Справа № 560/16393/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.10.2024 року № 222030030383 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 10.09.1979 року по 01.10.1982 року, періоди роботи з 27.11.1974 року по 01.11.1975 року, з 15.10.1979 року по 31.12.1979 року, з 13.06.1983 року по 16.01.1984 року, з 12.08.1986 року по 14.11.1986 року, з 23.02.1988 року по 13.07.1988 року та призначити пенсію за віком з 04.10.2024 року.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звернувся із заявою від 04.10.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України з питання призначення йому пенсії за віком в порядку визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та доданими до заяви документами.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.10.2024 року №222030030383 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вказало, що позивач не має достатнього страхового стажу, а саме 15 років. Також, повідомлено про те, що страховий стаж останнього становить - 9 років 2 місяці 7 днів.
До страхового стажу не зарахований період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки від 26.11.1974: з 27.11.1974 по 01.11.1975, оскільки дата наказу на звільнення (01.11.1976) містить великий проміжок часу між датою на звільнення; з 15.10.1979 по 31.12.1979, оскільки запис про звільнення не завірений підписом та печаткою відповідальної особи; з 13.06.1983 по 16.01.1984, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту; з 12.08.1986 по 14.11.1986, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства; з 23.02.1988 по 13.07.1988, оскільки відсутня дата звільнення а дата наказу на звільнення дописана. Також не взятий до уваги диплом про навчання № НОМЕР_1 з 01.09.1974 по 28.06.1982, оскільки навчання перетинається з проходження військової служби.
Вважаючи, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком є незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне
Так, статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
В силу ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на призначення пенсії за віком, враховуючи 15 років страхового стажу та віку 60 років по 31 грудня 2017 року.
04.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, враховуючи ст. 26 Закону № 1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.10.2024 року №222030030383 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, про, що було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
До страхового стажу не зарахований період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки від 26.11.1974: з 27.11.1974 по 01.11.1975, оскільки дата наказу на звільнення (01.11.1976) містить великий проміжок часу між датою на звільнення; з 15.10.1979 по 31.12.1979, оскільки запис про звільнення не завірений підписом та печаткою відповідальної особи; з 13.06.1983 по 16.01.1984, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту; з 12.08.1986 по 14.11.1986, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства; з 23.02.1988 по 13.07.1988, оскільки відсутня дата звільнення а дата наказу на звільнення дописана. Також не взятий до уваги диплом про навчання № НОМЕР_1 з 01.09.1974 по 28.06.1982, оскільки навчання перетинається з проходження військової служби.
Згідно записів трудових книжок ОСОБА_1 від 26.11.1974 та від 25.01.1984 встановлено, що позивач в період з 27.11.1974 по 01.11.1975, з 15.10.1979 по 31.12.1979, з 13.06.1983 по 16.01.1984, з 12.08.1986 по 14.11.1986, з 23.02.1988 по 13.07.1988, з 01.09.1974 по 28.06.1982 проходив навчання, а також здійснював трудову діяльність на різних посадах.
Вказані записи виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень. Крім того, записи зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року, чинної на час внесення запису про прийняття/звільнення позивача з роботи, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переводу на іншу роботу чи звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження).
Пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Посилання відповідача на неточності в заповненні трудової книжки позивача є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До заяви про призначення пенсії позивач надав трудові книжки, диплом про навчання ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 30.06.1982, який підтверджує спірний період навчання позивача.
Відтак, відповідачі не врахували ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, якою передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, завідомо безпідставно не зарахували вказані періоди роботи та навчання.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії, підставою для прийняття якого стало відсутність необхідного трудового стажу, є протиправним.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).
Перевіривши в сукупності підстави відмови відповідача у призначенні пенсії за віком, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.10.2024 року № 222030030383 суд дійшов висновку про наявність підстав для його скасування.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки позивач має відповідний вік та страховий стаж необхідний йому для призначення пенсії за віком, а тому за для повного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 10.09.1979 року по 01.10.1982 року, періоди роботи з 27.11.1974 року по 01.11.1975 року, з 15.10.1979 року по 31.12.1979 року, з 13.06.1983 року по 16.01.1984 року, з 12.08.1986 року по 14.11.1986 року, з 23.02.1988 року по 13.07.1988 року та призначити пенсію за віком з 04.10.2024 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.