27 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6216/23 пров. № А/857/20733/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (головуючий суддя Микуляк П.П., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області до виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області, третя особа - Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-
Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області, третьої особи - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на об'єкти культурної спадщини національного значення, які знаходяться у м. Виноградів по вул. Копанська (колишня Радянська), 10, а саме - садиби барона Перені, охоронний номер 176/1; палацу барона Перені, охоронний номер 176/2; службових флігелів, охоронний номер 176/3; брами, охоронний номер 176/4; парку барона Перені, охоронний номер 176/5;
- зобов'язати виконавчий комітет Виноградівської міської ради Закарпатської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на об'єкти культурної спадщини національного значення, які знаходяться у м. Виноградів по вул. Копанська (колишня Радянська), 10, а саме - садиби барона Перені, охоронний номер 176/1; палацу барона Перені, охоронний номер 176/2; службових флігелів, охоронний номер 176/3; брами, охоронний номер 176/4; парку барона Перені, охоронний номер 176/5.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо не виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на об'єкти культурної спадщини національного значення, які знаходяться у м. Виноградів по вул. Копанська 10 (колишня Радянська), а саме: садиби барона Перені, охоронний номер 176/1; палацу барона Перені, охоронний номер 176/2; службових флігелів, охоронний номер 176/3; брами, охоронний номер 176/4; парку барона Перені, охоронний номер 176/5.
Зобов'язано виконавчий комітет Виноградівської міської ради Закарпатської області виготовити облікову документацію на об'єкт культурної спадщини та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на об'єкти культурної спадщини національного значення, які знаходяться у м. Виноградів по вул. Копанська 10 (колишня Радянська), а саме - садиби барона Перені, охоронний номер 176/1; палацу барона Перені, охоронний номер 176/2; службових флігелів, охоронний номер 176/3; брами, охоронний номер 176/4; парку барона Перені, охоронний номер 176/5.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не враховано той факт, що процес внесення об'єкта культурної спадщини є складним процесом, що включає в себе виявлення, облік, виготовлення документації та поданні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня інформації про занесення об'єкту культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу, а також тривалим в часі та який потребує відповідного виділення коштів та фінансування. Зобов'язуючи виконком Виноградівської міської ради до таких дій, позивач не взяв до уваги, що виконком не наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами територіальної громади.
Крім того апелянт, зазначає, що представництво прокурора в суді: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону 1697, навівши відповідне обґрунтування цього.
Як слідує з позовної заяви, прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушення, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду (контролю) за діяльністю органу місцевого самоврядування (тобто, має право на звернення з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування). У справі, що розглядається, приводом для звернення прокурора до суду стала відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-ІІІ (далі - Закон України «Про охорону культурної спадщини»).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Пунктом 1 Положення про Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 31.03.2021 року № 230 (далі - Положення) визначено, що Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) є структурним підрозділом Закарпатської обласної державної адміністрації, утворюється розпорядженням голови облдержадміністрації.
З огляду на пп.2.1 п.2 Положення Департамент відповідно до визначених повноважень забезпечує реалізацію державної політики на території області та у межах своїх повноважень у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, міжнаціональних відносин, прав національних меншин, прав громадян на свободу світогляду та віросповідання.
Відповідно до пп.3.2, п.3 Положення Департамент відповідно до визначених повноважень виконує функції, зокрема, щодо формування та подання в установленому порядку Міністерству культури та інформаційної політики України пропозицій щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього.
Єдина система обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів визначена Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року № 158 (далі - Порядок 158).
В розумінні п.2 розділу І Порядку 158 уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до п.3 розділу І Порядку 158 система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об'єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об'єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру).
Пунктом 4 розділу І Порядку 158 встановлено, що ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
Згідно з п.5 розділу І Порядку 158 суб'єктами прийняття рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим-п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, внесення змін до Реєстру відповідно до категорії пам'яток є: Кабінет Міністрів України - щодо пам'яток національного значення; Мінкультури - щодо пам'яток місцевого значення.
Відповідно до п.п.1, 4 розділу ІІ Порядку 158 взяття на облік об'єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об'єкта, шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік).
Рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб- сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об'єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об'єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку 158 визначено, що уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку.
Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 23.03.2020, Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону культурної спадщини», для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим створюють науково-методичні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства вважає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини є Міністерство культури та інформаційної політики України, який і є компетентним та уповноваженим органом, що має передбачене чинним законодавством право звернення до суду із даним позовом.
Водночас звертає увагу суду на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
З урахуванням вищенаведеного, вважає, що підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави не доведені. Прокурором не надано доказів, що ним проведено перевірку компетентного органу з питань дотримання законодавства, а також, що встановлені факти неналежного виконання таким компетентним органом своїх функцій, що є підставою для представництва інтересів держави прокурором або звернення прокурора до суду, як позивача у справі.
Обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 169 КАС України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Отже в даній справі наявні підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 240 КАС України (залишення позову без розгляду).
Враховуючи наведене, вважає, що позовну заяву керівника Берегівської окружної прокуратури до виконавчого комітету Виноградівської міської ради, третя особа - Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - слід залишити без розгляду.
Проте судом першої інстанції не надано вищезазначеному жодної юридичної оцінки.
Окрім цього, апелянт зазначає, що позивачем не дотримано вимог статті 122 КАС України, якою передбачено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, бо зі змісту позовної заяви вбачається, що про так зване порушення Позивач довідався ще в 2021 році, оскільки зазначає в позові, що листом від 20.08.2021 № 02- 21/2856 Виноградівська міська рада повідомила окружну прокуратуру, що звернулась до ТОВ «Наша спадщина» з метою виготовлення облікової документації на вищевказані об'єкти культурної спадщини.
Позивач обмежився тим, що вказує, що так зване порушення є триваючим, а тому строк звернення до суду ним не пропущено.
Крім того апелянт зазначає, що згідно зі статтею 3 Закону № 1805-Ш державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Пунктами 3 -5 наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 N 501 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» передбачено, що облікова документація, в тому числі облікові картки та паспорти, складені на пам'ятки культурної спадщини зберігають свою чинність. Облікова документація на щойно виявлені об'єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини якщо подання про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 1 грудня 2020 року.
Органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій: до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України: переліки об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу; копії рішень про взяття на державний облік об'єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності); до 31 грудня 2021 року забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини; до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини.
Органам охорони культурної спадщини до 31 грудня 2019 року передати облікову документацію на пам'ятки національного значення Міністерству культури України.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року N 501, далі по тексту Порядок № 158).
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку N 158 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
Державний реєстр нерухомих пам'яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам'ятки культурної спадщини (далі - Реєстр);
об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом - об'єкт культурної спадщини, який набув статус пам'ятки відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, в тому числі відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР;
уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до пунктів 3-4 розділу 1 Порядку № 158 система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об'єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об'єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру).
Ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:
уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення;
уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
Таким чином, при встановленні суб'єкта подання пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України визначальним є значення такої пам'ятки.
Як вбачається з матеріалів справи, Палац XVII ст. у місті Виноградів, охоронний номер пам'ятника 176 віднесений до пам'ятки архітектури національного значення, відтак у відповідності до вимог Закону №1805-ІІІ та Порядку № 158 Виноградівська міська рада не є уповноваженим органом щодо подання пропозицій про занесення Палацу барона Перені XVII ст., охоронний номер 176 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, оскільки таким є Закарпатська обласна державна адміністрація.
Відповідно до пунктів 1-5 розділу IX Порядку № 158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом: пам'яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам'ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам'яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам'яток до Реєстру за категорією місцевого значення.
Мінкультури приймає рішення про невключення об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об'єкт не підлягає занесенню до Реєстру.
Не підлягають занесенню до Реєстру пам'ятки (пам'ятники, пам'ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
У разі відсутності облікової документації на об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
Рішення про занесення об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.
Передбачені відомості про пам'ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об'єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. Відомості щодо місцезнаходження пам'ятки коригуються, за необхідності, у разі зміни найменування (перейменування) населених пунктів, вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд на підставі інформації відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань адміністративно-територіального устрою відповідного населеного пункту.
Про занесення до Реєстру пам'ятки Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який в свою чергу у п'ятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення інформує власника цієї пам'ятки або уповноваженого (ої) ним органу (особи) про прийняті рішення та особливості здійснення права власності на пам'ятку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Враховуючи вищенаведене, можна констатувати, що Постановою Ради Міністрів Української РСР N 970 від 24.08.63 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» затверджено список пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, до якого, зокрема, включено і Палац барона Перені XVII ст., охоронний номер 176, як пам'ятник архітектури.
Таким чином, оскільки об'єкт культурної спадщини - Палац барона Перені XVII, охоронний номер 176, взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Порядком № 158, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документанії.
Що стосується зобов'язання Виконавчого комітету Виноградівської міської ради виготовити облікову документацію на вказаний вище об'єкти культурної спадщини то апелянт зазначає, що частиною 2 статті 5 Закону України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 1805-Ш до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із частинами першою, третьою статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Підпунктом 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок №158), врегульовано систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
Відповідно до п. 2 Порядку № 158 Державний реєстр нерухомих пам'яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить
Згідно із пунктом 4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:
уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення;
уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
Водночас визначення поняття уповноважений орган наведене в п. 2 Порядку № 158, згідно якого це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до пунктів 1-3 Розділу ІІІ Порядку № 158 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).
Розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам'яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об'єктів монументального мистецтва; архітектури - для об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об'єктів та об'єктів науки і техніки (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 158)
Облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки;
матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз (дії негативних чинників);
акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 158).
Відтак занесення об'єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є комплексом заходів, що включає в себе, зокрема: подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, розроблення облікової документації, експертизу останньої та ухвалення відповідного рішення, за кожен з яких відповідає певний спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Отже, до повноважень виконавчого комітету Виноградівської міської ради віднесено саме подання пропозицій до Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а не виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини національного значення, що віднесено до повноважень іншого уповноваженого органу.
Також вважаємо за необхідне звернути увагу суду на хибність та безпідставність тверджень Позивача стосовно імітації Виноградівською міською радою роботи щодо виготовлення облікової документації на вказані об'єкти культурної спадщини та здійснення лише формальних відписок у сфері охорони культурної спадщини, а саме: об'єкта культурної спадщини - Палац барона Перені XVII бо 4 сесією 8 скликання Виноградівської міської ради 25.03.2021 року рішенням № 96 затверджено Програму збереження та використання пам'яток культурної спадщини на території Виноградівської міської територіальної громади на 2021-2025 роки (далі - Програма).
Програма розрахована на 2021-2025 роки і визначає шляхи реалізації комплексу заходів із забезпечення паспортизації пам'яток археології, архітектури та містобудування, історії та культури, монументального та садово-паркового мистецтва.
Окрім цього, Виноградівською міською радою систематично направляються листи балансоутримувачам об'єктів культурної спадщини (КУ «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі, Релігійна громада римсько-католицької церкви м. Виноградів, Єврейська община м. Виноградів, Релігійна громада реформатської церкви м. Виноградів, Виноградівський БФ «КАРІТАС-ВИНОГРАДОВО», КЗ «Виноградівський будинок культури», Виноградівський дитячий будинок-інтернат, ТОВ «ЗКП ЮМАС», Релігійна греко- католицька громада «ВОЗНЕСЕННЯ ГОСПОДНЬОГО»), які знаходяться на території Виноградівської територіальної громади, щодо надання на адресу Міської ради облікової документації для заключення нових охоронних договорів та внесення в подальшому даних об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Окрім цього, питання укладення договорів та виготовлення облікової документації стосовно об'єктів культурної спадщини знаходиться на контролі у керівництва Виноградівської міської ради та планується здійснити найближчим часом після передбачення необхідних коштів у місцевому бюджеті, що потребує затвердження сесії.
Крім того, повномасштабна агресія російської федерації 24 лютого 2022 року зупинила життєдіяльність України у багатьох сферах. У зв'язку із введенням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану видатки з місцевого бюджету є обмеженими, в тому числі і щодо фінансування цільових програм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану», введено обмеження на фінансування видатків з бюджету, в тому числі і щодо фінансування заходів у сфері охорони культурної спадщини.
Крім того, відповідно до ч. 19 зазначеної Постанови Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученням клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку у строгій черговості, де першочергово здійснюються платежі за видатками на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.
За таких обставин зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто Виноградів Закарпатської області включений у Список історичних населених місць України.
Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24.08.1963 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» до списку пам'ятників Української РСР що перебувають під охороною держави віднесено, палац XVII ст. у місті Виноградів, охоронний договір пам'ятника 176.
Також, Законом України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» садиба барона Перені, охоронний номер 176/1; палац барона Перені (охоронний номер 176/2); службові флігелі (охоронний номер 176/3); брама (охоронний номер 176/4); парк барона Перені (охоронний номер 176/5), включені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Відповідно до листа №02-21/2856 від 20.08.2021 Виноградівська міська повідомила окружну прокуратуру, що звернулась до ТОВ «Наша спадщина» з метою виготовлення облікової документації на вищевказані об'єкти культурної спадщини.
Берегівська окружна прокуратура листом №07.50-101-2611 вих.23 повторно звернулась до Виноградівської міської ради щодо питань виготовлення облікової документації на вказані об'єкти культурної спадщини та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної військової адміністрації про занесення останніх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до листа Виноградівської міської ради № 02-22/2325 від 07.06.2023 орган місцевого самоврядування, станом на 07.06.2023 отримав пропозиції ТОВ «Реставраційно-Технологічний Центр» та ТОВ «Консерваційно-Реставраційний цент» щодо укладення Договору про виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини національного значення : Садиба барона Перені, комплексу будівель Палацу Перені та парку Перені.
Цим же листом, міська рада повідомила, що питання виділення коштів необхідних для виготовлення облікової документації буде вирішено найближчим часом, на черговій сесії міської ради.
Відповідно до листа Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації № 01-12/606 від 14.06.2023 виконавчий комітет Виноградівської міської ради не звертався до департаменту культури з приводу виготовлення облікової документації на вказані пам'ятки культури.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави передбачено статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.
Частиною 2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4 ст.53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст. 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» не визначено уповноважений орган, який би був наділений повноваженнями звертатись до суду з такими позовними вимогами, то відповідно прокурор, звернувшись до суду в інтересах держави, в позовній заяві, належним чином обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту прокурором,
Крім того, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III):
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підконтрольний відповідним органам виконавчої влади (ч. 5 ст. 3 Закону № 1805-ІІІ).
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 5) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону №1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.
У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини регламентовано наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158.
Відповідно до п.3 Розділу І Порядку № 158 система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об'єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об'єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру).
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №158 взяття на облік об'єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об'єкта, шляхом занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік).
Уповноважений орган розглядає питання про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань (п. 2 Розділу ІІ Порядку №158).
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Порядку № 158 питання про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі: фотофіксації об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників); історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об'єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог п.5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІ Порядку № 158 рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу.
Згідно з п. 1 розділу VI Порядку № 158 інвентаризація об'єктів культурної спадщини здійснюється з метою запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання об'єкта культурної спадщини, його території та зон охорони пам'яток (далі - території, що охороняються) в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь шляхом впровадження системи моніторингу.
Відповідно до п. 3 розділу VI Порядку № 158 постійний моніторинг проводиться шляхом аналізу відомостей Реєстру, Переліків об'єктів культурної спадщини; облікової документації, охоронних договорів, встановлених режимів використання об'єкта культурної спадщини, науково-проектної документації, що визначає зони охорони пам'ятки та запланованих робіт, архівних матеріалів наукових установ, державних інформаційних систем та інших відомостей, які свідчать про стан об'єкта культурної спадщини та території, що охороняється.
Постійний моніторинг проводиться: виконавчими органами сільської, селищної, міської ради щодо об'єктів культурної спадщини, які розміщені на території, на яку поширюється повноваження таких органів.
Постійний моніторинг проводиться не рідше одного разу на рік відповідно до плану, що затверджується на початку року не пізніше 20 січня.
З огляду на це суд підставно зауважив, що внесенню об'єкта до Переліку об'єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, зокрема, виконавчого органу Виноградівської міської ради, який повинен здійснити фотофіксацію об'єкта, скласти історичну довідку та подати відповідну пропозицію органу охорони культурної спадщини вищого рівня.
Однак, вищевказані вимоги Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 158 відповідачем не дотримані, що свідчить про його бездіяльність з питань забезпечення належного виконання повноважень у сфері охорони культурної спадщини.
Так, судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, з'ясовано, що згідно з інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації лист № 01-12/606 від 14.06.2023 виконавчий комітет Виноградівської міської ради не звертався до департаменту культури з приводу виготовлення облікової документації на вказані пам'ятки культури.
При цьому суд вірно зазначив, що оскільки об'єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, бо несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави, то, відповідно, саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України №1805-III покладено обов'язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.
Оскільки, згідно матеріалів справи виявлено факт протиправної бездіяльності виконавчого комітету Виноградівської міської ради, що полягає у неподанні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня пропозиції про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, які знаходяться у м. Виноградів по вул. Копанська (колишня Радянська), 10, а саме - садиби барона Перені (мур.), 16-18 ст., охоронний номер 176/1; палацу барона Перені (мур.), 16-17 ст., охоронний номер 176/2; службових флігелів (мур.), 17-18 ст., охоронний номер 176/3; брами (мур.), 17-18 ст., охоронний номер 176/4; парку барона Перені, 18-19 ст., охоронний номер 176/5, то суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги
Крім того, враховуючи ту обставину, що Берегівською окружною прокуратурою моніторингом Державного реєстру нерухомих пам'яток України встановлено, що до Державного реєстру відомості щодо відповідних об'єктів культурної спадщини на території Виноградівської міської об'єднаної територіальної громади не внесено, то відповідно не виконання вимог Закону №1805-ІІІ та Порядку обліку об'єктів культурної спадщини регламентовано наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 носить триваючий характер, відтак покликання апелянта на пропущення строку на звернення до суду з позовом, встановленого ст. 122 КАС України, не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року №260/6216/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула