Номер провадження 2/754/382/25
Справа № 754/8829/24
Іменем України
27 червня 2025 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Захарова Дмитра Михайловича про застосування до сторони позивача заходів примусового приводу у вигляді штрафу у зв'язку із зловживанням процесуальними правами, -
В провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат.
Ухвалою суду від 22.07.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Представник відповідача адвокат Захаров Д.М. подавав письмове клопотання про визнання зловживання процесуальними правами.
В обгрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що 29.08.2024 року позивач подала документ, названий «додатковими поясненнями» через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд». У вищевказаних «додаткових поясненнях» позивач намагається вчергове навести суду надумані аргументи та невчасно надати неналежні докази. Ознайомившись з цими «додатковими поясненнями», відповідач вважає за необхідне просити суд застосувати заходи процесуального примусу до позивача та представника позивача. Позивач вже не вперше подає додаткові пояснення у цій справі. З вищенаведених норм ЦПК України випливає, що позивач не може подати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи на власний розсуд, коли йому заманеться це робити. Необхідність подання додаткових пояснень визначає саме суд, а не сторони. Позивач мав повне право та можливість висловити всі свої аргументи та пояснення, надати докази у позовній заяві, відповіді на відзив, проте вчасно не скористався цим правом. Як вже наголошувалось в запереченні від 21.08.2024 року на заяву позивача про витребування доказів позивач вчергове намагається подати суду докази з порушенням процесуальних строків без наведення поважних причин для пропущення таких строків. При цьому позивач намагається подати до суду докази, якими вона вже розпоряджалась на момент подання позовної заяви, докази вже були відомі позивачу на момент звернення із позовною заявою та не є нововиявленими доказами, про які позивачу було не відомо раніше. Позивач свідомо приховувала/не подала такі докази на етапі подання позовної заяви, а тепер намагається їх подати, лише реагуючи на аргументи відповідача. При цьому переклади документів, які намагається подати позивач досі не засвідчені належним чином, хоча про це наголосив відповідач у запереченні на відповідь на відзив, що ставить під сумнів автентичність таких перекладів та їх статус як доказів у справі. На думку відповідача, позивач/представник позивача недобросовісно користуються своїми процесуальними правами та своїми діями/словами висловлюють відверту неповагу до відповідача та суду. Представник відповідача просив суд постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з позивача ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 штрафу у сумі, визначеній на розсуд суду за неодноразове зловживання процесуальними правами та просив роз'яснити позивачу ОСОБА_2 , представнику позивача ОСОБА_3 їхні процесуальні права та обов'язки, зокрема в частині порядку та строків подання доказів, подання додаткових пояснень, відповідальності за зловживання процесуальними правами та виявлення неповаги до інших учасників процесу у цивільному судочинстві, а також просив залишити без розгляду «додаткові пояснення» ОСОБА_2 від 29.08.2024 року та додатки до них.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
У п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу.
Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами.
Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом.
Правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо.
Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009 року) про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції, мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ.
При цьому, суд наголошує, що визнання заяви (додаткові пояснення) неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Оцінивши та перевіривши доводи сторони відповідача з приводу зловживання процесуальними правами позивачем, судом не встановлено обставин, які б свідчили про зловживання стороною позивача своїми правами шляхом подачі додаткових пояснень, оскільки це право сторони надано законом - подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб під час розгляду справи.
При цьому доводи відповідача будуть враховані судом при ухвалені рішення при дослідженні доводів обґрунтованості позовних вимог, тому суд приходить до висновку, про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника відповідача про визнання зловживання процесуальними правами стороною позивача.
Відповідно до ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у тому числі і у випадку зловживання процесуальними правами.
У випадку зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, враховуючи конкретні обставини справи, може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Вимоги представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу є похідними від основної частини клопотання, які в даному разі без встановлення обставин зловживання позивачем своїми процесуальними правами, задоволенню також не підлягають.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 272, 353 ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Захарова Дмитра Михайловича про застосування до сторони позивача заходів примусового приводу у вигляді штрафу у зв'язку із зловживанням процесуальними правами - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 27.06.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша