Справа № 120/13735/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
27 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у відповідності до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 01.10.2017) із збільшенням пенсії на один процент за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75 процентів заробітку відповідно без застосування двоскладової формули, визначеної ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ; зобов'язання відповідача здійснити позивачеві з 27.08.2024 перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 01.10.2017) із збільшенням пенсії на один процент за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75 процентів заробітку відповідно без застосування двоскладової формули, визначеної ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зауважує, що звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати пенсію із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Відповідач у зазначеному перерахунку відмовив, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з врахуванням норм ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є менший, ніж той, який позивач отримує, тому проводити перерахунок пенсії недоцільно. Не погоджуючись з цим, позивач звернулась до суду з даним позовом.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 01.10.2017) із збільшенням пенсії на один процент за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75 процентів заробітку відповідно, без застосування двоскладової формули, визначеної ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.09.2024 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції чинній до 11.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули), з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн 40 коп.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
27.08.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати пенсію із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Листом від 09.09.2024 відповідач відмовив у такому перерахунку у зв'язку з недоцільністю, адже він призведене до суттєвого зменшення загального розміру пенсії.
Вважаючи відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону № 796-XII, а тому перерахунок його пенсії повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, згідно з п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII.
Суд не взяв до уваги посилання відповідача на неможливість застосування до позивача п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII у зв'язку з непризначенням йому пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (двохскладова формула), оскільки пенсія позивачу призначена до внесення до закону змін, які передбачили дану умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення відповідних змін.
Оскільки у цьому випадку пенсія позивачу не призначається вперше, а підлягає перерахунку, на неї не може поширюватися вищевказана умова.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки розмір пенсії позивача розраховано згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1058, законних підстав для застосування п. 2 ст. 56 Закону №796 у головного управління немає.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-ХІІ .
На час призначення позивачу пенсії діяла редакція пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У подальшому Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зокрема до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв'язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.
Наведене дає підстави вважати, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону № 796-ХІІ, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
Визначаючись щодо застосування норм права до спірних правовідносин суд виходить з конституційного принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Тому, право осіб на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-ХІІ, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, має зберігатися й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
Тобто у разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21.
У цій постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд відступила від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 300/1390/19, від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж.
За результатом розгляду цієї адміністративної справи суд дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
На переконання колегії суддів, відповідач, не здійснюючи перерахунок і виплату пенсії позивача відповідно до норм пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII з урахуванням її збільшення на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тобто протиправно.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, збільшивши її на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з 01 вересня 2024 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2024 року у справі № 300/5114/23, від 17 липня 2024 року у справі № 460/13084/23, що в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні цієї справи.
Також безпідставними є доводи відповідача про порушенням позивачем порядку подання заяви про перерахунок пенсії, оскільки відповідач фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку, вказавши, що підставою відмови слугувала недоцільність проведення перерахунку, оскільки розмір пенсії підлягатиме зменшенню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішенні ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.