вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" червня 2025 р. Cправа № 902/1083/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик", 54001, Миколаївська обл., Миколаївський район, місто Миколаїв, вулиця Інженерна, будинок 20, квартира 2, ідентифікаційний код юридичної особи 36486336
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке", 22712, Вінницька обл., Вінницький (Іллінецький) р-н, село Іллінецьке, вулиця Центральна, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 38373353
про стягнення 2 404 607,89 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Сідоров Д.Д., згідно ордеру
від відповідача - адвокат Гончар О.І., згідно ордеру
До Господарського суду Вінницької області 11.10.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" про стягнення 2 404 607,89 гривень, у тому числі 2 160 000,18 гривень попередньої оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021 року, 91 372,91 гривень 3 % річних та 153 234,80 гривень інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області у складі судді Виноградського О.Є. від 25.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1083/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання у справі.
У судовому засіданні 09.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи № 902/1083/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 30.12.2024 о 14:30, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 26.12.2024 задоволено самовідвід судді Виноградського О.Є. від розгляду справи № 902/1083/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 справу № 902/1083/24 передано на розгляд судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 01.01.2025 Господарським судом Вінницької області у складі судді Шамшуріної М.В. прийнято справу № 902/1083/24 до свого провадження, розгляд справи постановлено почати спочатку та здійснювати за правилами загального позовного провадження, повторно провести підготовче провадження у справі, підготовче засідання у справі призначити на 30.01.2025 об 11:00.
21.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 14.01.2025 (вх. № 01-34/589/25 від 21.01.2025) у якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у ньому. Також відповідач у відзиві клопотав витребувати у позивача оригінали договору № 010901 від 01 вересня 2021 року та рахунку № 55 від 01 вересня 2021 року, про наявність яких стверджує позивач у позовній заяві.
27.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №б/н від 26.01.2025 (вх. № 01-34/812/25 від 27.01.2025) із запереченням щодо викладеного відповідачем у відзиві.
27.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання №б/н від 26.01.2025 (вх. № 01-34/813/25 від 27.01.2025), у якому представник позивача зауважив про надіслання відповідачу адвокатського запиту, відповіді на який відповідачем не надано та клопотав витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" докази.
27.01.2025 до суду від позивача надійшла заява №б/н від 26.01.2025 (вх. № 01-34/815/25 від 27.01.2025) про здійснення огляду веб-сайту.
У судовому засіданні 30.01.2025 суд ухвалив відкласти розгляд заяви представника позивача №б/н від 26.01.2025 (вх. № 01-34/815/25 від 27.01.2025) про здійснення огляду веб-сайту до наступного судового засідання у справі.
Ухвалою від 30.01.2025 судом задоволено клопотання ТОВ "Іллінецьке", що міститься у відзиві від 14.01.2025 (вх. № 01-34/580/25 від 21.05.2025) про витребування доказів, задоволено частково клопотання ТОВ "СМА Лоджистик" № б/н від 26.01.2025 (вх. № 01-34/813/25 від 27.01.2025) про витребування доказів, витребувано докази, запропоновано сторонам надати суду пояснення по справі та відкладено судове засідання у справі № 902/1083/24 на 20.02.2025 о 14:00.
14.02.2025 до суду від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 01-34/1548/25 від 14.02.2025).
14.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява №б/н від 14.02.2025 (вх. № 01-34/1573/25 від 14.02.2025).
У судовому засіданні 20.02.2025 суд ухвалив розгляд заяви представника позивача №б/н від 26.01.2025 (вх. № 01-34/815/25 від 27.01.2025) про здійснення огляду веб-сайту відкласти до стадії розгляду справи по суті (під час встановлення обставин справи та дослідження доказів).
Також судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 20.02.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1083/24, призначено справу № 902/1083/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.03.2025 року о 15:00 год.
17.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 14.03.2025 (вх. № 01-34/2729/25 від 17.03.2025).
У судовому засіданні 18.03.2025 судом задоволено клопотання представника позивача про огляд веб-сайту щодо листування, запропоновано сторонам надати повний доступ до електронної скриньки для дослідження листування між сторонами, постановлено ухвалу про витребування у Головного управління ДПС у Вінницькій області та ГУ ДПС у Миколаївській області інформації щодо складання та реєстрації податкових накладних та подання сторонами податкової звітності за спірними операціями, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 18.03.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1083/24 по суті до 12:00 11.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 21.03.2025 судом витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області та у Головного управління ДПС у Миколаївській області докази.
03.04.2025 від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшло клопотання № б/н від 03.04.2025 (вх. № 01-34/3439/25 від 03.04.2025) на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2025.
07.04.2025 від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов лист № 3526/5/02-32-04-01-16 від 04.04.2025 (вх. № 01-34/3597/25 від 07.04.2025) на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2025.
09.04.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 09.04.2025 (вх. № 01-34/3693/25 від 09.04.2025).
У судовому засіданні 11.04.2025 судом здійснено огляд електронних сторінок поштових скриньок позивача та відповідача та постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1083/24 по суті до 15:00 08.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
21.04.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі №б/н від 20.04.2025 (вх. № 01-34/4137/25 від 21.04.2025).
У судовому засіданні 08.05.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1083/24 по суті до 14:00 27.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 27.05.2025 року суд постановив ухвалу про повторне витребування у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформації щодо складання та реєстрації податкових накладних та подання податкової звітності за спірними операціями та про відкладення судового засіданні з розгляду справи № 902/1083/24 по суті до 16:00 17.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 30.05.2025 судом витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області докази.
05.06.2025 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов лист № 5490/5/02-32-04-01-16 від 05.06.2025 (вх. № 01-34/6076/25 від 05.06.2025) на виконання вимог суду.
13.06.2025 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов лист № 5775/5/02-32-04-01-11 від 13.06.2025 (вх. № 01-34/6385/25 від 13.06.2025). У вказаному листі органом ДПС надано інформацію на виконання вимог суду та зазначено, що попередню інформацію надіслану листом вважати недійсною.
На визначену судом дату у судове засідання з'явились представники обох сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" про стягнення 2 404 607,89 гривень, у тому числі 2 160 000,18 гривень попередньої оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021 року, 91 372,91 гривень 3 % річних та 153 234,80 гривень інфляційних втрат.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" як продавцем було укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 010901, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити зерно пшениці у строки та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2 договору, ціна на товар 7 200 грн. 00 коп. та кількість товару, що має бути переданим на умовах даного договору 300 тон (триста тон) зазначається у специфікаціях які є невід'ємною складовою цього договору і оформляються на кожну партію товару окремо.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору продавцем (відповідачем) було виставлено рахунок № 55 від 01.09.2021 покупцю (позивачу), призначення: "згідно договору за 2021", а покупцем - сплачено продавцю суму (2 160 000,18 гривень) за договором № 010901 від 01.09.2021 згідно рахунку № 55 від 01.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 29.10.2021. Разом з тим, як стверджує позивач поставки товару відповідачем не було здійснено.
З урахуванням наведеного позивач звернувся із цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 2 160 000,18 гривень попередньої оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021 року, 91 372,91 гривень 3 % річних та 153 234,80 гривень інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві заперечив щодо обставини не поставки товару, зазначив, що згідно долученої відповідачем до відзиву копій накладних № 109/1 від 16 жовтня 2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака А.П. пшеницю в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616,06 гривень; згідно накладної № 110/1 від 17 жовтня 2021 - пшеницю в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 790 416,07 гривень та згідно накладної № 111 від 18 жовтня 2021 року - пшеницю в кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968,07 гривень.
Відповідачем також зазначено про долучення до відзиву копії податкової накладної №35 від 16.10.2021, згідно якої постачальник (продавець) - ТОВ "Іллінецьке" поставило отримувачу (покупцю) - ТОВ "СМА Лоджистик" товар згідно з УКТЗЕД 1001 - пшеницю в кількості 300,0 тонн на загальну суму без ПДВ 1 894 737,00 гривень, сума податку на додану вартість 265 263,18 гривень, разом з ПДВ 2 169 000,18 гривень з відміткою "Зареєстровано в ЄРПН". Згідно долученої відповідачем до відзиву копії квитанції від 16.11.2021, доставлено до центрального рівня державної податкової служби України документ Л 490902 податкова накладна на суму з ПДВ 2 169 000,18 гривень.
Відповідачем зауважено, що позивачем, як покупцем не надавались в рамках цієї поставки уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за накладними, тоді як згідно з положеннями Податкового кодексу України, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН платник податку з метою виправлення помилки може скласти розрахунок коригування до неї.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо поставки товару позивачу надано накладну № 109/1 від 16.10.2021; накладну № 110/1 від 17.10.2021; накладну № 111 від 18.10.2021; податкову накладну № 36 від 16.10.2021, разом з тим окрім посилання на доручення № 25 від 01.10.2021 у вказаних накладних відсутнє посилання на договір або інший правочин, за яким було здійснено поставку. Складена сума з ПДВ видаткових накладних на товар, що є ідентичним тому товару, який визначений сторонами у договорі № 010901 від 01.09.2021, становить: 581 616,05 + 790 416,07 + 787 968,07 = 2 160 000,19 гривень, та саме така сума - 2 160 000,18 гривень (з відмінністю на одну копійку) зазначена й у рахунку № 55 від 01.09.2021 до договору № 010901 від 01.09.2021, який було надано позивачем разом з позовом.
Позивач зауважив, що різниця в ціні, зазначеній у договорі (7 200 грн. 00 коп. за одну тону) та ціни згідно накладних наданих відповідачем (6 315 грн. 79 коп.) пояснюється лише тим, що у накладних ціну товару зазначено без урахування ПДВ, в той час як договір передбачав нарахування ПДВ, а отже, механізм розрахунку коректної ціни та суми договору з його урахуванням.
Позивач зазначив, що документів, які б обґрунтували, що між сторонами було укладено інший договір, який належним чином виконано відповідачем не надано, договір № 010901 від 01.09.2021 не визнаний недійсним судом або будь-яким іншим чином, іншу інформацію відповідачем не надано. Предмет, ціна за одиницю товару, суми товару згідно договору та видаткових накладних співпадають. Відтак позивач вважає, що правочин є правомірним та таким, що створює для його сторін, а отже і для відповідача права та обов'язки, передбачені ним. При цьому, на переконання позивача договору кореспондує рахунок № 55 від 01.09.2021, документи, надані відповідачем (видаткові накладні), які дають належним чином встановити умови та зміст господарської операції.
Позивач стверджує, що суду разом з позовною заявою були надані належним чином засвідчені копії договору № 010901 від 01.09.2021 та рахунку № 55 від 01.09.2021, які засвідчувались згідно вимог законодавства України, а саме ст. 91 ГПК України, а тому позивачем виконано усі вимоги щодо належного засвідчення електронних копій паперових документів.
На переконання позивача, відсутність з боку відповідача, яким подано видаткові накладні, будь-яких пояснень щодо того, якого договору вони можуть стосуватись, формальне визнання з його боку існування зобов'язань з позивачем, що мусять мати характер договірних не свідчать про можливу удаваність або не укладення договору № 010901 від 01.09.2021 між сторонами.
Позивачем зауважено, що під час електронної ділової переписки між сторонами 27.01.2022 відповідачем із листом у якому містилися документи, за найменуванням тотожні документам, наданим відповідачем (накладні) було надіслано накладні № 109/1 від 16.10.2021, № 110/1 від 17.10.2021 та № 111 від 18.10.2021 у яких не співпадають підписи ТОВ "Іллінецьке" із підписами у накладних наданих відповідачем до справи та відсутній підпис директора ТОВ "СМА Лоджистик" про отримання товару.
Також відповідачем зазначено, що згідно наданих відповідачем накладних, товар одержало ТОВ "Іллінецьке" від ТОВ "СМА Лоджистик", яким було відпущено товар, однак, з ТОВ "Іллінецьке" (відповідачем) не укладалось жодних договорів, згідно яких позивач мав поставити йому товар, зміст накладних не відповідає змісту договору № 010901 від 01.09.2021. У наведених накладних відсутнє посилання на договір № 010901 від 01.09.2021, відсутній відтиск печатки ТОВ "СМА Лоджистик".
Крім того, позивачем зауважено, що відповідач склав податкову накладну 16.10.2021 та відразу на усю суму та кількість товару, незважаючи на те, що, згідно видаткових накладних, поставка товару відбувалась протягом 16.10.2021 - 18.10.2021 партіями, відтак, щодо кожного випадку поставки мусила б бути складена податкова накладна, в якій було б зазначено конкретну кількість й вартість товару, саме в кількості, яку було поставлено в окремий день згідно з податковими накладними.
На обгрунтування своїх правових позицій сторонами подавалися додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (далі - продавець, відповідач) було укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 010901 (далі - договір) (т. 1 а.с. 10).
За умовами пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно пшениці (надалі - товар) в строки та на умовах визначених цим договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна на товар 7 200,00 грн за одну тонну, вказується у специфікаціях (додатках) до даного договору.
Пунктом 3.2. договору визначено, що кількість товару, що має бути переданим на умовах даного договору 300 тон, зазначається у специфікаціях які є невід'ємною складовою даного договору і оформляються на кожну партію товару окремо.
Відповідно до пункту 3.3. договору загальна вартість договору складається із сум вартості товару переданого за умовами даного договору і зазначається у специфікаціях, які є його невід'ємною складовою.
Згідно з пунктом 4.1. договору поставка товару здійснюється самовивозом та автотранспортом покупця.
За умовами пункту 4.2. договору право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення видаткових документів на товар згідно чинного законодавства.
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 днів з моменту переходу до покупця права власності на товар якщо сторони не домовляться про інше.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов; факсимільні копії підписаних договорів мають юридичну силу до моменту отримання стороною оригіналу (пункт 9.1. договору).
Договір підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" директором Романюком В.А., від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" директором Гребенюком О.В. та скріплений печатками обох товариств.
Доказів укладення між позивачем та відповідачем інших договорів сторонами не надано.
Як вбачається із матеріалів справи 01.09.2021 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 55 від 01.09.2021 на оплату пшениці у кількості 300 тонн за ціною 6 315,79 на суму 1 894 734,00 гривень, ПДВ 14 % на суму 265 263,18 гривень, що разом складає 2 160 000,18 гривень; платник ТОВ "СМА Лоджистик"; згідно договору за 2021 (т. 1 а.с. 11, 240).
Згідно з платіжною інструкцією № 228 від 29.10.2021 ТОВ "СМА Лоджистик" здійснено оплату на користь ТОВ "Іллінецьке" 2 160 000,18 гривень, із зазначенням у графі призначення платежу "Оплата за пшеницю зг. рах. № 55 від 01.09.2021 у т.ч. ПДВ 14% - 265 263,18 гривень" (т. 1 а.с. 12).
У матеріалах справи на підтвердження обставини передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" товару (пшениці) Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" містяться:
- копія накладної № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616,06 гривень;
- копія накладної № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 790 416,07 гривень;
- копія накладної № 111 від 18 жовтня 2021 року, згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю в кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787968,07 грн. - 1 аркуш (т. 1 а.с. 164-166).
На підтвердження обставини поставки товару відповідачем надано податкову накладну №35 від 16.10.2021 року, згідно якої постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" поставило отримувачу (покупцю) - ТОВ "СМА Лоджистик" товар згідно з УКТЗЕД 1001 - пшеницю урожаю 2021 року в кількості 300,0 тонн на загальну суму без ПДВ 1 894 737,00 гривень, сума податку на додану вартість 265 263,18 гривень, разом з ПДВ 2 169 000,18 гривень з відміткою "зареєстровано в ЄРПН" та копію квитанції від 16.11.2021, згідно якої доставлено до центрального рівня державної податкової служби України документ Л490902 податкова накладна на суму з ПДВ 2 169 000,18 гривень (т. 1 а.с. 167, 168).
Оригінали накладних № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, № 111 від 18 жовтня 2021 року на передачу пшениці оглянуто судом у судовому засіданні. Розбіжностей за змістом наданих відповідачем копій накладних та досліджених у судовому засіданні оригіналів судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 2 404 607,89 гривень, у тому числі 2 160 000,18 гривень попередньої оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021 року, 91 372,91 гривень 3 % річних та 153 234,80 гривень інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
У свою чергу згідно частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.1, ч. 2 статті 632 ЦК України).
Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До предмета доказування у цій справі входять питання належного виконання відповідачем умов договору з поставки (продажу) на користь позивача (пшениці у кількості 300 тонн) та підстав виникнення спірних правовідносин.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо наведених питань судом встановлено таке.
Матеріалами справи підтверджено укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021.
Договір підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" директором Романюком В.А., від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" директором Гребенюком О.В. та скріплений печатками обох товариств.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.04.2025 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" станом на 01.09.2021 був Романюк Віталій Анатолійович (т. 2 а.с. 106-108).
За змістом відповіді № 844423 від 14.10.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" є Гребенюк Олексій Володимирович, призначений 01.11.2013 року (т. 1 а.с. 29, 30).
Таким чином, договір підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача та скріплено їх печатками.
Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов; факсимільні копії підписаних договорів мають юридичну силу до моменту отримання стороною оригіналу.
Сторонами не спростовано дійсності цього договору, а також не надано доказів відмови від договору будь - якою із сторін або його розірвання за взаємною згодою сторін договору, тощо.
Сторонами не надано суду доказів укладення між ними іншого договору ніж договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021.
У рахунку № 55 від 01.09.2021 наданому позивачем із позовом та оригіналі рахунку № 55 від 01.09.2021 наданому ТОВ "Іллінецьке" кількість товару на оплату складає 300 тонн, вартість товару з ПДВ - 2 160 000,18 гривень, що відповідає визначеній у пункті 3.2. договору кількості товару, що мала бути передана на умовах цього договору (300 тонн); загальна вартість договору згідно з пунктами 3.1., 3.3. договору становить 2 160 000,00 гривень (300 х 7 200 = 2 160 000,00) (т. 1 а.с. 11, 10, т. 2 а.с. 10).
Сторонами не надано суду доказів, що станом на дату складення рахунку (01.09.2021), існували інші підстави для його виписки, окрім договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021.
З урахуванням наведеного, твердження відповідача про позадоговірну передачу товару судом відхиляються.
Надаючи оцінку питанню щодо виконання відповідачем зобов'язання з повного постачання товару (пшениці у кількості 300 тонн) суд враховує таке.
Судом установлено, що на підтвердження обставини передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" пшениці Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" відповідачем надано копії накладних № 109/1 від 16.10.2021, № 110/1 від 17.10.2021 № 111 від 18.10.2021 (т. 1 а.с. 164-166).
За змістом вказаних накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (керівник, зав.складом Олексій Гребенюк) було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака Андрія Петровича пшеницю у зазначеній у накладних кількості (згідно накладної № 109/1 від 16.10.2021 - у кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616,06 гривень; згідно накладної № 110/1 від 17.10.2021 - у кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968,07 гривень та згідно накладної № 111 від 18.10.2021 - у кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968,07 гривень).
Згідно вимог частин 3, 8 статті 19 ГК України, обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Приписами пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом абзацу 3 частини 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів на яких грунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин):
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац 2 пункту 2.1 Положення);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац 1 пункту 2.1 Положення);
- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац 1 пункту 2.4 Положення);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац 1 пункту 2.5 Положення).
Судом надано оцінку наявним у матеріалах справи накладній № 109/1 від 16.10.2021 про відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака А.П. пшениці в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616,06 гривень; накладній № 110/1 від 17.10.2021 про відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака А.П. пшениці в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 790 416,07 гривень та накладній № 111 від 18.102021 про відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" Товариству з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" через директора Колпака А.П. пшениці в кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968,07 гривень (т. 1 а.с. 164-166).
Загальна вартість переданого товару згідно зазначених накладних становить 2 160 000,18 гривень та повністю відповідає сумі перерахованих позивачем коштів згідно платіжної інструкції №228 від 29.10.2021 у розмірі 2 160 000,18 гривень.
Положеннями пункту 4.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється самовивозом та автотранспотром покупця, що відповідає викладеним у накладних № 109/1 від 16.10.2021, № 110/1 від 17.10.2021, № 111 від 18.10.2021 відомостям щодо відпуску пшениці зі складу ТОВ "Іллінецьке", с. Іллінецьке.
Загальна кількість переданого товару відповідає визначеній кількості товару за договором (300 тонн).
Вказані накладні підписані зі сторони ТОВ "СМА Лоджистик" директором Колпаком Андрієм Петровичем, який станом на дату підписання накладних з передачі товару виконував обов'язки керівника ТОВ "СМА Лоджистик".
Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивача та наявними у матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.04.2025 з яких вбачається, що у періоді підписання накладних на передачу та отримання пшениці керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" був Колпак Андрій Петрович (т. 2 а.с. 103 (зворотна сторона), 109-116).
За змістом відповіді № 844423 від 14.10.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" є Гребенюк Олексій Володимирович, призначений 01.11.2013 року (т. 1 а.с. 29, 30).
Під час дослідження електронного листування між сторонами, судом установлено, що ТОВ "Іллінецьке" у відповідь на лист позивача від 26.01.2022 року щодо поставки пшениці 27.01.2022 повідомило, що поставка відбулася у жовтні 2021 року.
Щодо тверджень позивача про помилки у оформленні накладних у частині інформації про особу, що відпустила/отримала товар (у графі відпущено - "ТОВ "СМА Лоджистик", у графі одержано - "ТОВ "Іллінецьке") суд звертає увагу, що за змістом накладних при зазначенні осіб, які відпустили товар вказано керівник Олексій Гребенюк, зав.складом Олексій Гребенюк за наявності відповідних підписів; підписи відповідальних осіб ТОВ "Іллінецьке" по відпуску товару за накладними скріплені печаткою ТОВ "Іллінецьке".
У свою чергу у графі "прийняв" зазначено "Директор Андрій Колпак" та його підпис.
Позивач у відповіді на відзив зазначив про відсутність між сторонами договірних відносин щодо поставки позивачем відповідачу товару (пшениці), а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відпуск товару (пшениці) за накладними № 109/1 від 16.10.2021, № 110/1 від 17.10.2021 та № 111 від 18.10.2021 було здійснено не ТОВ "Іллінецьке", а ТОВ "СМА Лоджистик".
Як уже було зазначено, неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Посилання позивача на неспівпадіння підписів представника ТОВ "Іллінецьке" у накладних судом відхиляються, оскільки відповідачем обставина передання товару та підписання накладних на відпуск товару ТОВ "СМА Лоджистик" уповноваженими представниками відповідача визнається.
У свою чергу позивачем не надано належних та допустимих доказів з метою спростування обставин підписання накладних уповноваженою від імені ТОВ "Іллінецьке" особою.
Також позивачем не надано належних та допустимих доказів, які би спростували обставину підписання накладних на отримання пшениці керівником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" Колпаком Андрієм Петровичем.
Суд зауважує, що положеннями частини 1 статті 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, при цьому жодною стороною суду висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи не надано, позивачем клопотання щодо призначення судової експертизи не заявлялося.
Щодо відсутності відтисків печатки ТОВ "СМА Лоджистик" на спірних накладних суд виходить з положень статті 58-1 ГК України, відповідно до яких суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки та які кореспондуються із положеннями пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року у якому також зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Отже, використання суб'єктом господарювання печатки та скріплення нею підпису на первинних документах не є обов'язком та протилежного позивачем не доведено.
Також суд зауважує, що сторонами не надано договорів на підтвердження існування інших господарських правовідносин між сторонами, тому відсутність посилання у тексті накладних на реквізити договору не спростовують обставини поставки товару за договором купівлі-продажу.
Суд зауважує, що наявність окремих недоліків первинних документів не є обставиною, що спростовує вчинення господарської операції та не позбавляє сторони можливості доводити постачання товару іншими доказами, які у сукупності можуть підтверджувати фактичні обставини здійснення постачання товару.
Згідно вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
За змістом пунктів 203.1., 203.2. статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Отже, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.12.2020 р. у справі № 910/14009/19 за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" та відображають реальні господарські операції.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Постанова КГС ВС від 25 червня 2020 у справі №924/233/18).
На підтвердження обставини поставки товару відповідачем надано податкову накладну №35 від 16.10.2021 року, згідно якої постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" поставило отримувачу (покупцю) - ТОВ "СМА Лоджистик" товар згідно з УКТЗЕД 1001 - пшеницю урожаю 2021 року в кількості 300,0 тонн на загальну суму без ПДВ 1 894 737,00 гривень, сума податку на додану вартість 265 263,18 гривень, разом з ПДВ 2 169 000,18 гривень з відміткою "зареєстровано в ЄРПН" та копію квитанції від 16.11.2021, згідно якої доставлено до центрального рівня державної податкової служби України документ Л490902 податкова накладна на суму з ПДВ 2 169 000,18 гривень (т. 1 а.с. 167, 168).
Судом установлено, що зміст податкової накладної повністю відповідає обсягу та вартості товару, поставленого згідно накладних № 109/1 від 16.10.2021, № 110/1 від 17.10.2021 та № 111 від 18.10.2021.
Кількість поставленої продукції (300 тон пшениці урожаю 2021), загальна сума коштів, що підлягає сплаті (2 160 000,18) відповідає визначеним сторонами умовам договору та рахунку щодо поставки 300 тон зерна пшениці.
Зауваження позивача про складення податкової накладної 16.10.2021 відразу на усю суму та весь обсяг (кількість) товару, а не згідно накладних по відпуску товару партіями протягом 16.10.2021 - 18.10.2021 суд відхиляє, оскільки обставина складення відповідачем податкової накладної за першою подією на весь обсяг та всю суму поставки товару за умови фактичної передачі товару вказаного обсягу та вартості протягом одного звітного періоду до реєстрації податкової накладної не спростовує вчинення таких дій з огляду на норми Податкового кодексу України.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з моменту складення та подання на реєстрацію, до/та після фактичної реєстрації податкової накладної щодо необхідності її коригування, як такої, що не відповідає змісту первинних документів.
Позивач у своїх поясненнях стверджував, що податкова накладна складена за першою подією - отримання авансу.
Проте такі твердження не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкова накладна складена 16.10.2021 за першою подією - відвантаження товару, водночас грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача 29.10.2021 року.
Доказів звернення позивача до відповідача щодо необхідності складення податкової накладної за першою подією (отриманням авансу), а не за фактом поставки товару та/або доказів звернення до контролюючого органу зі скаргою на контрагента у порядку, визначеному пунктом 201.10 статті 201 ПК України, позивачем суду не надано.
Оцінюючи складену відповідачем та зареєстровану податкову накладну у сукупності з іншими доказами у справі, судом враховуються фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Згідно наданої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у листі № 5/02-32-04-01-11 від 13.06.2025 (вх. № 01-34/6389/25 від 13.06.2025) інформації щодо складення та реєстрації ТОВ "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 364986336) податкових накладних за період вересень 2021 року - грудень 2021 року по операціях з постачання товарів ТОВ "СМА Лоджистик" (код ЄДРПОУ 364986336) органом ДПС надано виписку з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) та зазначено, що у ЄРПН зареєстровано податкову накладну №36 від 16.10.2021 року, на загальну суму 2 160 000,18 грн., яку включено до складу податкових зобов'язань в декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2021 року.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області також повідомлено, що проведеним аналітичним аналізом встановлено, що розбіжностей податкових зобов'язань між даними з ЄРПН та податкової декларації за жовтень 2021 року не встановлено, тобто ТОВ "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 38373353) включило в податкові зобов'язання в декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2021 року суму ПДВ 265 263,18 гривень по операціях з постачання товарів ТОВ "СМА Лоджистик" (код ЄДРПОУ 364986336) (т. 2 а.с. 178-184).
У свою чергу, згідно наданої Головним управлінням ДПС у Миколаївській області інформації органом ДПС за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) було встановлено, що ТОВ "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 38373353) на адресу контрагента - покупця ТОВ "СМА Лоджистік" (код ЄДРПОУ 36486336) було складено та зареєстровано податкову накладну від 16.10.2021 року №36 на загальну суму 2 160 000,18 грн. в тому числі ПДВ - 265 263,18 грн.
За повідомленням Головного управлінням ДПС у Миколаївській області здійсненим аналізом наданої звітності з ПДВ протягом жовтня 2021 - грудня 2023 року ТОВ "СМА Лоджистік" не включало до складу податкового кредиту обсяги придбання товарів/послуг від ТОВ "Іллінецьке" (ІПН 383733502066) у відповідності до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної №36 від 16.10.2021 року, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Миколаївській області не надані податкові декларації з ПДВ (т. 2 а.с. 67-68).
Надаючи оцінку діям сторін щодо відображення спірної господарської операції з постачання товару у податковому обліку судом враховано, що у постачальника за наслідками здійсненої господарської операції є імперативний обов'язок зі включення до складу податкового зобов'язання звітного періоду суми ПДВ на підставі складеної та зареєстрованої податкової накладної, який відповідачем за наслідками здійснення господарської операції з постачання товару на користь позивача за інформацією ГУ ДПС у Вінницькій області виконано.
У свою чергу включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі складеної та зареєстрованої податкової накладної є правом покупця.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача, що не включення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі складеної та зареєстрованої відповідачем податкової накладної підтверджує відсутність поставки товару, оскільки не реалізація позивачем як платником податків свого права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого у ціні товару не свідчить про нездійснення такої господарської операції та не спростовує обставину поставки товару відповідачем позивачу.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. (Постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 906/1222/19).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Здійснена судом оцінка доказів у своїй сукупності щодо передачі пшениці позивачу на підставі накладних, що містяться у матеріалах справи, складення та реєстрація відповідачем податкової накладної на весь обсяг та суму поставки, включення відповідачем до складу податкових зобов'язань звітного періоду (жовтень 2021) ПДВ у сумі 265 263,18 гривень по операціях з постачання товарів ТОВ "СМА Лоджистик", здійснення позивачем відповідно до пункту 5.1. договору розрахунку протягом 14 днів з моменту переходу права власності на товар свідчать про виконання ТОВ "Іллінецьке" зобов'язань з поставки товару у кількості, яка була оплачена позивачем.
Зважаючи на встановлені судом обставини щодо відповідності вартості поставленого товару сумі перерахованих позивачем коштів, кількості поставленого товару на підставі підписаних сторонами накладних кількості визначеної для передачі за умовами договору та рахунку на оплату з урахуванням стандарту вірогідності доказів, суд вважає більш переконливими та вірогідними докази подані відповідачем щодо поставки товару - 300 тонн пшениці, ніж докази та пояснення надані з боку позивача на їх спростування.
За таких обставин, факт нездійснення передачі товару за договором з боку відповідача не знайшов свого підтвердження.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Водночас обставини порушення прав та інтересів позивача внаслідок невиконання відповідачем умов договору в частині поставки товару на суму 2 160 000,18 гривень судом не встановлено.
Приймаючи до уваги, що наявними у справі доказами спростовано доводи позивача щодо непоставки товару за договором, заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" про стягнення з відповідача 2 160 000,18 гривень попередньої оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 01.09.2021 року, 91 372,91 гривень 3 % річних та 153 234,80 гривень інфляційних втрат є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" про стягнення 2 404 607,89 гривень слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом через підсистему "Електронний суд".
Таким чином, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір виходячи зі ставки заявленої вимоги майнового характеру, встановленої законом та із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору.
Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 28 855,30 гривень (2 404 607,89 гривень х 1,5% х 0,8 = 28 855,30 гривень).
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 3 від 10.10.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 36 069,12 гривень.
Згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин сплачена частина судового збору у розмірі 7 213,82 гривень (36 069,12 гривень - 28 855,30 гривень) підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від ТОВ "СМА Лоджистик" не надходило відповідного клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору (7 213,82 гривень) під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 28 855,30 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС
Повне рішення складено 27 червня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.