про відмову у внесенні виправлень описок
26 червня 2025 року
м. Київ
справа №160/29866/24
адміністративне провадження №К/990/21670/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2025 року
у справі №160/29866/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати, що ОСОБА_1 , як представник дискримінуємої групи - громадян України, євреїв та не євреїв, асоційованих з ними, що виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль, знаходиться в ситуації прямої дискримінації, по відношенню до інших пенсіонерів, щодо виключення її з кола осіб, яким відповідач зобов'язаний проводити індексацію, масові перерахунки та встановлювати доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а дії відповідача що призвели до цієї дискримінації, та бездіяльність відповідача щодо недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності протиправними.
- зобов'язати відповідача:
- негайно припинити дискримінацію та включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, масові перерахунки та доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- нарахувати та виплатити позивачці майнову шкоду в сумі 494293 (чотириста дев'яносто чотири гривні двісті дев'яносто три гривні 00 коп.) грн та моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч гривень) грн.
- здійснити перерахунок пенсії позивачки з 07 жовтня 2009 року відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року №124 та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року №251, в чинній редакції на момент виконання судового рішення, та здійснити виплату різниці з вирахуванням виплаченої майнової та моральної шкоди та сплачених сум відповідачем, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, позов повернуто особі, яка його подала.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №160/29866/24.
16 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Меламед Вадим Борисович, про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі №160/29866/24.
На обґрунтування зазначеної заяви представник позивачки зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2025 року допущено описку:
1) У реченні: «У такому випадку колегія суддів вважає, що положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинно бути визнане незаконним» - після слів «це рішення» Судом пропущено заперечне слово «не», що, на думку адвоката, відповідає усталеній судовій практиці та суті правової позиції.
2) У реченні: «Водночас колегія суддів, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, а також мотиви і доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що судовий збір за подання позовної заяви має бути сплачений позивачкою на загальних підставах» Судом пропущено посилання на джерело правового регулювання, а саме: «з урахуванням пункту 11 частини другої статті 3 Закону №3674-VI».
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи дану заяву, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
У розумінні процесуального закону описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, тощо).
Не вважаються опискою помилки, які не викривляють зміст, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі №921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі №990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі №522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі №522/22473/15-ц.
Щодо першого аргументу заяви: вжите у судовому рішенні формулювання відповідає правовій позиції колегії суддів, а його зміна на протилежне («це рішення не повинно бути визнане незаконним») повністю змінює зміст мотивів, що виключає кваліфікацію зазначеного як описки.
Щодо другого аргументу заяви: відсутність цитування норми права не є опискою, якщо сама правова позиція викладена повно й зрозуміло. Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження та перевірки касаційної скарги на предмет її обґрунтованості Верховним Судом застосовувалось положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду. Разом з тим, внесення законодавцем відповідних змін до цього положення, шляхом викладення його у пункті 11 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, не може вважатися «свідомою», у розумінні заявника, опискою, оскільки провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, що прямо передбачено частиною третьою статті 3 КАС України. Водночас доповнення рішення додатковими джерелами права є предметом перегляду по суті, а не виправленням описки.
Таким чином, перевіривши заяву адвоката Меламеда В.Б. про виправлення описки на предмет її обґрунтованості, колегія суддів, враховуючи вищенаведений підхід Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення подібних питань, дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки при виготовленні тексту ухвали Верховного Суду від 03 червня 2025 року таких описок не допущено.
На підставі викладеного, керуючись статтею 253 КАС України,
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі №160/29866/24.
2. Копію цієї ухвали надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа