27 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6360/24 пров. № А/857/5978/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (суддя Комшелюк Т.О., ухвалена в м.Рівне) у справі № 460/6360/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України, та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 року в даній справі № 460/6360/24 щодо ненарахування та невиплати для ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 року доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатної особи, встановленого на 1 січня календарного року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону по виконанню рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 року в даній справі № 460/6360/24 шляхом продовження нарахування та виплати позивачу з 01.01.2025 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на 1 січня календарного року. Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії ухвали, винесеної по даній заяві, для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви від 10.01.2025.
Оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, яку ухвалено в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 460/6360/24, яке набрало законної сили 25.09.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01 лютого 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача.
Згідно розпорядження про перерахунок пенсії позивача слідує, що починаючи з 01.02.2024 позивачу нараховано доплату до пенсії, передбачену ст.39 Закону №796 у розмірі 6056,00грн, з 01.01.2025 виплату такої доплати припинено.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 - 3028грн (3028,00 х 2 = 6056,00грн).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 - 3028грн.
Згідно статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 17.08.2023 зареєстрований та проживає у селі Чарторийськ Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
До 17.08.2023 позивач був зареєстрований та проживав в місті Вараш Вараського району Рівненської області, що відносилося до зони посиленого радіологічного контролю до 01.01.2015.
Відтак, позивач зареєстрував своє місце проживання (переїхав) на постійне місце проживання до зони гарантованого добровільного відселення після аварії на Чорнобильській АЕС, а також постійно не проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року.
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що пенсійним органом правомірно було припинено виплату доплати, передбаченої ст. 39 Закону №796 з 01.01.2025.
Згідно статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача при виконанні рішення суду у даній справі в частині перерахунку та нарахування пенсії позивача відповідно до ст. 39 Закону № 796, а тому відсутні правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного судового рішення, яке скасуванню не підлягає.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 383 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 460/6360/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар