пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 червня 2025 року Справа № 903/97/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА"
до відповідача: фізичної особи - підприємця Драганюка Сергія Анатолійовича
про стягнення 312 315,45 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Тимощук М.В.
Представники сторін:
від позивача: Стукаленко Л.М.
від відповідача: Ульчак Б.І.
встановив: в позовній заяві (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.03.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА" до фізичної особи - підприємця Драганюка Сергія Анатолійовича просить суд стягнути з відповідача збитки за неналежне виконання умов Договору - заявки №0014636 від 31.10.2023 у розмірі 312 315,45 грн., з яких 199 064,69 грн. - вартість пошкодженого вантажу, 55 000,00 грн. - вартість зворотнього перевезення Товару, 3 780,00 грн.- вартість послуг експертного огляду вантажу, 47 665,74 грн. - сума платежів при розмитнені Товару, 3 800,00 грн. штрафу та 3 005,02 грн. 5% річних , а також витрати по сплаті судового збору в сумі 4 684,73 грн., з якої й вирішується спір.
Ухвалою суду від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на 25.02.2025 на 11:00 год.
Ухвалою суду від 21.02.2025 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 26.02.2025 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 01.04.2025 на 10:40 год.
03.03.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА" надішла відповідь на відзив на позовну заяву.
07.03.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подачу заперечень на відповідь на відзив.
17.03.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА" надішла заява про зменшення розміру позовних вимог.
31.03.2025 на адресу суду від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА" Сметюха Сергія Анатолійовича надійшла заява свідка, яка посвідчена нотаріально 26.03.2025.
01.04.2025 на адресу суду від фізичної особи - підприємця Драганюка Сергія Анатолійовича надійшла заява, в якій просить суд -
- поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи № 903/97/25 наступні докази: заяву свідка ОСОБА_1 , яка посвідчена нотаріально 31.03.2025
Суд протокольною ухвалою від 01.04.2025 долучив до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 від 31.03.2025, заяву свідка Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА" ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріально 26.03.2025, заяву свідка Поліщука Олександра Семеновича, яка посвідчена нотаріально 31.03.2025, клопотання позивача про надання доказів.
Господарський суд протокольною ухвалою від 01.04.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.05.2025 на 11:20 год
01.04.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільва Транс УА" надійшло клопотання, а саме заперечення на заяву відповідача від 01.04.2025 та щодо долучення доказів у справі.
Ухвалою суду від 06.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 03 червня 2025 року на 11:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити позов з підстав наведених у позовній заяві, оскільки ФОП Драганюк С.А. неналежно виконано умови Договору - заявки №0014636 від 31.10.2023 щодо перевезення вантажу .
Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2025 надав суду заперечення щодо заявлених позовних вимог та додатково зазначив, що перевізником на виконання вимог умов Договору забезпечено повне збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту відвантаження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільва Транс УА» ( Позивач, Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Драганюком Сергієм Анатолійовичем (Відповідач, Перевізник) було укладено Договір-заявку № 0014636 від 31.10.2023 на транспортне перевезення до договору № 315/АУ/2020 від 21.05.2020
Сторонами погоджено, що Відповідач повинен був здійснити перевезення вантажу, об'ємом 33 м3 з с. Городок, вул. Барона Штейнгеля 4а до місця розвантаження Товару: Польща, м. Бартошице.
Позивач зазначає, що під час огляду Товару до моменту розвантаження Вантажоотримувачем виявлено його недоліки, а саме, що поставлена партія Товару - плити є волога та деформована, відповідно Вантажоотримувачем вирішено повернути дефектний товар Відповідачу. За результатами огляду складено Рекламаційний акт від 18.12.2023 із фотофіксацією, який підписано представниками Вантажоотримувача та Відповідача без зазначення будь-яких зауважень.
Факт наявності недоліків доставленого Перевізником Товару вбачається із СМR 079233 від 06.11.2023 року, де Вантажоотримувачем залишено застереження у п. 18 СМR, що завантаження було прийнято із зауваженнями щодо вад та про це Відповідач був додатково поінформований, а також проставлено відмітку про повернення товару згідно рекламації.
Згідно СМR б/н від 17.01.2024 року Позивачем виконано зворотню доставку (перевезення) пошкодженого вантажу Вантажовідправнику за маршрутом Бартошице (Польща)- Городок (Україна). Одним із товаросупровідних документів зазначених у вказаній СМR є проформа-фактура №01/2024 від 17.01.2024, де зазначається, що «повернення згідно рекламації - стосується рекламаційної записки №003787 до фактури 312531".
Додатково зазначає, що 23.01.2024 у пункті зворотньої доставки - с. Городок, Україна, експертом Рівненської ТПП за участю представника Відповідача - Жвавінського В.М., представників Продавця Товару укладено Експертний висновок Рівненської ТПП №В-11 із фотофіксацією встановлених недоліків Товару, а саме: деформування плит по всій площі (вигинання плит як у поздовжньому так і у поперечному напрямах), а в окремих місцях наявне розбухання поздовжніх кромок, що виникло внаслідок впливу вологи.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право па одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плазу. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.
Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до п.1.1 укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору перевезення вантажів №315/АУ/2020 від 21.05.2020, Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення, вказуються у додатках (заявках) до цього Договору, що є невід'ємними його частинами
З моменту передачі Перевізнику вантажу та до моменту передачі його отримувачу, Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, що завантажений у автомобіль (п. 5.1. Договору).
Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за умовами Договору. У випадку порушення зобов'язань за цим Договором винна Сторона повинна негайно усунути порушення та вжити заходів для усунення їх наслідків (п. 5.3. Договору).
Перевізник відшкодовує Замовнику вартість вантажу та сплачує штраф у розмірі 10% від вартості перевезення (п. 5.5 Договору)
Пунктами 1,2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки.
Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг І наслідки яких він не міг відвернути.
Матеріалами справи підтверджується, що 18.12.2023 року вантаж було доставлено на склад отримувача - 11-200 м.Бартошище Польща, Варшавська 22а. Товар прийнято отримувачем, розвантажено з автомобіля перевізника на склад отримувача, про що зроблено відмітку в п.24 CMR 079233.
Щодо вичерпного переліку характеристик товару, що перевозиться, в тому числі відповідний температурний режим, особливі умови перевезення вантажу та характеристики транспортного засобу, які забезпечили б умови, за яких вантаж не підпадав би під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, про що свідчить Заявка та CMR 079233, а також про вразливість товару та додаткових вимог до перевізника щодо організації перевезення такого вантажу Замовником не надавались
Згідно п. 3.1.2. Договору, перевізник зобов'язаний забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження в погоджені сторонами терміни і в стані придатному для автомобільних перевезень. Транспортні засоби повинні бути чистими, вимитими та не містити бруду. Тент не повинен містити пошкоджень, що можуть спричинити намокання вантажу.
В матеріалах справи відсутні докази щодо документальних чи усних інструкцій та додаткових заходів захисту вантажу Позивача від вологи чи інших спеціальних вимог на час транспортування .
Відповідно до п.3.1.4. Договору перевізник повинен забезпечити перевірку правильності складених в товаросупровідних документах записів щодо кількості вантажних місць, зовнішнього стану вантажу та його пакування.
Відповідно до ст.8. Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.
Пунктом. 3.2.4. Договору Сторони погодили, що Замовник здійснює своїми засобами та силами завантаження та розвантаження вантажу, що відбувається на території Замовника. Забезпечує завантаження з врахуванням вагових обмежень.
З огляду на зазначене вище суд зауважує, що відповідальність за підготовку до завантаження вантажу на транспорт Перевізника лежить на Замовнику.
Крім того суд зазначає, що Рекламація від 18.12.2023 на яку посилається Позивач не містить жодного підпису з зазначенням посадової особи, а матеріали справи не містять жодного офіційного документу та підпису вантажоодержувача - Kronospan Mielec sp.z.o.o. щодо доставки товару, який не відповідає стандартам якості або ж пошкоджений перевізником при транспортуванні.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Суд зауважує, що з експертного висновку Рівненської ТПП не можливо встановити, що весь товар є непридатним та знищеним, а вказує, що товар має недоліки. При цьому, не визначено, яка кількість товару є непридатною, а яка придатною .
Позивачем до матеріалів справи не долучено ВМД на вантаж згідно Інвойсу від 20.10.2023, а відтак не долучено доказів, які б підтверджували вартість Товару на момент його передачі перевізнику.
У матеріалах справи відсутні докази, заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків відповідачем позивачу на момент винесення рішення.
Враховуючи наведене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю"Сільва Транс УА" до фізичної особи - підприємця Драганюка Сергія Анатолійовича про стягнення 312 315,45 грн. збитків .
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позову - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
18.06.2025
Суддя Микола ШУМ