27 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13137/24 пров. № А/857/233/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, прийняте суддею Щербаковим В.В., м. Рівне у справі № 460/13137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 10.10.2024 № 262940019445 та зобов'язати відповідача зарахувати період роботи та призначити пенсію за віком з 15.07.2024 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 позов задоволено.
Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 10.10.2024 №262940019445 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.08.1985 по 20.08.1990 у колгоспі «Урожай».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.07.2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Рівненській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Суд виходив з того, що оскільки спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу та позивач досягнула пенсійного віку, то така набула право на призначення пенсії.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка пропустила усі допустимі в розумінні КАС України строки.
Звертає увагу колегії суду апеляційної інстанції, що підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Урожай» з 26.08.1985 по 20.08.1990 згідно з трудовою книжкою від 15.01.1986 серія НОМЕР_1 немає, оскільки інформація про час роботи за фактичною тривалістю не завірена належним чином, а згідно з архівною довідкою від 31.07.2023 №520/07-1 відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).
Згідно архівної довідки №104/13-08/2023 від 31.07.2023 період роботи в колгоспі за 1986 по 1987, не повністю вказано «по батькові» позивача, відсутній запис в трудовій книжці та не надано первинних документів відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.08.2024 ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.08.2024 №262940019445 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 31 рік.
Повідомлено щодо не зарахування страхового стажу за період з:
- 26.08.1985 по 20.08.1990 рік згідно з трудовою книжкою від 15.01.1986 серія НОМЕР_2 , оскільки інформація про час роботи за фактичною тривалістю не завірена належним чином , а згідно з архівною довідкою від 31.07.2023 №520/07-18 відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).
Запропоновано позивачу надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), довідку про реорганізацію.
На виконання рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.08.2024 № 262940019445, позивачкою було отримано та подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві такі документи.
- архівну довідку від 17.09.2024 № 07-18/2024/904, видану архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації про реорганізацію колгоспу «Урожай КСП «Урожай», а згодом - приватно-орендне підприємство «Урожай»;
- архівну довідку від 17.09.2024 № 07-18/2024/905, видану архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації із наявною інформацією про встановлені мінімуми трудової участі в громадському господарстві колгоспу «Урожай» у 1985-1990 рр.;
- архівну довідку від 31.07.2023 № 104/13-08/2023, видану архівним відділом Сатанівської селищної ради, про підтвердження роботи позивачки у колгоспі «Урожай» у 1985-1990 рр. та суми нарахованої їй заробітної плати;
- архівну довідку від 31.07.2023 №520/07-18, видану архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації, про прийняття на роботу позивачки у колгосп «Урожай» та її трудову діяльність;
- трудову книжку колгоспника від 15.01.1986 № 1096541 позивачки із записами про прийняття на посаду головного економіста у колгосп «Урожай» 26.08.1985 та звільнення з посади 20.08.1990, а також записами про виконання нею річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та розмір зароблених коштів.
Проте, рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області від 10.10.2024 № 26294001944 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, а надані документи не прийнято до уваги.
Повідомлено щодо не зарахування страхового стажу за період з:
- 26.08.1985 по 20.08.1990 рік згідно з трудовою книжкою від 15.01.1986 серія НОМЕР_2 , оскільки інформація про час роботи за фактичною тривалістю не завірена належним чином, а згідно з архівною довідкою від 31.07.2023 №520/07-18 відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні). Згідно архівної довідки від 31.07.2023 № 104/13-08/2023 період роботи в колгоспі за 1986 по 1987, не повністю вказано «по батькові» заявниці, відсутній запис в трудовій книжці та не надано первинних документів відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Вимогами ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як передбачено п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом із трудової книжки ОСОБА_1 , остання містить наступні записи, які стосуються її трудової діяльності в колгоспі «Урожай», а саме:
- Запис №3: прийнята в члени колгоспу «Урожай» згідно наданої заяви;
- Запис №4: 20.08.1990 звільнена з посади економіста.
Також трудова книжна містить записи щодо трудової участі в колгоспі (кількості відпрацьованих трудоднів), зокрема: колгосп «Урожай»: 1985 - 107; 1986 - 305; 1987 - 307; НОМЕР_3 .
Також, встановлено з архівної довідки №01-27/198 від 24.04.2023 відпрацьовані вихододні за 1986, 1987 роки. Щодо 1985 року та з 1988-1990 років, то кількість відпрацьованих вихододнів та суми заробітної плати підтвердити не можливо, оскільки книги обліку праці та розрахунків з членами господарства по підрозділу «Адмінапарат» за вказані роки до архіву Сатанівської селищної ради на зберігання не передані.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, за наслідками перевірки наданої позивачем довідки відповідачем не було встановлено фактів зазначення у них недостовірних відомостей, що могло слугувати підставою для неврахування такої довідки при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії.
Суд вірно наголосив, що розбіжності (описка) у написанні по-батькові в архівній довідці не впливають та жодним чином не спростовують право позивача на зарахування відповідних періодів роботи до стажу.
Разом з тим, як стверджує відповідач, до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 26.08.1985 по 20.08.1990 не зараховано оскільки - інформація про час роботи за фактичною тривалістю не завірена належним чином, а згідно з архівною довідкою від 31.07.2023 №520/07-18 відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).
Проте, записами трудової книжки позивачки, підтверджується, що така зокрема з 26.08.1985 (Наказ №16 від 26.08.1985) до 20.08.1990 (Наказ №8 від 20.08.1990) працювала в колгоспі «Урожай».
Як встановлено судом із записів трудової книжки позивача, у ній дійсно наявні певні неточності при оформленні трудової книжки, при цьому, усі записи про прийняття та звільнення з роботи засвідчені підписами уповноважених посадових осіб та скріплені печатками підприємств.
Зазначена трудова книжка має чіткий запис про періоди роботи, чітко прослідковується наявність відтиску печаток підприємств, є в наявності підпис відповідального за ведення трудових книжок, а відсутність дати наказу та інші технічні помилки про оформленні трудової книжки, зовсім не впливає на факт роботи та на період роботи на підприємствах та не спростовується ним.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, які мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що належними доказами підтверджується факт роботи позивача з 26.08.1985 по 20.08.1990, незважаючи на наявність суперечностей у відповідних записах.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення пенсійного органу щодо не зарахування позивачу до страхового стажу спірних періодів роботи.
Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017.
Починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 по 31 грудня 2018 - не менше 25 років; з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - не менше 26 років; з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 - не менше 27 років; з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 - не менше 28 років; з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 29 років; з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 30 років; з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 року; з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 - не менше 32 років; з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - не менше 33 років; з 1 січня 2027 по 31 грудня 2027 - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 по 31 грудня 2027 - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 - від 25 до 35 років.
Як встановлено судом, станом на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком, така досягла віку 60 років.
Рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії ґрунтувалось на відсутності необхідного страхового стажу.
Однак, з врахуванням вищезазначених висновків суду про зарахування до страхового стажу спірних періодів періоди роботи, суд дійшов вірного висновку, що страховий стаж позивачки становить понад 31 рік, відтак позивач набув право на призначення пенсії.
Судом також вірно зазначено, що відповідно до положень ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач досягнула пенсійного віку 14.07.2024, із заявою до пенсійного органу звернулася 09.08.2024 - в межах строку визначеного ст.45 Закону № 1058-IV, відтак, суд вірно вважав, що пенсію слід призначити з 15.07.2024 - з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
А тому, вірним є висновок суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 460/13137/24, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар