Справа № 560/19333/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
26 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000214/2 від 18 вересня 2024 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що в сукупності призвело до невірного вирішення справи.
Розгляд справи здійснюється відповідно до ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно п. 1 контракту №1872 від 29.08.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" (покупець) та фірма «Autohandel Vadim Belz» (продавець), продавець зобов'язується передати покупцю у власність транспорті засоби згідно з рахунком, що надалі іменується товар, а покупець зобов'язується прийнятий цей товар і сплатити за нього продавцю визначену цим контрактом грошову суму (ціну) зазначену у рахунку-фактурі тощо.
Пунктом 2 вказаного контракту визначено, що вартість транспортних засобів обумовлюється додатково у кожному конкретному випадку (рахунок-фактура тощо).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" 18.09.2024 до Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію №24UA400040023909U1 (далі - МД) на товар позивача (графа 31 МД): «Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: - автобус марки VOLKSWAGEN; модель CRAFTER; - Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 ; - тип двигуна - дизельний; - робочий об'єм циліндрів 1968 см3, - потужність 80 кВт; - Загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 23; - призначений для перевезення пасажирів; - бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2014, - модельний рік виготовлення - 2014; - виробник: VOLKSWAGEN (DE)-торговельна марка: VOLKSWAGEN». Задекларовані умови поставки - DAP, Хмельницький.
До митного оформлення разом з МД було подано такі документи (графа 44 МД):
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №1872/2024 від 29.08.2024;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) D 0539618 від 29.08.2024;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 0157474 від 27.08.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1872 від 29.08.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення № 24HU1600002CF12280 від 29.08.2024;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.020.018144-24 від 17.09.2024.
У МД декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 6000 євро (графа 42 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 6000 євро (графа 22 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).
Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000214/2 від 18.09.2024 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА400040/2024/000646.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000214/2 митна вартість транспортного засобу скоригована до 16000 Євро.
У зв'язку з цим різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною відповідачем, склала 92249,00 грн, яку позивач сплатив, що підтверджується митною декларацією 24UА400040023939U5.
Вважаючи оскаржуване рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою умовою, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених ст.53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Отже, підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів, невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа №826/12901/17).
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з цим, у графі 33 рішення митного органу було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:
- заявлена митна вартість 6000 Євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- існує ризик незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України оскільки товар переміщується на митну територію України безпосередньо імпортером, при цьому до митного оформлення заявлені умови поставки DAP, згідно з якими витрати на доставку товару має здійснюватись продавцем;
- наявні розбіжності в частині країни відправлення (Німеччина) та місця зберігання товару (Угорщина); - продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію на автомобіль, отже існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди;
- подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрат на обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування товару; комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.
Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1 статті 64 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. (*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. (*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом з статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3.
Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: 1) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв'язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; 2) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов'язаних із цим витрат у країні імпорту; 3) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; 4) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.
Отже, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення аналогічних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого Позивачем ТЗ за резервним методом, мав зазначити, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Разом з цим, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного Відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто, відповідач фактично не досліджував ціну за аналогічний товар (хоча такий товар наявний по базі Відповідача, оскільки надано відповідні докази Позивачем), втім послався на схожий товар, де вартість визначалась за інший транспортний засіб, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення.
В свою чергу, позивачем було надано Відповідачу пакет документів, а саме: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) 1872/2024 від 29.08.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) D 0539618 від 29.08.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 0157474 від 27.08.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1872 від 29.08.2024, копію митної декларації країни відправлення 24HU1600002CF12280 від 29.08.2024, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.020.018144-24 від 17.09.2024.
Згідно з п.4 контракту К24 від 24.07.2024 умовами поставки товару згідно з цим контрактом вважати DAP - Хмельницький.
Поставка на умовах DAP Інкотермс (англ. Delivered At Place Поставка в місце призначення), продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення.
За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.
Отже, поставка на умовах DAP Інкотермс не передбачає обов'язку Позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до Позивача та, відповідно, обов'язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати.
Використовуючи під час митного контролю повноваження щодо отримання від декларанта додаткових документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, поставленого на умовах DAP Інкотермс, задекларованого в митній декларації, Відповідач не мав підстав покладати на Позивача обов'язок щодо надання для підтвердження числових значень вартості товару транспортних (перевізних) документів та інших документів (в межах цих правовідносин).
В свою чергу, декларування товару саме Позивачем жодним чином не спростовує факт поставки товару на умовах DAP Інкотермс - Хмельницький.
Що стосується такої позиції Відповідача, що продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в техпаспорті, слід зазначити, що Позивач вступав у правовідносини лише з продавцем фірма «Autohandel Vadim Belz», інформація щодо правовідносин між продавцем та іншими особами Позивачу невідома. Крім того, вважаємо, що ця обставина не може слугувати беззаперечним доказом щодо визначення невірної ціни товару.
Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем зазначалось, що з третіми особами договірні відносини (в межах даного контракту) не здійснювались, а тому відсутні підстави для комісійних та брокерських платежів.
Відповідачем в межах ч.2 ст.77 КАС України дані обставини не спростовано.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вказаного, спростування доводів митного органу (підстав) зазначених в рішенні про корегування митної вартості та неповним дослідження аналогічного товару (транспортного засобу), колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження і рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому оскаржене рішення суду першої інстанції, як необґрунтоване, підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення адміністративного позову.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.
При цьому, згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову ТОВ «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн, згідно платіжної інструкції №778 від 19.12.2024, та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 4542,00 грн, згідно платіжної інструкції №146 від 25.04.2025.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України на користь ТОВ «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» підлягає судовий збір в загальній сумі 7570,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000214/2 від 18 вересня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ - 43997560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ - 44695197) судовий збір у сумі 7570,00 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень 00 коп).
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.