850 кг, №663397608 в кількості 69800 кг., №63661003 в кількості 69800 кг. (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48262513 від 24.02.2023 року, здійснено відправлення 2 вагонів: №66933813 в кількості 69000 кг, №65295644 в кількості 68950 кг., (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48265342 від 27.02.2023 року, здійснено відправлення 2 вагонів: №65695322 в кількості 68800 кг, №62510979 в кількості 69800 кг., (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48277727 від 03.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №60358207 в кількості 69850 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48345979, здійснено відправлення вагону №62314067 в кількості 69950 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48277693 від 03.03.2023 року, здійснено відправлення 2 вагонів: №60359379 в кількості 69900 кг, №61605978 в кількості 69900 кг., (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48346191 від 28.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №60308160 в кількості 69600 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48277347 від 03.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №63540058 в кількості 70000 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48329064 від 22.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №62052584 в кількості 69950 кг, №59727164 в кількості 69850 кг (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48350516 від 30.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №56451164 в кількості 68950 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48350417 від 30.03.2023 року, здійснено відправлення 5 вагонів: №63122378 в кількості 69850 кг, №63683858 в кількості 69900 кг., №62515267 в кількості 69850 кг., №63264022 в кількості 698500 кг., №63852131 в кількості 69150 кг (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48356851 від 31.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №60459724 в кількості 69750 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС;
згідно залізничної накладної № 48356844 від 31.03.2023 року, здійснено відправлення вагону №60256401 в кількості 69800 кг, №61356663 в кількості 69800 кг, (вантаж навалом; вугілля кам'яне марки газове; у твердому стані; вугілля загружено нижче рівня бортів 150 мм; показник вологості до 02%), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
При цьому згідно частини 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Наразі, правильність внесених відомостей до вказаних залізничних накладних підтверджена ЕЦП підписом представника відправника - прийомоздавальника ОСОБА_1 в графі 55 вказаних залізничних накладних.
У свою чергу суд констатує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, а також правильності відомостей, зазначених у залізничних накладних на станції відправлення від залізниці не находило, отже, за висновками суду, на станції відправлення вантаж прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень та заперечень.
У зв'язку з викладеним суд доходить висновку, що наявністю залізничних накладних як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між ТОВ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» як вантажовідправником та відповідачем як перевізником договірних зобов'язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, після прибуття вагонів на станцію призначення Ігрень, Придніпровської залізниці було здійснено перевірку стану вантажу у спірних вагонах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних, про що складено відповідні комерційні акти.
Зокрема, як встановлено судом, у комерційному акті № 453105/54 від 13.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60046273 за накладною № 48234348 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68900 кг, що менше вантажного документа на 950 кг.
У комерційному акті № 453105/55 від 13.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63397608 за накладною № 48234348 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68150 кг, що менше вантажного документа на 1650 кг.
У комерційному акті № 453105/56 від 13.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63661003 за накладною № 48234348 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68450 кг, що менше ватажного документа на 1350 кг.
У комерційному акті № 453105/59 від 24.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63661003 за накладною № 66933813 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68000 кг, що менше вантажного документа на 1000 кг.
У комерційному акті № 453105/60 від 24.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 65295644 за накладною № 48262513 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68050 кг, що менше вантажного документа на 900 кг.
У комерційному акті № 453105/64 від 27.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 65695322 за накладною № 48265342 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67650 кг, що менше вантажного документа на 1150 кг.
У комерційному акті № 453105/65 від 27.02.2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 62510979 за накладною № 48265342 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68950 кг, що менше вантажного документа на 850 кг.
У комерційному акті № 466707/67 від 04 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60358207 за накладною № 48277727 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68500 кг, що менше вантажного документа на 1350 кг.
У комерційному акті № 466707/71 від 28 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 62314067 за накладною № 48345979 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 69050 кг, що менше вантажного документа на 900 кг.
У комерційному акті № 466707/66 від 04 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60359379 за накладною № 48277693 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68000 кг, що менше вантажного документа на 1900 кг.
У комерційному акті № 466707/65 від 04 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 61605978 за накладною № 48277693 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67400 кг, що менше вантажного документа на 2500 кг.
У комерційному акті № 466707/70 від 28 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60308160 за накладною № 48346191 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68650 кг, що менше вантажного документа на 950 кг.
У комерційному акті № 466707/64 від 04 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 56918303 за накладною № 48277693 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67900 кг, що менше вантажного документа на 1100 кг.
У комерційному акті № 410006/49/11 від 28 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63540058 за накладною № 48277347 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 69100 кг, що менше вантажного документа на 900 кг.
У комерційному акті № 453105/69 від 22 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 62052584 за накладною № 48329064 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68750 кг, що менше вантажного документа на 1200 кг.
У комерційному акті № 453105/70 від 22 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 59727164 за накладною № 48329064 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67050 кг, що менше вантажного документа на 2800 кг.
У комерційному акті № 453105/71 від 22 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60454816 за накладною № 48329064 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68850 кг, що менше вантажного документа на 1000 кг.
У комерційному акті № 453105/72 від 30 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 56451164 за накладною № 48350516 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67700 кг, що менше вантажного документа на 1250 кг.
У комерційному акті № 453105/73 від 30 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63122378 за накладною № 48350417 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 69100 кг, що менше вантажного документа на 750 кг.
У комерційному акті № 453105/74 від 30 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63683858 за накладною № 48350417 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68700 кг, що менше вантажного документа на 1200 кг.
У комерційному акті № 453105/75 від 30 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 62515267 за накладною № 48350417 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67700 кг, що менше вантажного документа на 2150 кг.
У комерційному акті № 453105/76 від 30 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63264022 за накладною № 48350417 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68750 кг, що менше вантажного документа на 1100 кг.
У комерційному акті № 453105/77 від 30 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 63852131 за накладною № 48350417 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 67100 кг, що менше вантажного документа на 2050 кг.
У комерційному акті № 453105/78 від 31 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60459724 за накладною № 48356851 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68350 кг, що менше вантажного документа на 1400 кг.
У комерційному акті № 453105/79 від 31 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 60256401 за накладною № 48356844 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 69800 кг, що менше вантажного документа на 650 кг.
У комерційному акті № 453105/80 від 31 березня 2023 року зазначено, що по прибутті вагону № 61356663 за накладною № 48356844 при перевірці маси вантажу виявлено нетто - 68650 кг, що менше вантажного документа на 1300 кг.
У вказаних комерційних актах, зокрема, зазначено, що навантаження вагонів здійснено нижче рівня бортів на 15-20 см та марковано продовжними бороздами, проте за рухом поїзду виявлено виїмка вантажу над люками, в місці виїмки маркування порушено/відсутнє, вантаж потоптано. В технічному відношенні вагони справні. Люка закриті, течі вантажу немає.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу статті 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у пункті 113 Статуту.
Відповідно до статті 26 зазначеного Закону обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
При цьому, докази заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.
Отже, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, складені у період лютий - березень 2023 року комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно із частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
За приписами статті 105 Статуту залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 130 Статуту визначено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Окремо суд звертає увагу на те, що в даному випадку досудове врегулювання спору не є обов'язковим виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами ГПК України.
Відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України, статті 315 Господарського кодексу України, статті 130 Статуту пред'явленню залізниці позову, який випливає з цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Таким чином, питання про попереднє пред'явлення претензії до звернення з позовом до залізниці з підстав, які передбачені Статутом залізниць, вирішується відправником чи одержувачем вантажу (багажу, вантажобагажу) на власний розсуд.
Таким чином, як зазначено в позовній заяві, внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у залізничних накладних №№ 48234348, 48262513, 48265342, 48277727, 48345979, 48277693, 48346191, 48277347, 48329064, 48350516, 48350417, 48356851, 48356844, що призвело до втрати частини цього вантажу, вантажоодержувачу останнього завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу в сумі 73332,48 грн., яка обрахована на підставі вартості вантажу, визначеної довідками вантажовідправника, та з урахуванням норми природної втрати вантажу 1%, які позивач як вантажовідправник з урахуванням переуступних написів просить суд стягнути у позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Наразі, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати завданих позивачу втратою вантажу фактичних збитків, заперечень щодо наведених позивачем розрахунків або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Згідно зі ст. ст. 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Як передбачено п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі положень ст. 133 Статуту залізниць України вантажоодержувачі передали право пред'явлення позову за недостачу вантажу вантажовідправнику - ДТЕК «Придніпровська ТЕС», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувачів.
Відповідно до наявних в матеріалах справи довіреностей №120/ДнЭ/2022 від 31.01.2022 року, № 22/ДнЕ/ПрТЕС від 15.12.2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» уповноважило Окорешко Наталію Іванівну, головного бухгалтера Відокремленого підрозділу «Придніпровська ТЕС» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Боричевського Анатолія Михайловича, директора Відокремленого підрозділу «Придніпровська ТЕС» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» передавати вантажовідправникам право на пред'явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з незбереженням вантажу, для чого зазначеним представникам надаються повноваження засвідчувати своїми підписами на залізничних накладних переуступних написів наступного змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано _____ (найменування організації)».
Вказана довіреність №120/ДнЭ/2022 від 31.01.2022 року підписана Генеральним директором Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М., строк дії довіреності з 01.02.2022 року по 31.01.2023 року.
Довіреність №№ 22/ДнЕ/ПрТЕС від 15.12.2022 року підписана Генеральним директором Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М., строк дії довіреності з 01.02.2023 року по 31.01.2024 року.
Відповідно до довіреності №20/ДнЕ/ПдТЕС від 15.12.2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» уповноважило Окорешко Наталію Іванівну, головного бухгалтера Відокремленого підрозділу «Придніпровська ТЕС» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Шевцова Максима Вікторовича головного інженера Відокремленого підрозділу «Придніпровська ТЕС» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» передавати вантажовідправникам право на пред'явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з незбереженням вантажу, для чого зазначеним представникам надаються повноваження засвідчувати своїми підписами на залізничних накладних переуступних написів наступного змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано _____ (найменування організації)».
Вказана довіреність №20/ДнЕ/ПдТЕС від 15.12.2022 року підписана Генеральним директором Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М., строк дії довіреності з 02.01.2023 року по 31.01.2023 року.
Також, згідно довіреності №17/ДнЕ/КрТЕС від 29.12.2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» уповноважило Євграфова Володимира Павловича, головного інженера Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та Люсік Антоніну Миколаївну, головного бухгалтера Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» передавати вантажовідправникам право на пред'явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з незбереженням вантажу, для чого зазначеним представникам надаються повноваження засвідчувати своїми підписами на залізничних накладних переуступних написів наступного змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано _____ (найменування організації)».
Вказана довіреність №17/ДнЕ/КрТЕС від 29.12.2022 року підписана Генеральним директором Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» Дегтяренко С.М., строк дії довіреності з 01.02.2023 року по 31.01.2024 року.
Так, на долучених позивачем до позовної заяви залізничних накладних №№ 48234348, 48329064, 48350516, 48350417, 48356851, 48356844, 48277693, 48262513, 48265342, наявні переуступні написи від АТ "ДТЕК Дніпроенерго" ВП Придніпровська ТЕС (зроблені головним бухгалтером ВП «Придніпровська ТЕС» Окорешко Н.І., директором ВП «Придніпровська ТЕС» Боричевським А.М., головним інженером Шевцовим М.В.) до АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» щодо права на пред'явлення претензій та позову.
За залізничними накладними № 48277693, 483461191, 48345979, 48277727, 48277727, 48345979, 48346191 наявні переуступні написи від ПАО "ДТЕК Криворізька ТЕС" (зроблені головним бухгалтером ДТЕК "Криворізька ТЕС" Люсік А.М. та директором ДТЕК "Криворізька ТЕС" Євграфовим В.П.) до АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» щодо права на пред'явлення претензій та позову.
На залізничній накладній №48277347 наявний переуступний напис від "ДТЕК Ладиженська ТЕС" (зроблений головним бухгалтером Капулою О.І. та директором Сафоновим Б.Д.) до АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» щодо права на пред'явлення претензій та позову, а тому позивач в розумінні статті 133 Статуту залізниць набув права на пред'явлення позову щодо нестачі вантажу за вказаними залізничними накладними до залізниці.
Відтак, наявними на залізничних накладних переуступними написами підтверджується право ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на пред'явлення позовних вимог щодо нестачі вантажу завищевказаними накладними.
Окрім цього суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Відповідно до статті 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо не доведе, що недостача виникла з вини відправника.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
У відповідності до частини 3 статті 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Пунктом 5 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
При цьому матеріали справи не містять доказів недотримання відправником Правил перевезення вантажів, зважаючи на відсутність на станції відправлення будь-яких зауважень з боку залізниці до стану вантажу та вагонів, зокрема, після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Господарський суд зазначає, що обов'язок перевірки вантажу під час його прийняття до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера) та пломб (ЗПП) встановлений пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення.
Так, пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
З огляду на викладене, відповідно до залізничних накладних №№ 48234348, 48262513, 48265342, 48277727, 48345979, 48277693, 48346191, 48277347, 48329064, 48350516, 48350417, 48356851, 48356844 вантаж завантажено у спірні вагони вантажовідправником, водночас, на станції відправлення залізницею жодних зауважень до стану вантажу та вагонів пред'явлено не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Зокрема, факт нестачі за спірним перевезенням належним чином підтверджений відповідними комерційними актами, наявними в матеріалах справи, про що судом зазначалось вище.
Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано обставини визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізних документів (залізничних накладних) правильної маси вантажу спірних вагонів, та за обставин відсутності доказів невжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд дійшов до висновку про порушення залізницею заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення та про наявність вини залізниці у недостачі спірного вантажу, в зв'язку з чим підстави для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відсутні.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
З огляду на зазначене судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у спірних вагонах, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що свідчить про доведеність позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (пункт 114 Статуту).
Так, абзацом першим статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості вантажу позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції, згідно яких вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить по накладним:
№ 48234348 (вагони 60046273, 63397608, 63661003) - 5268,36 грн з ПДВ,
№ 48262513 (вагони 66933813, 65295644) - 4978,27 грн з ПДВ,
№ 48265342 (вагони 65695322, 62510979) - 4611,36 грн з ПДВ,
№ 48277727 (вагон 60358207) - 4987,33 грн з ПДВ,
№ 48345979 - (вагон 62314067) - 3795,49 грн з ПДВ,
№ 48350516 (вагон 56451164) - 3661,10 грн. з ПДВ,
№ 48350417 (вагони 63122378, 636838858, 62515267, 63264022, 63852131) - 3661,10 грн з ПДВ,
№ 48356851 (вагон 60459724) - 3 938, 63 грн з ПДВ,
№ 48329064 - (вагони 62052584, 59727164, 60454816) - 2 774,06 грн з ПДВ,
№ 48366844 (вагони 60256401, 61356663) - 3938,63 грн з ПДВ,
№ 48346191 (вагон 60308160) - 4554,59 грн з ПДВ,
№ 48277693 (вагони 60359379, 61605978, 56918303) - 5012,15 грн з ПДВ,
№ 48277347 (вагон 63540058) - 4454,87 грн з ПДВ.
В свою чергу, заперечень щодо вартості втраченого вантажу та наданих позивачем на її підтвердження доказів або наявності інших доказів такої вартості відповідачем суду не надано.
Окрім того суд звертає увагу на той факт, що інформація про вартість 1 тони вугілля надана саме відправником (за даними спірних залізничних накладних), а також враховує положення ст. 113 Статуту, відповідно до якої до претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Разом з тим, як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі №910/5038/20, у роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово "зокрема".
Так, відповідно до п. 2.7 роз'яснення вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Отже, за висновками суду, надані позивачем докази - довідки вантажовідправника щодо вартості 1 тонни вугілля відповідають ознакам належності доказу за змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України та узгоджуються з приписами ст. 115 Статуту залізниць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 916/4345/14 та від 10.08.2018 року у справі №910/22324/16.
Враховуючи положення частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, а також статті 115 Статуту залізниць України суд зазначає, що вартість вантажу як бази для вирахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, позивачем доведена наявними в матеріалах справи доказами відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.
Згідно пункту 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх природних властивостей зменшується при перевезені, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Так, згідно пункту 27 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і вологосолона; тютюн; м'ясо свіже;
1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
0,5 % маси всіх інших вантажів.
Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 року, є мінеральним паливом.
Один із основних показників якості вугілля кам'яного є волога, яка за даними спірних залізничних накладних у кам'яному вугіллі становить 0,2%, що підтверджується записами у графі 20 перевізних документів, зокрема: «Вантаж в твердому стані, граничний показник вологості 0,2%».
Аналогічна правова позиція про те, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам'яного вугілля) відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеній в залізничній накладній, викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі №910/5038/20.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення мінерального палива (вугілля кам'яного), вологість якого складає до 0,2%.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог (збитків) або обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу в розмірі 73332,48 грн. та за його результатами встановлено арифметичну правильність розрахунку та відповідність нормам чинного законодавства.
Таким чином, судом встановлено, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу за залізничними накладними №№ 48234348, 48262513, 48265342, 48277727, 48345979, 48277693, 48346191, 48277347, 48329064, 48350516, 48350417, 48356851, 48356844 з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 73332,48 грн.
Враховуючи вищевикладене, встановивши неналежне виконання залізницею своїх зобов'язань за договорами перевезення в частині збереження прийнятого відповідачем до перевезення вантажу, зазначеного у залізничних накладних, що призвело до втрати частини вантажу, факт недостачі останнього у вищевказаній кількості підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а також доказів на підтвердження того, що недостача доставленого вантажу сталася не з вини відповідача, як і доказів відшкодування фактичних збитків у вказаній сумі не надано, за умови звернення ТОВ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з даним позовом до суду в межах позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 73332,48 грн. вартості нестачі вантажу в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька обл., Покровський р-н, 85004, код 00176472) 73332 (сімдесят три тисячі триста тридцять дві) грн. 48 коп. вартості втраченого вантажу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон