25 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1738/20 пров. № А/857/8417/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Василюк В.Б.
за участю представників сторін:
представник позивача Мельник Р.Я.
представники відповідача Бабій Т.С., Гавадзин М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналося Приватне підприємство «Заготпродукт», на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №300/1738/20 за позовом Приватного підприємства «Заготпродукт» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя Скільський І.І., м. Івано-Франківськ, повне судове рішення складено 08 жовтня 2021 року),-
16.07.2020 Приватне підприємство «Заготпродукт» (далі - позивач, ПП «Заготпродукт», Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на порушення відповідачем, під час оформлення результатів податкової перевірки, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727.
Позивач зазначав, що в акті перевірки факти викладено не об'єктивно, а обставини - дублюються. Як наслідок - спотворюються вартісні показники, що є порушенням пункту 5 розділу ІІ порядку №727. Зокрема, при описі фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами безпідставно відображено податкову накладну, яка відсутня у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначене, на думку позивача, призвело до спотворення цифрових показників та необ'єктивного і помилкового визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Крім того, на думку позивача, відсутній систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів, зокрема при описі товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, первинні документи відображено не у хронологічній послідовності, а вибірково і тільки за 2017 рік, хоча період перевірки охоплює також 2018 та 9 місяців 2019 року. При цьому перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 не встановлено його заниження та (або) завищення. Числові показники в текстовій частині акту перевірки та додатку 8 до акту перевірки суттєво відрізняються.
Також позивач зазначав, що зі змісту акту неможливо встановити дійсний обсяг придбання товарно-матеріальних цінностей та їх залишок на кінець періоду, що підлягав перевірці. Зазначене, як вважає позивач, породжує сумнів у правомірності розрахунків контролюючого органу.
Поряд з цим, позивач зазначав, що посадовими особами контролюючого органу не здійснено детального аналізу первинних та інших документів, наданих Підприємством до перевірки, а навпаки - проведено вибірковий аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних. Більше того, позивач наголошував на тому, що відповідач не провів інвентаризації та спотворив числові показників, наведені в акті перевірки, а відтак прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що з огляду на встановлені факти відсутностість залишків та руху товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), доказів їх реалізації/відвантаження (використання у господарській діяльності), висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (ненарахування податкових зобов'язань на вартість товарів (свині, курятина, морепродукти), які не будуть використані в оподаткованих операціях/господарській діяльності, суми ПДВ за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту) є правильними.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив апеляційний суд скасувати оскаржене рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що оскаржене рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується його прав та обов'язків, оскільки до 29.03.2021 саме він був одноосібним власником та директором ПП «Заготпродукт».
За доводами ОСОБА_1 - 21.06.2024, після узгодження податкового повідомлення рішення від 13.04.2020, та після судового розгляду справи №300/1738/20, Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Закарпатській області повідомило йому про підозру в ухиленні від сплати податків в діяльності ПП «Заготпродукт» в період 2017-2019 років.
На думку ОСОБА_1 , відповідач, в порушення вимог Податкового кодексу України, під час проведення планової документальної перевірки, не надсилав (надавав) вимоги ПП «Заготпродукт» для проведення інвентаризації. Таким чином відповідач не скористався своїм правом, передбаченим пп.20.1.9 , п.20.1, ст.20 Податкового кодексу України, для проведення інвентаризації основних засобів. При цьому ОСОБА_1 вважає, що норми Податкового кодексу України містять імперативну норму, яка передбачає проведення інвентаризації з метою застування п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Причин, з яких відповідач не надсилав підприємству вимогу про проведення інвентаризації під час планової документальної перевірки, матеріали не містять.
До згаданої вище апеляційної скарги, на підставі ст.302 КАС України, приєдналося ПП «Заготпродукт».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналося Приватне підприємство «Заготпродукт», задоволено частково:
- рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/1738/20 скасовано та прийнято постанову, якою позов Приватного підприємства «Заготпродукт» задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020.
Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, не провівши інвентаризацію та не скерувавши запиту про проведення інвентаризації позивачу не надав єдиний, установлений законом засіб доказування їх нестачі чи наявності в платника і, відповідно, використання чи невикористання ним таких товарів в операціях, що не є його господарською діяльністю, а тому спірне податкове повідомлення - рішення є незаконним і підлягає скасуванню.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 . Предметом позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020, яке прийняте щодо ПП «Заготпродукт» - юридичної особи (позивача по справі), а не фізичної особи - ОСОБА_1 .
Більше того, апеляційний суд вказав, що акціонер (учасник) господарського товариства, який не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов'язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов'язки.
Не погодившись із постановою апеляційного суду Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено частково:
- постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 скасовано;
- справу № 300/1738/20 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд у своїй постанові зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відповідає правильному застосуванню норми частини першої ст. 293 КАС України з огляду на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки він не є суб'єктом оскарження і суб'єктом правовідносин в розумінні цієї норми.
Разом з тим, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не надав жодної оцінки доводам Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про відсутність в адвоката Мельника Р.Я. повноважень на представлення інтересів ПП «Заготпродукт» та права на звернення із заявою про приєднання до апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 302 КАС України.
Таким чином, касаційний суд вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відмови ОСОБА_1 у його вимогах, та з одночасним задоволенням вимог ПП «Заготпродукт».
27.02.2025 справа №300/1738/20 надійшла до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Учасниками справи в ході нового розгляду справи в апеляційному суді подано низку додаткових пояснень та заяв.
Так, позивачем, надано додаткові пояснення щодо повноважень адвоката Мельника Р.Я.
Представник ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаткові пояснення, в яких наполягає на тому, що оскаржене рішення суду першої інстанції у цій справі, стосується безпосередньо його прав та обов'язків, а відтак він є тією особою яка, в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України, наділена правом на оскарження рішення суду у цій справі.
Водночас, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало до суду клопотання про закриття апеляційного провадження. Мотиви клопотання зводяться до того, що адвокат Мельник Р.Я. не мав повноважень на представництво інтересів ПП «Заготпродукт» у суді апеляційної інстанції, а відповідно не мав повноважень подавати від імені позивача заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідач також зазначає про те, що у ПП «Заготпродукт» змінювався директор та власник, а відтак довіреність видана позивачем ОСОБА_2 втратила юридичну силу.
Також, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області просило апеляційний суд закрити апеляційне провадження в частині вимог ОСОБА_1 .. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не є учасником цієї справи, а спірне рішення податкового органу стосується юридичної особи - ПП «Заготпродукт».
Надалі сторонами подано низку заперечень на згадані вище заяви та додаткові пояснення в цьому контексті, зміст яких загалом зводиться до того, що відповідач наполягає на закритті апеляційного провадження в силу відсутності повноважень у Мельника Р.Я. представляти інтереси позивача, та відсутності у ОСОБА_1 підстав для подання апеляційної скарги з огляду на те, що предмет позову у цій справі не впливає на його права та обов'язки.
На противагу наведеному вище, інші учасники висловили позицію, яка зводиться до того, що оскаржене рішення безпосередньо впливає на права та обов'язки ОСОБА_1 , відтак останній має право його оскарження. В той же час, представник позивача (ПП «Заготпродукт») вважає, що його повноваження на представництво ПП «Заготпродукт» діють, договір про надання правової допомоги дійсний, а зміна власника позивача такий договір не припиняє. Більше того, вважає, що приєднання до апеляційної скарги наділяє ПП «Заготпродукт» правами та обов'язками особи, яка подала апеляційну скаргу.
Зокрема представник ПП «Заготпродукт» зазначає, що приєднання до апеляційної скарги - це вияв позиції особи, яка бере участь у справі (чи іншої особи, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки), стосовно підтримки повністю або частково змісту (обґрунтування) та вимог апеляційної скарги, яку подала інша особа.
А тому приєднання до апеляційної скарги - це також допоміжний інститут для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу по суті спору, тобто обставин які зумовили прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Так, відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність ветеринарних свідоцтв 1-ВЕТ, відомостей на переміщення тварин, ТТН, шляхових листів в підтвердження переміщення тварин (свиней) від ПП «Заготпродукт» на адресу інших юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців для забою, зберігання чи реалізації.
Покликаючись на пояснення лікаря Рогатинської районної державної лікарні ветеринарної медицини відповідач заявляє, що виробничі потужності ПП «Заготпродукт» не обладнані відповідним устаткуванням для забою свиней. Впродовж періоду, який підлягав перевірці, відомості в електронний реєстр ідентифікації тварин щодо власника тварин ПП «Заготпродукт» не вносились.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивач не надав до перевірки технічну документацію на холодильні приміщення та морозильні камери зазначених в наданих до перевірки договорах позички нежитлових приміщень №1 від 02.01.2017, 02.01.2018, 02.01.2019, щодо можливості зберігання у них м'яса свинини, курятини, морепродуктів, масла солодковершкового та доказів зберігання м'яса свинини, як наслідок цього - відсутнє підтвердження відображення в бухгалтерському обліку залишків нереалізованої продукції.
Відповідач звертає увагу й на те, що до перевірки не надано жодного підтвердження чи документального оформлення господарської діяльності яка відображається в наданні послуг по зберіганню продукції. До перевірки не надано актів приймання-передачі ТМЦ на зберігання, не надано актів приймання-передачі ТМЦ зі зберігання, не надано підтвердження здійснення транспортування готових ТМЦ від контрагента до замовника.
Враховуючи ненадання обґрунтованих пояснень посадовими особами ПП «Заготпродукт» - реалізація, використання для власних потреб придбаних ТМЦ, відсутність результатів інвентаризації щодо підтвердження наявності ТМЦ, стану їх оцінки, відсутність залишків згідно даних форми№1-м «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», на переконання відповідача, обставини справи зумовлюють висновок про відсутність станом на 30.09.2019 залишків свинини (свиней) у кількості 6026903,51 кг., вартістю 216 426 105,04 грн., курятини у кількості 108 342,39 кг., вартістю 1 399 419,9 грн., морепродуктів, масла та муки в кількості 26425,6 кг., вартістю 979461,6 грн.
З урахуванням наведеного вище, щодо перевірки ПП «Заготпродукт», відповідачем встановлено ненарахування податкових зобов'язань на вартість товарів (свині, курятина, морепродукти), суми податку під час придбання яких були включені до складу податкового кредиту і які в подальшому не будуть використані в оподатковуваних операціях/господарській діяльності. На думку відповідача, ПП «Заготпродукт», в порушення п.198.5 ст.198 ПК України, не нараховано податкові зобов'язання на вартість товарів (свині, курятина, морепродукти), які не будуть використані в оподатковуваних операціях/господарській діяльності, суми ПДВ за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту, в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларацій «Нараховано податкових зобов'язань відповідно до п.198.5, п.199.1 ПКУ» всього в сумі 43760997 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2019 на суму 43760997 грн.
Щодо тверджень позивача про порушення порядку оформлення результатів документальних перевірок, то відповідач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось платником податків до ДПС України. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За висновками ДПС України, порушень щодо оформлення результатів перевірки не встановлено.
Щодо тверджень позивача про подвійне відображення відомостей про поставку продукції, то відповідач зазначає, що відображенні поставки продукції відбувалось на підставі наданих до перевірки первинних документів та даних бухгалтерського обліку платника.
Щодо покликання позивача на відображення податковим органом ТТН, ПН, видаткових накладних не у хронологічній послідовності то, на переконання відповідача, таке відображення не вплинуло на висновки органу ДПС, щодо заниження платником зобов'язань з ПДВ.
Також відповідач зазначив, що висновки акту перевірки зроблені посадовими особами органу ДПС на підставі аналізу податкової інформації, офіційних державних реєстрів, первинних бухгалтерських документів наданих позивачем, відображення показників бухгалтерського обліку у податковій звітності та відомостей бухгалтерського обліку. В акті перевірки описані надані платником документи та пояснення, однак висновки перевірки вказують на порушення податкового законодавства позивачем.
Аналіз показників бухгалтерського обліку та наданих первинних документів дав можливість податковому органу прийти до висновку, про не підтвердження використання ТМЦ у господарській діяльності.
Крім того відповідач звертає увагу на доцільність проведення інвентаризації, за умови відсутності підтвердження наявності основних засобів (морозильних камер) та первинних документів. В розумінні приписів ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме на платника податків покладено обов'язок по проведенню інвентаризації активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєдналося Приватне підприємство «Заготпродукт», на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №300/1738/20 за позовом Приватного підприємства «Заготпродукт» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині вимог ОСОБА_1 закрито.
Таким чином межі апеляційного розгляду визначені вимогами ПП «Заготпродукт».
До початку розгляду по суті спору відповідач заявив клопотання про залишення без розгляду заяви ПП «Заготпродукт» як таку що містить недоліки, які не дають можливості її розглянути та є очевидно безпідставною та необґрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам ст.44 КАС України, частини 2 статті 167 КАС України.
Стаття 302 КАС України визначає процедуру приєднання до апеляційної скарги.
В контексті зазначеної вище заяви апеляційний суд звертає увагу відповідача на те, що 22 жовтня 2024 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду розглянуто питання про приєднання ПП «Заготпродукт» до апеляційної скарги ОСОБА_1 . З моменту задоволення апеляційним судом заяви про приєднання позивач, ПП «Заготпродукт», набув прав та обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу. Ця заява була прийнята до розгляду судом та вирішена по суті з відповідними правовими наслідками. Питання порушене у ній, з урахуванням ухвали апеляційного суду, вичерпане.
В силу наведеного підстав стверджувати, що заява про приєднання до апеляційної скарги не відповідає вимогам ст.167 КАС України немає, відповідно як і відсутні підстави для залишення її без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує, просить суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представники відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечують.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновків про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
З матеріалів справи апеляційним судом з'ясовано, що ПП «Заготпродукт» (код ЄДРПОУ 36909109) зареєстроване як юридична особа 09.06.2010, взяте на податковий облік, та, у періоді що перевірявся, було платником податків, зокрема: податку на прибуток, податку на додану вартість. Види економічної діяльності ПП «Заготпродукт»: код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; код КВЕД 46.24 оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; код КВЕД 10.11 виробництво м'яса; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13.01.2020 №56 та направлень на перевірку від 31.01.2020 №№174, 175, 1291, та від 07.02.2020 №216 уповноваженими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області в період з 03.02.2020 по 21.02.2020 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Заготпродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 28.02.2020 за №224/09-19-05-05/36909109 (далі - акт перевірки), в якому зазначено про наступні порушення податкового законодавства допущені позивачем:
- п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 43760997 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2019 на 43760997 грн;
- п.176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України - подання з помилками звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1 квартал 2017,2 квартал 2017,3 квартал 2017,4 квартал 2017, 1 квартал 2018, 2 квартал 2018, 3 квартал 2018, 1 квартал 2019, 2 квартал 2019, не відображення у поданих розрахунках форми 1-ДФ за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 нарахованих та виплачених доходів фізичним особам (ознака доходу - 179) та виплачених доходів фізичним особам-підприємцям (ознака доходу 157).
На підставі встановлених порушень відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020, яким за порушення визначені пунктом 1 висновку акта перевірки, згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст. 58 ПК України та пп. 20.1.18, пп.20.1.19 п. 20.1 ст.20 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 54701246,00 грн, у тому числі 43760997,00 грн, за податковими зобов'язаннями та 10940249,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами.
Позивач не погодився із рішенням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та подав скаргу до Державної податкової служби України, в якій просив скасувати вказане податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020.
За результатами розгляду скарги ПП «Заготпродукт», рішенням Державної податкової служби України №20298/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги від 26.06.2020, скаргу ПП «Заготпродукт» від 19.05.2020 залишено без задоволення а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13.04.2020 №0002670505 - без змін.
З огляду на вказані обставини, не погоджуючись із рішенням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, позивач подав до суду позов.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Апеляційним судом з'ясовано, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, штрафних фінансових санкцій визначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні були виявлені під час перевірки порушення, а саме: заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників декларацій з податку на додану вартість, внаслідок не нарахування податкових зобов'язань на вартість товарів (свині, курятина, морепродукти, масло, мука м'ясокосна) суми податку під час придбання яких були включені до складу податкового кредиту у зв'язку з відсутністю залишків та руху товарно-матеріальних цінностей, документів щодо реалізації/відвантаження, використання у господарській діяльності.
Відповідно до дослідженого акту перевірки від 28.02.2020 за №224/09-19-05-05/36909109 судом встановлено, що податковим органом в ході проведення перевірки, згідно наданих первинних документів, даних бухгалтерського обліку, єдиного реєстру податкових накладних, що ПП «Заготпродукт» протягом періоду з 01.01.2017 по 30.09.2019 здійснювало придбання свиней в живій вазі від суб'єктів господарської діяльності:
ТОВ «Галичина-Захід» (свині на вирощуванні, вибракувані свиноматки) в кількості 3444130 кг, на суму без ПДВ 131531646,7 грн., ПДВ 26306329,33 грн;
ПАП «Агропродсервіс» (свині на відгодівлі) в кількості 1847830,87 кг, на суму без ПДВ 64265260,33 грн, ПДВ 12853052,07 грн;
ТОВ «Росан - Агро» (свині на відгодівлі) в кількості 130259,628 кг, на суму без ПДВ 4899493,8 грн, ПДВ 979898,76 грн;
ТОВ «Даноша» (свинки) в кількості 232125,526 кг, на суму без ПДВ 7842790,4 грн, ПДВ 1568558,08 грн;
ФГ «Пан Продукт» (свині ж/в) в кількості 476487 кг, на суму без ПДВ 18283803,33 грн, ПДВ 3656760,666 грн;
ТОВ «Еко Міт» (свині товарні, свиноматка) в кількості 518997 кг, на суму без ПДВ 11929181,67 грн., ПДВ 2385836,334 грн;
ТОВ «Агро-Вам» (свині) в кількості 86800 кг, на суму без ПДВ 3292883,33 грн, ПДВ 658576,666 грн;
ТОВ «Агро-Традиції» (свині) в кількості 51240 кг, на суму без ПДВ 1733241,66 грн, ПДВ 346648,332 грн.
Загальна кількість придбаних ПП «Заготпродукт» у зазначених вище суб'єктів господарювання свиней в живій вазі становить 6 787 870,02 кг, (57305 голів) на загальну суму 243 778 301,02 грн, без ПДВ, сума ПДВ 48 755 660,24 грн.
Також апеляційний суд з'ясував, що в ході проведення перевірки контролюючим органом, на підставі наданих до перевірки звітів по заготівлі, декларацій виробника, накладних на передачу готової продукції встановлено, що загальна вага м'яса свинини після забою (забійна вага) становить 4 165 111,41 кілограм.
Коефіцієнт переведення живої ваги в забійну на ПП «Заготпродукт» складає 0,6136 (4 165 111,41 (забійна вага придбаних свиней)/6 787 870,02 (жива вага придбаних свиней).
Середня вартість одного кілограма придбаних свиней в живій вазі становить 35,91 грн., (243 778 301,02 (загальна вартість придбаних свиней)/6 787 870,02 (загальна вага придбаних свиней).
За період з 01.01.2017 по 30.09.2019, згідно даних ЄРПН, наданих первинних документів, даних бухгалтерського обліку ПП «Заготпродукт» реалізовано м'яса свинини забійною вагою в кількості 466 472,47 кг, на загальну суму 27 839 323 грн., в т.ч. ПДВ 4 639 887 грн.
Загальна кількість реалізованого ПП «Заготпродукт» м'яса свинини в живій вазі, з урахуванням коефіцієнту переведення, складає 760966,51 кг, (466472,47 кг (вага реалізованого м'яса свинини)/0,613 (коефіцієнт битої ваги)).
На підставі наведеного, станом на 30.09.2019, залишок нереалізованої свинини в живій вазі на ПП «Заготпродукт» становить 6 026 903,51 кг, (6787870,02 (загальна вага придбаних свиней) - 760 966,51 кг, (загальна кількість реалізованого м'яса свинини в живій вазі) вартістю 216 426 105,04 грн, (6 026 903,51 кг. (залишок нереалізованої свинини)*35,91 (середня вартість одного кілограма придбаних свиней)).
Також, апеляційним судом з'ясовано, що у зв'язку з відсутністю на ПП «Заготпродукт» потужностей для забою свиней у період з 01.01.2017 по 30.09.2019 такі послуги, на підстав укладених договорів, надавали ПП «Глиняни Агро» та ПЗВКП «Еліта». Так, згідно даних акту перевірки, відповідно до укладеного між ПП «Заготпродукт» та ПП «Глиняни Агро» договору про надання послуг по забою тварин від 12.05.2017 №100, додатку №1 від 01.12.2018 до договору про надання послуг по забою тварин від 12.05.2017 №100, ПП «Глиняни Агро» за період з 12.05.2017 по 30.09.2019 надано ПП «Заготпродукт» послуг по забою свиней в кількості 46567 штук, на загальну суму 4559199,97 грн., в т.ч. ПДВ 759 866,66 грн.
Згідно укладеного між ПП «Заготпродукт» та ПЗВКП «Еліта» договору про надання послуг №60 від 13.09.2016 за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ПЗВКП «Еліта» надано ПП «Заготпродукт» послуг по забою свиней в кількості 900 штук на загальну суму 68400 грн., в т.ч. ПДВ 11400 грн.
Крім того, згідно даних акту перевірки, податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару (свині в живій вазі) за 2017 рік, постачальниками свиней (у ряді ТТН) зазначено пункт призначення/розвантаження: Івано-Франківська область, Рогатинський район, смт. Букачівці, вул.Б.Лепкого,3 (юридична адреса ПП «Заготпродукт», де відсутні потужності для забою та утримання свиней), зокрема:
1.ФГ «Пан Продукт» (код ЄДРПОУ 33309000) здійснено постачання свиней в кількості 16510 кг,(150 голів) на загальну суму 788 517,6 грн, в т.ч. ПДВ 131 419,60 грн, на умовах договору купівлі-продажу №28-12/15 від 28.12.2015;
2. ТОВ «Галичина Захід» (код ЄДРПОУ 30124457) здійснено постачання свиней в кількості 19 560 кг, (166 голів) на загальну суму 889 186,00 грн, в т.ч. ПДВ 148 197,67 грн., на умовах договору купівлі-продажу №14-055 від 29.07.2014;
3. ПАП «Агропродсервіс» (код ЄДРПОУ 30356854) здійснено постачання свиней в кількості 567 140 кг, (4740 голів) на загальну суму 22 621 317,8 грн, в т.ч. ПДВ 3 770 219,63 грн, на умовах договору купівлі-продажу №01-2Т/02/16 від 01.02.2016;
4. ТОВ «Еко Міт» (код ЄДРПОУ 38940219) здійснено постачання свиней в кількості 518 997 кг, (4340 голів) на загальну суму 14 315 018,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 385 836,34 грн, на умовах договору купівлі-продажу №13/03-1 від 03.03.2017.
Таким чином, загальна кількість свиней в живій вазі, поставлених в 2017 році, ФГ «Пан Продукт», ТОВ «Галичина Захід», ПАП «Агропродсервіс», ТОВ «Еко Міт» за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, смт. Букачівці, вул.Б.Лепкого,3 (юридична адреса ПП «Заготпродукт») становить 1 122 207 кг (9396 голів) на загальну суму 38 614 039 грн, в т.ч. ПДВ 6 435 673 грн.
Відповідно до відомостей акту перевірки ПП «Заготпродукт» протягом періоду з 01.01.2017 по 30.09.2019, здійснювало придбання у ТОВ «Агро-Інвест» (код ЄДРПОУ 31228240) та ТОВ «Ексім Фуд» (код ЄДРПОУ 36763010) м'яса курячого механічно обваленого та субпродуктів курей свійських в загальній кількості 108 342, 39 кг, на загальну суму 1 399 419,9 грн, без ПДВ, сума ПДВ 279 883,99 грн, а також у ТОВ «Мас.Торг» (код ЄДРПОУ 41168067), хек (тушка,100-300) 535 кг; оселедець (з/г, 350+) 3000 кг; мінтай (б/г, 200-300) 1020-6 кг; зубатка (R) (стейк зш, IWP, 5 кг) 200 кг; креветка вар/мор (з/г, 120+) 200 кг; масло солодковершкове екстра, 82,5% - 7000 кг; мука м'ясокосна 14 470 кг в загальній кількості 26 425,6 кг, на загальну суму 979 461,6 грн, без ПДВ, сума ПДВ 195 892,3 грн.
За період з 01.01.2017 по 30.09.2019 придбана ПП «Заготпродукт» у ТОВ «Агро-Інвест» (код ЄДРПОУ 31228240), ТОВ «Ексім Фуд» (код ЄДРПОУ 36763010) та ТОВ «Мас.Торг» (код ЄДРПОУ 41168067), продукція, як зазначено в акті перевірки та було встановлено податковим органом згідно даних ЄРПН та наданих до перевірки первинних документів, не реалізовувалась та станом на 30.09.2019 обліковується по рахунку 26 «готова продукція» в кількості 26 425,6 кг., на суму 979461,6 грн.
Згідно пояснень ПП «Загодпродукт» в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на постачання свиней в живій вазі від постачальників ФГ «Пан Продукт», ТОВ «Галичина Захід», ПАП «Агропродсервіс», ТОВ «Еко Міт» допущено помилки в найменуванні пункту розвантаження, а саме помилково зазначено - Івано-Франківська область, Рогатинський район, смт. Букачівці, допущено помилки при заповненні таких ТТН, хоча переміщення свиней фактично відбувалось за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Сасів. Дані про рух свиней в журналі обліку руху тварин по підприємству ПП «Заготпродукт» відсутні, оскільки переміщення свиней фактично відбулося за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Сасів на підприємство, яке здійснює приймання свиней від постачальника, вигрузку свиней, передзабійне утримання свиней, забій свиней, зберігання м'яса після забою свиней поставку м'яса до ПП «Заготпродукт» (договір від 01.01.2017 №1 укладений між ПП «Заготпродукт» та ПП «Глиняни Агро» та додаток №1 до даного договору від 01.12.2018). Також зазначено, що списання свиней в агенство ідентифікації тварин здійснювалось офіційним ветлікарем ПП «Глиняни Агро».
Щодо залишків нереалізованої свинини повідомлено, що дана продукція станом на 30.09.2019 частково перебуває на передзабійному утриманні свиней у живій вазі, а також на зберіганні уже післязабійного м'яса свиней ПП «Глиняни Агро» згідно договору від 01.01.2017 №1 та додатку №1 до даного договору від 01.12.2018.
Крім того, станом на 30.09.2019, на зберіганні знаходиться м'ясо свинини, яке перевезено власним автомобільним транспортом до холодильних камер ТОВ «Агроінвест» (згідно договору позички з ТОВ «Агроінвест»).
Також, станом на 30.09.2019, на зберіганні знаходиться м'ясо свинини у морозильних камерах в Букачівцях. Повідомлено, що оскільки на території підприємства знаходяться три холодильні приміщення загальною площею 360 м.кв., та 7 морозильних камер загальною площею 940 м.кв., загальним об'ємом 1800 м.куб., та 4700 м.куб., відповідно, які забезпечують якість готової м'ясної продукції у відповідності до ДСТУ. Зазначено, що значна частина м'ясної продукції в кількості 2830000 кг, зберігається на території підприємства, а саме: - м'ясо свинини в кількості 2741182 кг; м'ясо куряче обвалене заморожене в кількості 88818 кг.
Решту свинини в кількості 952039 кг, знаходиться на зберіганні в ПП «Глиняни Агро» в с. Сасів та ТОВ «Агроінвест» м. Червоноград.
Отже, згідно наданих до перевірки та до суду пояснень ПП «Заготпродукт» на території ПП «Заготпродукт» в холодильних приміщеннях та морозильних камерах зберігається - м'ясо свинини в кількості 2741182 кг.
Решту свинини в кількості 952039 кг., знаходиться на зберіганні в ПП «Глиняни Агро» в с. Сасів та ТОВ «Агроінвест» м. Червоноград.
В підтвердження наведеного в матеріалах справи наявна, надана представником позивача, засвідчена копія договору про надання послуг по забою тварин №100 від 12.05.2017 укладеного в с. Розворяни між ПП «Глиняни Агро» (Виконавець) та ПП «Заготпродукт» (Замовник) відповідно до предмету якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець надає послуги по забою свиней:
- доставка живих свиней від ферми до місця забою (село Сасів);
- вигрузка свиней, передзабійне утримання свиней; - забій свиней; - охолодження м'яса свинини;
-фасування субпродуктів; - ветсанекспертиза м'яса та субпродуктів (пп.1.1 п.1 Договору).
Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Договору Сторони посвідчують здачу-приймання послуг відповідним актом здачі приймання виконаних послуг по завершенні роботи.
Додатком №1 від 01.12.2018 до договору про надання послуг по забою тварин від 12.05.2017, укладеного між ПП «Глиняни Агро» (Виконавець) та ПП «Заготпродукт» (Замовник), внесено зміни до умов договору №100 від 12.05.2017 доповнивши такий: п.1 вказаного Договору (предмет договору) пунктами 1.2 та 1.3 згідно яких: Замовник доручає та оплачує, а Виконавець надає послуги по зберіганню м'яса та м'ясопродукції, що підтверджується актами приймання-передачі. Виконавець несе відповідальність за збереження переданих йому цінностей з моменту передачі на зберігання і до моменту його повернення. Пункт 2 (права та обов'язки Виконавця) пунктом 2.2, згідно якого: Вживати всіх необхідних заходів для схоронності майна протягом строку зберігання. Пункт 4 (оплата послуг виконавця) пунктом 4.4. згідно якого: Замовник зобов'язується виплачувати Виконавцю, згідно виставлених рахунків на основі акту виконаних робіт. Пункт 6 (строк договору) пунктом 6.1 згідно якого: Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами.
Також позивачем подано копію договору №0409 від 04.09.2019 про надання послуг по відповідальному зберіганню укладеного між ТзОВ «Агро-Інвест» (Зберігач) та ПП «Заготпродукт» (Поклажодавець).
Відповідно до умов вказаного договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору м'ясопродукцію (надалі іменується «майно»). Зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання (пп.2.1.1 Договору). Повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього(пп.2.1.4 Договору). Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з Поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформляється письмово (п.2.3 Договору). Зберігач не має права передавати майно у користування третім особам. Поклажодавець зобов'язаний передати Зберігачеві майно на зберігання згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору (пп.3.1.1). За надання передбачених Договором послуг Поклажодавець виплачує Зберігачу винагороду в розмірі, визначеному Актом приймання-передачі наданих послуг виходячи із: 17,04 грн за 1 тонно/добу, в т.ч.ПДВ; 12,00 грн за 1 тонну розвантажувальних робіт, в т.ч. ПДВ; 12,00 грн за 1 тонну навантажувальних робіт, в т.ч. ПДВ (п.4.1 Договору). Здавання послуг Зберігачем та приймання їх результатів Поклажодавцем оформляється актомприймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.4.2 Договору). Оплата наданих послуг здійснюється протягом десяти робочих днів після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг (п.4.4. договору). Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2020 (п.7.1,7.2 Договору).
Окрім вказаних договорів позивачем надано копію Договору оренди №2/5 від 02.05.2017 укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП «Заготпродукт» (Орендар), відповідно до предмету якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у користування, на встановлений Договором строк, майновий комплекс будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з приміщень позначених: літерою «А» (столова), загальною площею 626,5 кв.м; літерою «Б» (гараж), загальною площею 450,6 кв.м; літерою «В» (гараж) загальною площею 1100,6 кв.м; літерою «Г» (майстерня), загальною площею 555,8 кв.м; літерою «Д» (гараж), загальною площею 507,5 кв.м, а Орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди та здійснювати оплату за його користування Орендодавцю відповідно до умов Договору (п.1 Договору).
Також позивачем надано копію технічного паспорта на виробничий будинок Майновий комплекс за адресою: вул. Лепкого 2, селище Букачівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, виготовленого станом на 12.07.2017.
Колегія суддів зазначає, що зазначені вище договори та технічний паспорт підтверджують перебування на зберіганні м'яса та м'ясопродукції частково на ПП «Глиняни Агро», частково на зберіганні в ТзОВ «Агро-Інвест», а також частково в морозильних камерах ПП «Заготпродукт».
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов'язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879), пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Пунктом 7 розділу І Положення №879 встановлено випадки обов'язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
За приписами пункту 1 розділу II вказаного Положення, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що податковий орган має право направити належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації і посадові особи цього органу можуть бути присутні при проведенні інвентаризації, а юридичні особи, що отримали таку вимогу, зобов'язані провести таку інвентаризацію.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, під час проведення планової документальної перевірки позивача не надсилав та не надавав вимоги ПП «Заготпродукт» для проведення інвентаризації.
При цьому, колегія суддів зазначає, що нестача ТМЦ має бути виявлена саме в результаті інвентаризації, здійсненої під час перевірки, у межах якої її призначено (ініційовано), що податковим органом в даній ситуації зроблено не було.
Колегія суддів вважає, що саме проведення платником податку, на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пп.16 п.3 розд.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків від 20.08.2015 N727 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 26.10.2015 за N1300/27745 (із змінами та доповненнями) загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити інформацію про проведені платником податків під час здійснення перевірки інвентаризації його основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а також інформацію щодо інвентаризації документів, розрахунків (у разі її проведення).
Разом з тим, посадові особи контролюючого органу не скористалися передбаченим пп.20.1.9 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України правом та не надали позивачу вимоги про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків ТМЦ, готівки.
Колегія суддів зазначає, що інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.
Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2020р. у справі №807/1556/17 сформулював актуальну судову практику щодо доказування нестачі чи наявності ТМЦ у суб'єкта господарювання під час податкової перевірки.
Зокрема, висловлено чітку позицію, що проведення платником, на вимогу контролюючого органу під час податкової перевірки, інвентаризації товарів - єдиний установлений законом засіб доказування їх нестачі чи наявності в платника і, відповідно, використання чи невикористання ним таких товарів в операціях, що не є його господарською діяльністю.
Тому покликання відповідача на позицію Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 18 листопада 2021 року справі N 640/5213/19, від 05 серпня 2021 року у справі N 2040/6315/18, від 15 лютого 2022 року у справі N160/2155/20, від 6 лютого 2020 року у справі N 807/1556/17, від 09 листопада 2022 року у справі N 826/14081/15, від 02 червня 2022 року справа N 160/70/19 свідчить про те, що дії позивача є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Додатково, колегія суддів зазначає, що відповідач стверджує, що на запит податкового органу позивачем не надано до перевірки пояснення та документи, однак, на запит податкового органу позивачем надано пояснення щодо залишків нереалізованих ТМЦ, згідно яких станом на 30.09.2019 продукція частково перебуває на зберіганні у ПП «Глиняни Агро», у ТОВ «Агроінвест» та частково зберігається у морозильних камерах позивача - ПП «Заготпродукт» і відповідно надано копії підтверджуючих документів.
Згідно з п.5.1.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень (Затверджено Наказом ДФС 01.06.2017 № 396 (із змінами, внесеними наказом ДФС 08.05.2019 № 358), чинні на момент проведення перевірки, у разі ненадання у визначений? у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів, пояснень, довідок, інформації тощо посадова особа контролюючого органу складає акт у довільній формі, що засвідчує такі факти, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи (керівника або уповноваженої ним особи) платника податків здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа. Зазначений акт підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником платника податків або уповноваженою ним особою. Інформація про складання такого акта та факт відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта також відображається в акті (довідці) перевірки.
Колегія суддів зазначає, що інформації та доказів щодо складання вищевказаного акта, в якому зазначені причини відмови стосовно кожного документа та який би містив підпис керівника платника податків або уповноваженої ним особи відповідачем не надано.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996)).
Відповідно до статті 9 Закону № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Згідно акту перевірки від 28.02.2020 №224/09-19-05-05/36909109, податковим органом не встановлено порушення в частині визначення доходів та витрат по даних бухгалтерського обліку (крім завищення доходів та витрат за 9 місяців 2017 на суму 32728,0 тис. грн, що не вплинуло на правильність визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму) за період 01.01.2017 по 30.09.2019, відповідно ПП «Заготпродукт» не завищено та не занижено податок на прибуток за відповідний період. ПП «Заготпродукт» вело облік запасів та товарів, відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» №246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044. Відповідно облік запасів, які відображено в бухгалтерському обліку відповідало даним фінансовій звітності платника за відповідний період.
Згідно матеріалів перевірки 28.02.2020 №224/09-19-05-05/36909109 та даних фінансової звітності платника за відповідний період (станом на 30.09.2019) (рядок 1100 «Запаси») відображено запаси на суму 4230,3 тис. грн.
Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 04.06.2009 №1445-VI (із внесеними змінами та доповненнями), визначає організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів'я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні.
Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 №771/97-ВР, лише з квітня 2018 визначає забій тварин, а саме: «Забороняється здійснювати забій свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, а також забій свійської птиці та кролів не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл».
Ця норма не стосується забою зазначених тварин в обсязі, що не перевищує трьох голів свійських парнокопитних тварин або інших копитних тварин на тиждень, за умови проведення передзабійного та післязабійного огляду державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, а також п'яти голів свійської птиці, кролів на день.» До цього норма забою була зазначених тварин в обсягах, що не перевищують трьох голів свійських парнокопитних тварин та інших копитних тварин та/або п'яти голів свійської птиці, кролів на день.
Водночас, в матеріалах перевірки від 28.02.2020 №224/09-19-05-05/36909109, зазначено, що ПП «Заготпродукт» придбало живця свійських тварин (свиней), ФГ «Пан Продукт», ТОВ «Галичина-Захід», ПАП «Агропродсервіс»», ТОВ «Еко Міт», ТОВ «Даноша», ТОВ «Росан Агро» та субпродукти та інші товари (риба, кури) в ТОВ «Агро-Інвест», ТОВ «Ексім Фуд».
Послуги забою тварин, як заначено в акті перевірки, надавали ПП «Глиняни Агро», та ПЗВКП «Еліта».
Як зазначено на стор.13-17 матеріалів перевірки прихід живця (свиней для забою) на ПП «Заготпродукт» відбувався на протязі 2017 року, дана сировина (товари) була оприбуткована на баланс підприємства, а отже відображена в регістрах бухгалтерського обліку підприємства та руху товарів, відповідно до П(С)БО.
На стор. 27 акту перевірки від 28.02.2020 №224/09-19-05-05/36909109 зазначено, що перевіркою ПП «Заготпродукт», встановлено не нарахування податкових зобов'язань на вартість товарів, які в подальшому не будуть використані в оподаткованих операціях/ господарській діяльності.
Нарахування податкових зобов'язань здійснено станом на 30.09.2019 з суми об'єкта оподаткування 216 901 881 грн (216426105,04+279884+195892), хоча як зазначено вище (абзац 5 стор. 26 акту) та даних фінансової звітності платника за відповідний період (станом на 30.09.2019 р.) (рядок 1100 «Запаси») відображено запаси на суму 4230,3 тис. грн., а порушень визначення доходів та витрат за період 01.01.2017 по 30.09.2019 не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, нарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП «Заготпродукт» не відповідає даним обліку підприємства та фактичним обставинам.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що відповідач, не провівши інвентаризацію, та не скерувавши запиту про проведення інвентаризації позивачу не надав єдиний установлений законом засіб доказування їх нестачі чи наявності в платника і, відповідно, використання чи невикористання ним таких товарів в операціях, що не є його господарською діяльністю, а тому винесене ним податкове повідомлення - рішення є таким, що підлягає скасуванню.
Посилання відповідача у своїх запереченнях на факт порушення кримінальної справи проти директора ПП «Заготпродукт» ОСОБА_1 , за результатами судового розгляду саме у справі № 300/1738/20, згідно вимог ст.ст. 111,112 ПК України, та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій позивача. Відтак, наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, може мати юридично-правове значення, але виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні.
Фактично наявність чи відсутність порушення податкового законодавства в діяльності платника вирішується виключно шляхом або адміністративного чи судового оскарження податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог статті 56 ПК України.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Поряд з цим наведеним слід зазначити, що позивач просить апеляційний суд вирішити питання судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви у цій справі та заяви про приєднання до апеляційної скарги, а також з витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідь на заяву позивача Головне управління в Івано-Франківській області подало заперечення, в якому просить суд відмовити у відшкодуванні судових витрат з тих мотивів, що позивач не подавав заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції. Зазначає, що акт-приймання передачі виконаної робити має узагальнюючий характер, який не містить будь-якої деталізації наданої послуги, а вказує лише на передачу позивачу послуг без їх ідентифікації, конкретизації обсягу робіт, які проведені з відповідним замовником послуг, неконкретні за змістом і не підтверджують ким саме надані юридичні послуги. Вважає що зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору, подача проміжної заяви без чітких вимог не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріалами справи підтверджується те, що правову допомогу позивачу надано адвокатом Романом Мельником (свідоцтво від 001410 від 23.11.2018, договір від 20.05.2020).
Так, адвокат Роман Мельник надав ПП «Заготпродукт» послуги, які пов'язані із судовим оскарженням результатів перевірки ПП «Заготпродукт», а саме оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.04.2020 року №0002670505, винесеного ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі акта перевірки від 28.02.2020 №224/09-19-05 05/36909109, в тому числі:
- подання позовної заяви та супроводження справи №300/1738/20 у суді першої інстанції;- подання заяви про приєднання до апеляційної скарги Василюка В.Я. (провадження №А/857/21550/24);
- подання відзиву на касаційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області (провадження №К/990/44961/24);
- подання письмового пояснення в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (провадження №А/857/8417/25);- подання заяви про уточнення правового статусу учасника апеляційного провадження та визнання апеляційної скарги поданою від імені позивача (провадження №А/857/8417/25);
- подання додаткових письмових пояснень в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (провадження №А/857/8417/25);- супроводження справи №300/1738/20 у суді апеляційної інстанції (провадження №А/857/8417/25).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник ПП «Заготпродукт» надає:
- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2025;
- копії платіжних документів.
Згідно наданого розрахунку розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги становить 11500 гривень.
Апеляційний суд наголошує на тому, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що за правилами ч.1 та 6 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як підтверджується платіжними інструкціями наявними у справі позивач, Приватне підприємство «Заготпродукт», сплатив судовий збір за подання позовної заяви та відповідно заяви про приєднання до апеляційної скарги на загальну суму 46244 гривень.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до відшкодування понесених позивачем витрат на судові витрати стягненню підлягає - судовий збір в розмірі 46244 грн. та витрати позивача на правову допомогу у розмірі 11500 грн.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заготпродукт» задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 300/1738/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов Приватного підприємства «Заготпродукт» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020.
Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43142559) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного Підприємства «Заготпродукт» (36909109) судові витрати в розмірі 57 744 (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 27.06.25