Справа № 320/48462/23 Головуючий у 1 інстанції: Жукова Є.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
27 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» (далі - ТОВ «ПАРНИК») звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення стягнення, передбаченого статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» за № 15/4833 від 06 липня 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві від 06 липня 2023 року № 15/4833.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою.
08 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Фізична особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
12 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року змінено у мотивувальній частині. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року залишено без змін.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про винесення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №320/48462/23, яким стягнути: з Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати щодо надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 5250,00 гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду заяви на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положеннями частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Частиною 1 статті 26 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Приписами п. 19 Закону № 5076-VI передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В силу приписів ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції матеріали справи містять та надано позивачем:
- копію договору від 29.03.2024 року;
- копію Додатку №01 від 01.04.2024 року;
- копію Акту №2 приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.12.2024 року;
Згідно п. 1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну та правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 4.1. Договору, визначено порядок оплати гонорару Адвокату: за роботу, виконану Адвокатом, Клієнт зобов'язується сплатити суму за домовленістю сторін даного договору, що додатково оформлюється в окремому додатку до цього договору, який не є обов'язковим та не є невід'ємною частиною даного договору.
Додатком № 01 від 01.04.2024 до Договору передбачено, що вартість підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу становить 3 000,00 грн.
Відповідно до Акту №2 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової (професійної правничої допомоги) від 29.03.2024, Адвокатом надана правова (професійна правнича) допомога із представництва інтересів ФОП ОСОБА_1 при розгляді справи №320/48462/23, а саме надані наступні послуги (виконані роботи) в суді апеляційної інстанції згідно наведеного переліку та детального розрахунку:
- ознайомлення з апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/48462/23 - загальна вартість виконаної роботи (наданих послуг) - 750 грн.;
- підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/48462/23 - загальна вартість виконаної роботи (наданих послуг) - 4 500 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: "…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо".
Така ж практика застосовується у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №320/4936/23, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначає, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що "…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Позаяк, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг".
Таким чином, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.
Надаючи оцінку заявленому до відшкодування розміру судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує, що адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася, доводи відзиву на апеляційну скаргу в більшості відповідають доводам позовної заяви та висновкам суду першої інстанції, крім того, оскаржуване рішення суду першої інстанції було змінено з підстав, які не вказані у поданому відзиві на апеляційну скаргу.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів, зважаючи на предмет позову, фактичний об'єм виконаної роботи, вважає документально підтвердженими, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500,00 грн.
Згідно статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Пунктом 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Також, судовою колегією враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення задовольнити частково та прийняти додаткову постанову про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.
Керуючись статтями ст. ст. 132, 134, 139, 143, 252, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12, код ЄДРПОУ 40414833) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» про винесення додаткового рішення - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.