Справа № 752/6243/25
Провадження по справі № 1-кс/752/5575/25
іменем України
"26" червня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102060000041 від 16.02.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
встановив:
24 червня 2025 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42024102060000041 від 16.02.2024 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 , з метою забезпечення конфіскації майна, як додаткового виду покарання, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення у якому останній підозрюється.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102060000041 від 16.02.2024.
В ході досудового розслідування встановлено, що на території України на протязі тривалого часу діє група осіб з числа посадових осіб територіальних підрозділів Державної служби України з безпеки на транспорті, які попередньо домовившись між собою, налагодили протиправний механізм отримання неправомірної вигоди від нелегальних перевізників, що не мають відповідних ліцензій або перевізників, які порушують вимоги законодавства, що регулює безпеку на транспорті та отримують від останніх неправомірну вимогу за не складання приписів та адміністративно господарських актів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог закону, а у разі наявності у перевізників всіх дозвільних документів, на останніх здійснюється штучний тиск для отримання неправомірної вигоди.
20 червня 2025 року ОСОБА_5 , який обіймав старшого державного інспектору Відділу державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за ознаками одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невиконання такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та третіх осіб будь-яких дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Санкція ч.3 ст. 368 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 і земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 2121986000:04:001:0362.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідчий просив накласти арешт на належне підозрюваному майно.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання слідчого підтримав, надав відповідні пояснення та просив клопотання задовольнити.
З метою забезпечення арешту майна, в судове засідання відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України на виконання вимог клопотання слідчого, власник майна не викликався, що було обґрунтовано ризиком відчуження, переховування майна.
Вирішуючи клопотання слідчого, дослідивши долучені до клопотання матеріали, вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК).
Оскільки на даному етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має можливості передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, тому у даному випадку вказані події мають розглядатися лише як вірогідні.
Виходячи з фактичних обставин, які містяться в поданих матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, наявності у підозрюваного майна, яке за вироком суду може бути конфісковано, а також існування обґрунтованої підозри вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації, що викликано можливим відчуженням, приховуванням, штучним псуванням, зменшенням вартості вищезазначеного майна, а тому арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
За таких умов, арешт є виправданим, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Також, слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , заборонивши йому відчужувати та розпоряджатися ним, з метою належного забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42024102060000041 від 16.02.2024 на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 2121986000:04:001:0362, із забороною розпорядження та відчуження.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно Закону України № 1952-IV від 01.07.2004. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або вносити зміни в будь-який інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (або проводити зміни в будь-який інший спосіб) щодо будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 2121986000:04:001:0362, що належать на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 .
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1