Справа № 600/4084/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
27 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
в вересні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати військовослужбовцеві-позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року (довідка №2024 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також, позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату військовослужбовцеві-позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року (довідка №2024 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 з 07 вересня 2012 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 22 вересня 2023 року №12/1088 та записами військового квитка ОСОБА_1 (п. 17 «Проходження військової служби») серії НОМЕР_5 від 06 вересня 2012 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 червня 2022 року №224-ОС ОСОБА_1 відряджено для дій на ділянці військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з 26 червня 2022 року.
29 вересня 2022 року військовою частиною НОМЕР_2 видано ОСОБА_1 довідку №2024 про те, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року.
Підставою видачі довідки зазначено: наказ АДПСУ від 17 червня 2022 року №303-АГ.
З 01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 передано в оперативне підпорядкування начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання бойових (спеціальних) завдань в межах зони (району) відповідальності угрупування, що підтверджується наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2022 року №490-ОС.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року (довідка №2024 від 29.09.2022) в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною НОМЕР_2 була видана довідка від 29 вересня 2022 року №2024, відповідно до якої ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України, брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року. Підставою видачі зазначеної довідки вказано наказ АДПСУ від 17 червня 2022 року №303-АГ.
Водночас, надаючи оцінку зазначеній довідці, на яку позивач і посилається як на підставу про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка від 29 вересня 2022 року №2024 не належить до жодного з документів, передбачених пунктом 3 Наказом №164-АГ та пунктами 4, 5 Наказу №392/0/81-22-АГ (зокрема, через те, що документ, на який зроблено посилання як на підставу видачі такої довідки - наказ АДПСУ від 17 червня 2022 року №303-АГ, не є тим документом, в залежності від якого здійснюється відповідна виплата додаткової винагороди).
Суд першої інстанції наголосив, що абзацом 3 пункту 5 Наказу №392/0/81-22-АГ чітко визначено, що у довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 Наказу №392/0/81-22-АГ. При цьому, пунктом 3 Наказу №164-АГ визначено документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях здійснюється на підставі одного з документів, визначеного в даному пункті Наказу №164-АГ.
Тобто, підставою видачі таких довідок може бути лише: бойовий наказ (бойове розпорядження) начальника (командира) військової частини; запис журналу бойових дій; рапорт (донесення) начальник (командира) підрозділу в розумінні Наказу №164-АГ; бойовий наказ (бойове розпорядження) командира військової частини; запис журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу); рапорт (донесення) начальник (командира) підрозділу в розумінні Наказу №392/0/81-22-АГ.
Натомість наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 червня 2022 року №303-АГ не є таким документом згідно Наказу №164-АГ та Наказу №392/0/81-22-АГ.
До того ж, дослідивши зміст зазначеного наказу (доданий до відзиву), суд першої інстанції звернув увагу на те, що такий був виданий Головою Державної прикордонної служби України з метою набуття підрозділами Державної прикордонної служби України спроможностей, що необхідні для успішного виконання поставлених завдань, та удосконалення фахової майстерності їх особового складу. Так, пунктом 1 наказу №303-АГ зобов'язано провести заходи з підготовки зведених відділів прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у період з 20 по 24 червня 2022 року на базах ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , Кінологічного навчального центру, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто, наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №303-АГ від 17 червня 2022 року не стосувався направлення позивача у службове відрядження на ділянку відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону, а врегульовував організаційні питання удосконалення фахової майстерності особового складу прикордонних загонів, які входять до структури органів Державної прикордонної служби України.
Окрім того, у названій довідці військової частини НОМЕР_9 від 29 вересня 2022 року №2024 зазначено лише період участі позивача у бойових діях та заходах, однак така не містить інформації стосовно районів ведення таких воєнних (бойових) дій.
При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача у відповіді на відзив на те, що м. Чернігів та Чернігівська область визначався районом ведення воєнних (бойових) дій з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року, додавши до матеріалів відповіді на відзив копії наказів Головнокомандувача ЗСУ від 01 липня 2022 року №184, від 01 серпня 2022 року №212 та від 01 жовтня 2022 року №262, якими визначено, зокрема, Чернігівську область районом ведення воєнних (бойових) дій.
Вказані доводи позивача, за умови не зазначення у довідці від 29 вересня 2022 року №2024 відомостей про те, в яких саме районах ведення воєнних (бойових) дій перебував позивач з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року, самі по собі не свідчать про наявність у позивача безумовного права на виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови №168.
Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем подано Витяг з журналу службово-бойових дій №103-ДСК Зведеного загону Відділу Прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (тип С) НОМЕР_6 Прикз, в Розділі І якого (« ІНФОРМАЦІЯ_10 в охороні (обороні) державного кордону або веденні бойових дій») зазначені мета застосування зведеного загону впс « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (тип С) НОМЕР_6 прикордонного загону та ділянка застосування названого підрозділу.
Так, дослідженням змісту названого вище Витягу встановлено, що у розділі І Журналу службово-бойових дій №103-ДСК зведеного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (тип С) НОМЕР_6 прикордонного загону внесено розпорядження починаючи з 18 червня 2022 року, на підставі яких військовослужбовці у складі зведеного загону впс « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (тип С) НОМЕР_6 прикордонного загону виконують завдання.
Однак записи про перебування саме позивача у складі зазначеного вище підрозділу названий Витяг з журналу службово-бойових дій №103-ДСК не містить.
Суд першої інстанції зауважив, що довідка від 29 вересня 2022 року №2024 містить інформацію про період перебування позивача у бойових діях та заходах з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року. Однак документальне підтвердження безпосередньої участі саме позивача протягом спірного періоду у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах у період здійснення цих заходів із зазначенням конкретних дат, позивачем на підтвердження доводів позову не надано.
Докази того, що військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_3 були надані (направлені) відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях та завданнях, перелік яких визначений пунктом 2 Наказу №164-АГ та пунктом 2 Наказу №392/0/81-22-АГ, матеріали справи також не містять.
Поряд з цим суд першої інстанції звернув увагу на те, що наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України №164-АГ та №392/0/81-22-АГ визначені форми довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях та заходах (Додаток 1 до наказу №164-АГ та Додаток 1 до наказу №392/0/81-22-АГ), в яких передбачається обов'язкове зазначення конкретних періодів участі військовослужбовця у бойових діях та заходах та підстав видачі такої довідки (наказ начальника (командира), бойовий наказ (бойове розпорядження) командира (начальника) військової частини, запис журналу бойових дій (службово-бойових дій), вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу.
Проте суд першої інстанції вважає, що у даному випадку довідка №2024 від 29 вересня 2024 року не відповідає формі, визначеній Додатком 1 до наказу №164-АГ та Додатком 1 до наказу №392/0/81-22-АГ, оскільки не містить інформації про визначений пунктом 3 Наказом №164-АГ та пунктами 4, 5 Наказу №392/0/81-22-АГ перелік документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах.
Поряд з цим матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_11 листами №22/2858-22-Вих від 02 вересня 2022 року та №22/3720-22-Вих від 03 жовтня 2022 року направлялись на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 відомості та рапорти при виплату військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди лише у розмірі до 30000,00 грн за серпень та вересень 2022 року.
Разом з цим відомості про внесення позивача до переліку військовослужбовців, які мали право на виплату названої додаткової винагороди, у тому числі й у збільшеному розмірі (100000,00 грн), у документах, які були додані до листів №22/2858-22-Вих від 02 вересня 2022 року та №22/3720-22-Вих від 03 жовтня 2022 року, також відсутні.
Отже, сама по собі довідка військової частини НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року №2024, враховуючи положення Постанови №168, Наказу №164-АГ та Наказу №392/0/81-22-АГ, не є належним доказом, що підтверджує наявність у позивача права на виплату додаткової винагороди в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови №168.
Інші доводи позивача не спростовують факту відсутності інформації про його безпосередню участь протягом спірного періоду у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року (довідка №2024 від 29 вересня 2022 року) в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах і зобов'язання нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.1 ст.1-1 та ст.1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022 та № 573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", в подальшому наказ від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» та наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - наказ №628-АГ), яким скасовано дію наказу № 392-АГ.
Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2 Наказу № 164-АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164 - АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком № 1 до Наказу № 164 - АГ.
Відповідно до п.4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Наказом № 164-АГ механізм реалізації цього права поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу №164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
При цьому, документальним підтвердженням такої участі є один із наступних документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 1 Наказу № 392-АГ встановлено, що військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно з пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ).
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
В свою чергу, керуючись ч.3 ст.117 Конституції України, Указом Президента України від 03.10.1992 №493 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» і Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, подібні накази центрального органу виконавчої влади підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України, оскільки містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб і встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Дані обставини свідчать про недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби зазначених вимог законодавства при прийнятті наказів від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, які не пройшли державну реєстрацію в Мін'юсті у встановленому порядку.
Водночас, в постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №200/193/23 суд касаційної інстанції зробив наступний висновок:
“Разом з тим, при вирішенні питання про наслідки порушення зазначених вимог суди не врахували обставин фактичного виконання протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, зокрема, в частині визначення бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
У спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №36 “Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.
У свою чергу Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 №188 (далі - Інструкція №188), була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.
Отже, Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, тому колегія суддів вважає помилковим застосування судами першої та апеляційної інстанцій її положень при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, яка власне також не передбачала можливості такого застосування.
Крім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ.
Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.»
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції суду касаційної інстанції та враховує висновки, викладені в постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23 щодо необхідності застосування для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 №164-АГ, від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ під час розгляду даної справи.
Колегія суддів звертає увагу, що п. 3 Наказу №164-АГ визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснюється на підставі одного з таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Тобто, п. 3 Наказу №164-АГ визначає один з документів, яким підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях. В свою чергу, досліджуючи додаток 1 до вказаного наказу, яким затверджено зразок довідки, колегія суддів зазначає, що підставою для її видачі, в даному випадку, слугували накази (начальника) командира.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що довідка про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах видана відповідно до додатку 1 Наказу №164-АГ, може підтверджувати участь військовослужбовця в бойових діях, водночас підставою для її видачі може слугувати один з документів, перелік яких визначено п. 3 Наказу №164-АГ.
Також, пунктом 4 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених п. 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що факт підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі документа або документів, вичерпний перелік яких визначено в кожному окремому наказі Адміністрації Держприкордонслужби під час його дії.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року №2024 штаб-сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 26.06.2022 по 29.09.2022.
Водночас, надаючи оцінку вказаній довідці, на яку позивач посилається як на підставу про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, колегія суддів приходить до висновку, що дана довідка не є тим документом, який передбачений п. 3 Наказу № 164-АГ та п.4 Наказу №392-/0/81-22-АГ, оскільки документ, на який в ній зроблено посилання про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, не є тим документом, в залежності якого здійснюється відповідна виплата.
Як зазначалось судом вище, підставою видачі таких довідок може бути лише бойовий наказ (бойове розпорядження) начальника (командира) військової частини; запис журналу бойових дій; рапорт (донесення) начальник (командира) підрозділу (в розумінні Наказу № 164-АГ) та сукупності документів - бойовий наказ (бойове розпорядження) командира військової частини; запис журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу); рапорт (донесення) начальник (командира) (в розумінні Наказу №392-/0/81-22-АГ).
В свою чергу, наказ АДПСУ від 17 червня 2022 року №303-АГ, який був виданий Головою Державної прикордонної служби України з метою набуття підрозділами Державної прикордонної служби України спроможностей, що необхідні для успішного виконання поставлених завдань, та удосконалення фахової майстерності їх особового складу. Так, пунктом 1 наказу №303-АГ зобов'язано провести заходи з підготовки зведених відділів прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у період з 20 по 24 червня 2022 року на базах ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , Кінологічного навчального центру, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказаний наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №303-АГ від 17 червня 2022 року не стосувався направлення позивача у службове відрядження на ділянку відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону, а врегульовував організаційні питання удосконалення фахової майстерності особового складу прикордонних загонів, які входять до структури органів Державної прикордонної служби України.
Також, як вірно вказав суд першої інстанції, довідка від 29 вересня 2022 року №2024 передбачає лише період участі позивача у бойових діях та заходах, однак така не містить інформації стосовно районів ведення таких воєнних (бойових) дій.
Крім того, на виконання вимог ухвал про витребування доказів до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення військових частин, згідно з яким військова частина НОМЕР_2 зазначає, що підтверджуючих документів (журнал бойових дій та інші підтверджуючі документи) до військової частини НОМЕР_2 не надходили, оскільки підтверджуючі документи знаходяться у прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_12 (військова частина НОМЕР_10 ).
Крім того, військова частина НОМЕР_2 зазначає, що довідка від 29 вересня 2022 року №2024 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України №168, а інформують лише про можливість виконання бойових завдань. Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки, списків особового складу, який залучався для виконання бойових завдань, бойових донесень, рапортів командира підрозділу про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових завдань, тощо.
Тобто, військова частина НОМЕР_2 зазначила, що за наявними доказами у період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року, ОСОБА_1 участі у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, не брав (іншого не встановлено).
Також, на виконання вимог ухвал про витребування доказів від військової частини НОМЕР_10 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення довідки №02.5/13225/25-ВН від 16.06.2025 та довідки №02.5/13224/25-ВН від 16.06.2025.
Згідно змісту довідки №02.5/13225/25-ВН від 16.06.2025 інформації з книг прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_11 прикордонного загону, а саме: N115дск від 09 квітня 2022 року, N215дск від 01 жовтня 2022 року за період з 26.06.2022 по 29.09.2022, відносно ОСОБА_1 , не обліковано.
Згідно змісту довідки №02.5/13224/25-ВН від 16.06.2025 інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони України в наявних журналах службово-бойових дій НОМЕР_11 прикордонного загону, а саме №114 від 08 квітня 2022 року, №214 від 08 серпня 2022 року, за період з 26.06.2022 по 29.09.2022 відносно ОСОБА_1 не обліковано.
Також, військова частина НОМЕР_3 надала інформацію, що доказів щодо періодів участі позивача у бойових діях або заходах щодо ОСОБА_1 , які дають право на виплату додаткової винагороди за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року в неї відсутні. Крім того, військова частина НОМЕР_3 надала докази, що виплачувала позивача додаткову винагороду в межах постанови КМ України №168 в розмірі 30000 грн за період з червня 2022 року по вересень 2022 року та 100000 грн за період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року (пропорційно дням участі).
З урахуванням вказаного, а також норм законодавства, а саме Постанови №168 та Наказу №164-АГ, Наказу №392/0/81-22-АГ, наявних в матеріалах справи доказів, безпосередня участь позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах у оскаржуваний період (з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року) не підтверджується.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі до 100000 грн, за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної додаткової винагороди встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за вказані дні, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.