про відкриття касаційного провадження
26 червня 2025 року
м. Київ
справа №240/4103/24
адміністративне провадження №К/990/18912/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року
у справі №240/4103/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати їй щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її користь недоплачену суму щорічної допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі 13844,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, позов задоволено частково:
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у меншому розмірі, ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 30 квітня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.
Копія ухвали надійшла в особистий кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 20 травня 2025 року о 20:59.
У межах встановленого судом строку представник відповідача направив заяву про усунення недоліків та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто відповідачем у повній мірі.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), підпункту 2 пункту 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 (далі - Порядок №754), порушили положення статті 122 КАС України, а також не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
У касаційній скарзі відповідач стверджує, що позовні вимоги позивача зводяться до неправомірності дій Кабінету Міністрів України, які полягають у затвердженні Порядку №754 у чинній редакції. Водночас, позивач не заявляв вимог до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними положень Порядку №754 чи його окремих положень. Відповідач зазначає, що Порядок №754 є чинним і у встановленому законом порядку протиправним не визнавався.
Діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, що зобов'язує його виконувати чинні акти Уряду та дотримуватися встановлених норм законодавства. Відповідач наголошує, що частина п'ята статті 14 Закону №3551 у редакції Закону №2983 є чинною і підлягає обов'язковому застосуванню.
Розмір грошової допомоги визначається не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, а безпосередньо Порядком №754. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати грошової допомоги у 2023 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Порядком №754 розмірі до відомостей (списку) на виплату пенсій. Головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги в даному випадку є Мінсоцполітики, а Пенсійний фонд України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Пенсійний фонд України не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги, а бюджетне фінансування для виплати позивачу допомоги у заявленому розмірі Головному управлінню не передбачено.
Разом з тим, Порядком №754 встановлено чіткі повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у процедурі виплати грошової допомоги. Відповідач стверджує, що ним не допущено бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень.
Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України №20-рп/2011 та рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, у яких містяться висновки, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування соціальних виплат є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідач також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не вирішили питання про дотримання позивачкою процесуального строку.
На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, у якому зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, зазначено, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Відповідач підкреслює, що постанови про відступлення від наведених висновків, Верховним Судом не приймалось, а тому такі висновки мають враховуватись судами під час розгляду справи.
Верховний Суд під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження також враховує рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року та постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23 щодо вирішення подібних правовідносин.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень частини п'ятої статті 14 Закону №3551-XII, підпункту 2 пункту 3 Порядку №754, перевірки дотримання судами положень статті 122 КАС України, а також необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує Ярко Т.І. зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №240/4103/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів.
2. Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/4103/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін