26 червня 2025 року
м. Київ
справа №320/10535/22
адміністративне провадження № К/990/23622/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка"
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року
у справі №320/10535/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
02 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №320/10535/22.
05 червня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка" залишено без руху та скаржнику встановлено строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
16 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга, у якій скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосована норма права статті 1 та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №1240/1982/18. Крім того, скаржник зазначає про те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо застосування норм права, а саме частини першої статті 15, абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Суд визнає неприйнятними посилання заявника касаційної скарги на відсутність висновків Верховного Суду з огляду на рішення Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі №280/8788/21. Це питання неодноразово вирішувалось у зазначеному та низці інших рішень Верховного Суду.
Суд визнає, що підстави для відкриття касаційного провадження відповідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційною скаргою не доведені.
У уточненій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження, посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та неповністю встановили обставини справи.
Пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга не містить обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, Суд вважає, що скаржником не обґрунтуванні підстави касаційного оскарження, в розумінні статті 328 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка" не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 05 червня 2025 року щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, у зв'язку з чим касаційна скарга вважається не поданою та підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №320/10535/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева В.В. Хохуляк