Справа № 560/14212/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
27 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.09.2020 по 01.03.2022 року, яке зазначено в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №560/18597/23.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.09.2020 по 01.03.2022 року, починаючи з 01.11.2020 по день фактичної виплати - 21.09.2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходила військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.07.2022 №264-ОС, позивачка звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України І№527 -ОС від 25 липня 2022 року позивачку, підполковника, остання штатна посада старший офіцер (з мобілізаційної роботи) відділення мобілізаційної роботи відділу організаційно - , мобілізаційно роботи та повсякденної діяльності штабу, звільнену в запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу - військовослужбовці - жінки - у зв'язку вагітністю) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №560/18597/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовій частині НОМЕР_1 ) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.09.2020 по 01.03.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військову частину НОМЕР_1 ) обчислити і виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.09.2020 по 01.03.2022, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 25.07.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військовучастину НОМЕР_3 ) обчислити і виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 25.07.2022, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, в тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №560/18597/23, відповідачем 13.105.2024 виплачено позивачці кошти в розмірі 100 341, 58 грн.
Позивачка вважає, що така тривала невиплата грошового забезпечення сталася через вину відповідача, а тому, позивачка має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", через що звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Із метою реалізації Закону №2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
У силу приписів пункту 1 Порядку №159, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Як встановив суд, фактична виплата грошового забезпечення за період з 01.09.2020 по 01.03.2022, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, яке зазначено в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №560/18597/23 відбулась 21.09.2024 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.09.2020 по 01.03.2022 року, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, яке зазначено в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №560/18597/23.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.