24 червня 2025 року
м. Київ
справа №420/1590/25
адміністративне провадження №К/990/26255/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №420/1590/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом о Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що виразились у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 2900 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату ОСОБА_1 суму заборгованості - 15988 гривні (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень), створену внаслідок неповної виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що виразились у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі 2900 гривень (дві тисячі дев'ятсот гривень).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 15988 гривні (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень), що утворилася внаслідок неповної виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 2024 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про негайне виконання рішення суду - відмовлено.
18.06.2025 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просить зупинити виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №420/1590/25.
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 ухвалено в порядку письмового провадження.
Касаційна скарга подана до Верховного Суду через систему «Електронний суд» 18.06.2025 10:31:09, тобто в межах строку на касаційне оскарження судових рішень.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України визначено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав).
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити таке.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Разом з тим, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, з обґрунтуванням наявності виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, та некоректне зазначення судових рішень, що оскаржуються, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Аргументи скаржника зводяться лише до зазначення незгоди із оскаржуваним рішенням, проте не зазначено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справі №420/1590/25, та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити інші підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною четвертою та п'ятою статті 328 КАС України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою та п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пунктам 3, 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк в ній некоректно визначено підстави, передбачені статтею 328 КАС України та не конкретизовано рішення, що оскаржуються.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Одночасно з цим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги слід зазначити таке.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, всупереч цим вимогам заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (із наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон № 3674-VI).
Так, згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - січень 2025 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичній особі необхідно було сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну вимогу немайнового характеру, що складало 1211,20 грн.
З касаційної скарги вбачається, що позивач є фізичною особою, звернувся до суду у 2025 році та заявив 2 вимоги немайнового характеру, які є похідними.
Отже, судовий збір, який Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 1211,20 грн х 200% х 0,8 = 1937,92 грн.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; __________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції касаційну скаргу у новій редакції з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, а також документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
У випадку неусунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №420/1590/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого скаржнику необхідно надати:
- уточнену касаційну скаргу із зазначенням обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини четвертої та частини п'ятої статті 328 КАС України;
- доказів про сплату судового збору.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційну скаргу буде повернуто.
Надіслати копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Судді С.Г. Стеценко
М.І. Гриців
Л.В. Тацій