Справа № 240/10086/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В травні 2024 року Керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час вивчення, в порядку Закону України "Про прокуратуру", питань дотримання вимог законодавства щодо використання земельних ділянок комунальної форми власності, встановлено бездіяльність Житомирської обласної військової (державної) адміністрації, яка полягає у безпідставному зволіканні із державною реєстрацією за державою права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які витребувано на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації з незаконного володіння фізичних осіб.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації щодо невжиття заходів, спрямованих на здійснення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 2 га кожна, за кадастровими номерами 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
3.2. Зобов'язано Житомирську обласну військову адміністрацію вжити заходи, спрямовані на здійснення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 2 га кожна, за кадастровими номерами 1822583000:11:000:0137,ь 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вважаються недійсними та скасованими проєкти землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок, на підставі яких ці земельні ділянки сформовано та інформація про них внесена до Державного земельного кадастру. В той же час, рішенням суду не скасовано: дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сільськогосподарського призначення; державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
6. Зазначає, що вищевказані земельні ділянки рішенням суду не повернуто до категорії земель, з якої вони незаконно вибули та були віднесені до сільськогосподарських земель. Як наслідок, незаконно сформовані об'єкти речових прав, а саме: земельні ділянки із визначеними межами, площами та цільовим призначенням, залишаються зареєстрованими в Державному земельному кадастрі, оскільки інше не встановлено рішенням суду.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 16.11.2022 (з урахуванням ухвали суду від 22.02.2023 про виправлення описки) у справі №280/1353/18 рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.12.2020 та додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.01.2021 скасовано і ухвалено нове, зокрема:
- визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №6-6662/14-17-СГ, 6-6663/14-17-СГ, 6-6661/14-17-СГ від 29.11.2017 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельних ділянок площею 2 га кожному, за кадастровими номерами відповідно 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які призначенні для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Квітневої сільської ради;
- скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецької Світлани Леонідівни від 08.12.2017 за індексними номерами 38602915, 38601794 та від 07.12.2017 за індексним номером 38592617 про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 2 га кожна, за кадастровими номерами: 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Квітневої сільської ради Коростишівського району Житомирської області;
- витребувано на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_4 три земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 2 га кожна, за кадастровими номерами 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області.
8. Після набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/1353/18, з метою реального його виконання та поновлення порушених інтересів держави Житомирська обласна та Коростишівська окружна прокуратури неодноразово листами від 11.04.2023 за №15/2-245вих-23 і від 20.03.2024 за №53-647вих-24 зверталися до Житомирської обласної військової адміністрації, як власника спірних земель щодо вжиття необхідних заходів, спрямованих на здійснення державної реєстрації права власності.
9. Листом від 01.04.2024 за №2109/2-24/31 Житомирська обласна військова адміністрація повідомила про те, що не має наміру вживати заходів щодо оформлення речових прав на земельні ділянки, обґрунтовуючи це відсутністю повноважень та віднесенням спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення, розпорядником яких відповідно до положень законодавства є територіальна громада.
10. Враховуючи невжиття відповідачем заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, позивач звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
13. Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
14. Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
15. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
16. Частиною 2 ст.1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
17. Згідно зі ст.7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
18. Статтею 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
19. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
20. Частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
21. Відповідно до п.4 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України, обласні державні адміністрації, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності на відповідній території.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
23. Так, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено низку змін до Земельного кодексу України.
24. Зокрема, розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.
25. Отже, оскільки земельні ділянки за кадастровими номерами 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області є землями державної форми власності лісогосподарського призначення, їх розпорядником є Житомирська обласна військова адміністрація, згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.
26. Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
27. За частиною 2 статті 331 та частини 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
28. Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
29. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
30. Статтями 2, З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
31. Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
32. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 5 ст. 12 зазначеного Закону, державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на земельні ділянки.
33. У постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
34. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
35. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
36. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
37. Відповідно до абз. 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника на таке майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав.
38. Слід зазначити, що відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
39. Отже, належним суб'єктом звернення з заявою щодо реєстрації права власності на спірні ділянки відповідно до приписів мотивувальної та резолютивної частин постанови Житомирського апеляційного суду від 16.11.2022 у справі № 280/1353/18 є Житомирська обласна військова адміністрація.
40. Разом з тим, право державної власності на землі лісогосподарського призначення, загальною площею 6 га, за кадастровими номерами 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, №1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, Житомирського обласною військовою адміністрацією не зареєстровано.
41. Відповідач вказаний факт у відзиві не заперечує.
42. Відсутність реєстрації речових прав на земельні ділянки призводить до неможливості володіння, користування та розпорядження ними у порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, передання таких земель в постійне користування відповідному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства та забезпечення належної охорони лісу тощо.
43. Таким чином, національним законодавством та рішенням суду передбачено обов'язок державної реєстрації прав на спірні земельні ділянки, шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
44. Апелянтом зазначено про відсутність підстав для державної реєстрації права державної власності, оскільки рішенням суду від 16.11.2022 у справі № 280/1353/18 не скасовано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сільськогосподарського призначення, не повернуто до попередньої категорії цільового призначення, що призвело до перешкод Житомирській обласній державній адміністрації для розпорядження земельними ділянками після їх витребування.
45. Водночас, постановою Житомирського апеляційного суду від 16.11.2022 у справі №280/1353/18, окрім іншого, визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області № 6-6662/14-17-СГ, 6-6663/14-17-СГ, 6-6661/14-17-СГ від 29.11.2017 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельних ділянок площею 2 га кожному, з кадастровими номерами відповідно 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Квітневої сільської ради.
46. Визнання недійсними рішень відповідного органу виконавчої про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за якими спірні земельні ділянки було віднесено до земель сільськогосподарського призначення, та надання їх власність для ведення особистого селянського господарства, означає, що вони не створили правових наслідків з моменту їх прийняття.
47. Отже, зміна цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення не відбулася.
48. Проте, всупереч вимогам законодавства упродовж тривалого проміжку часу, а саме з 16.11.2022 по момент звернення до суду, Житомирська обласна військова адміністрація не вживає належних заходів щодо реєстрації речових прав на вищевказані земельні ділянки, що призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного їх використання.
49. Нормами ч. 1. ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
50. Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
51. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
52. Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
53. Системний аналіз указаних норм законодавства засвідчує, що органи місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень, повинні забезпечувати реалізацію державної політики у сфері володіння, користування і розпорядження об'єктами комунальної власності на відповідній території, у тому числі щодо реєстрації права власності на об'єкти, що знаходяться у їх адміністративних межах.
54. Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправною бездіяльності Житомирської обласної військової (державної) адміністрації щодо невжиття заходів, спрямованих на здійснення державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 2 га кожна, за кадастровими номерами 1822583000:11:000:0137, 1822583000:11:000:0138, 1822583000:11:000:0139, які розташовані на території Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
55. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
56. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
57. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
58. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
60. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
61. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.