Справа № 320/32313/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
27 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рух справи.
21.09.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 № 0242642-5506-1016 та від 14.05.2019 №0144229-5506-1016, винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» №182534-55 від 02.08.2019, винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з листопада 2014 року позивач не є власницею житлового будинку (домоволодіння) та, відповідно, не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо зазначеного майна в розумінні статті 266 ПК України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (прийняте у спрощеному провадженні) позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 №0242642-5506-1016 та від 14.05.2019 № 0144229-5506-1016, винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми «Ф» №182534-55 від 02.08.2019, винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у Київській області було безпідставно та протиправно нараховано позивачу зобов'язання з податку, щодо якого вона не є платником, зокрема відносно домоволодіння власником якого вона не є, та не повідомлено її про нарахування відповідних сум, чим позбавлено можливості своєчасно реалізувати надане їй право на оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при прийняття рішення судом першої інстанції здійснено поверхневий аналіз наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до неврахування правової позиції ГУ ДПС у Київській області.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що обґрунтування апеляційної скарги зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судом першої інстанції, повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, апелянтом не зазначено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та витребувано справу із суду першої інстанції.
Після надходження справи ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
Колегія суддів, розглянувши справу у письмовому провадженні, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.06.2023 адвокат позивача звернувся до ГУ ДПС у Київській області із адвокатським запитом щодо наявності у позивача будь-якої заборгованості зі сплати податків до місцевого або державного бюджетів України та, якщо така наявна, щодо направлення відповідних повідомлень.
На вказаний запит 28.06.2023 відповідачем надано відповідь №35576/6/10-36-13-09, згідно з якою позивачу, як власниці житлового будинку (домоволодіння) загальною площею 3078,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2017-2018 років.
Відповідні податкові зобов'язання нараховані ГУ ДПС у Київській області шляхом винесення податкових повідомлень-рішень:
від 28.12.2018 № 0242642-5506-1016 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 49 625,60 грн;
від 14.05.2019 № 0144229-5506-1016 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 47 920,28 грн.
Також повідомлено, що 02.08.2019 відповідачем складено податкову вимогу форми «Ф» №182534-55 від 02.08.2019 на суму 49 631,09 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - це місцевий податок у складі податку на майно, що сплачується платниками податку за об'єкти житлової та/ або нежитлової нерухомості і зараховується до місцевого бюджету (статті 10, 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, зокрема, включають:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо);
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Перелік платників податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, пільги із сплати податку, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, порядок сплати податку, строки сплати податку регулюються статтею 266 ПК України.
Відповідно до вимог статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пункт 58.2 статті 58 ПК України).
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу..
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Висновки суду
Отже, з наведеного вбачається, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути виключно власник такого майна і саме власнику уповноважений податковий орган повинен надіслати відповідне податкове повідомлення-рішення щодо сплати зобов'язань з вказаного виду податку, винести податкову вимогу у разі не сплати узгодженого податкового зобов'язання за таким рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2014 житловий будинок (домоволодіння) загальною площею 3078,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 позивачем відчужений на підставі відповідних договорів дарування (договору дарування 2/3 часток у праві власності на житловий будинок та договору дарування 1/3 частки у праві власності на житловий будинок).
Вказані договори нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі за № 5225 та № 5216.
Тобто, з листопада 2014 року позивач не є власницею вказаного житлового будинку (домоволодіння) та, відповідно, не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо зазначеного майна в розумінні статті 266 ПК України.
Вказані обставини за час розгляду справи як в суді першої та і в суді апеляційної інстанції контролюючим органом спростовані не були.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та неправомірність нарахування позивачу за період 2017-2018 років зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо зазначеного вище житлового будинку (домоволодіння) податковими повідомленнями-рішеннями від 28.12.2018 № 0242642-5506-1016 та від 14.05.2019 № 0144229-5506-1016.
За таких обставин, протиправною також є податкова вимога форми «Ф» №182534-55 від 02.08.2019 на суму 49 631,09 грн, що винесена відповідачем з огляду на несплату позивачем вказаних вище податкових зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вказані податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 №0242642-5506-1016 та від 14.05.2019 №0144229-5506-1016 не направлялись на адресу місця реєстрації позивача, що також була її податковою адресою в період з 2008 року по 04.12.2019, а саме: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 1999 року по 2008 рік позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. Перейменовано на підставі рішення Київської міської ради від 09.02.2023 №5954/5995).
З 04.12.2019 адресу місця реєстрації позивача, що також була її податковою адресою є: АДРЕСА_4 .
Водночас, податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 №0242642-5506-1016 та від 14.05.2019 № 0144229-5506-1016 та податкова вимога форми «Ф» №182534-55 від 02.08.2019 були надіслані відповідачем на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_5 .
Вказані обставини, крім іншого, підтверджуються постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 320/2670/23 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Зокрема, податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 №0242642-5506-1016, від 14.05.2019 №0144229-5506-1016, а також податкова вимога форми «Ф» №182534-55 від 02.08.2019 на суму 49631,09 грн направлялися позивачем на іншу адресу, за якою ОСОБА_1 ніколи не була зареєстрована.
Згідно вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ГУ ДПС у Київській області не лише було безпідставно та протиправно нараховано позивачу зобов'язання з податку, щодо якого вона не є платником, зокрема відносно зазначеного вище домоволодіння, а ще й не повідомлено її про нарахування відповідних сум, чим позбавлено можливості своєчасно реалізувати надане їй право на оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Беручи до уваги зазначене апеляційний суд вважає, що відповідачем, під час розгляду справи, на виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що з урахуванням наданими позивачем документів, суд першої інстанції їх правильно оцінив у сукупності з іншими документами, та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і не доведеність відповідачем належними та допустимими доказами правомірності свого рішення.
Надаючи оцінку всім доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Згідно зі статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина