Справа № 620/9231/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
27 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради, в якому просить суд:
- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради в дохід Державного бюджету України 109 408,46 грн адміністративно-господарських санкцій та 3 063,20 грн пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Чернігівський обласний відділ Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач не є закладом, який утримується виключно за рахунок коштів місцевого бюджету, оскільки згідно положень Програми фінансової підтримки та положень Статуту, фінансування відповідача може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, а не виключно за рахунок відповідного бюджету. Також відповідач може мати надходження від надання платних послуг.
Апелянт стверджує, що відповідач не відносить до суб'єкта господарювання, який повністю утримується за рахунок місцевого бюджету, а факт включення відповідача до Реєстру неприбуткових установ та організацій з ознакою неприбутковості 0048 не може бути підтвердженням того, що відповідач повністю утримується за рахунок місцевого бюджету.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що наявність у відповідача ознаки неприбутковості 0048 не є підтвердженням того, що відповідач повністю утримується за рахунок місцевого бюджету, а відтак вважає, що є правові підстави для застосування для відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2023 року.
Крім того, апелянт зазначає, що неналежне інформування Новгород-Сіверської філії Чернігівського обласного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є порушенням вищевказаних норм матеріального права та ще однією з підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 у складі судді-доповідача Заїки М.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, встановлено строк, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу.
Від відповідача 25.11.2024 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що джерелами фінансування відповідача за період нарахування адміністративно-господарських санкцій 2023 рік, а також у 2024 році є виключно бюджетні кошти, що перераховані йому органом місцевого самоврядування - Понорницькою селищною радою та Національною службою здоров'я України. Крім того відповідач зазначає, що не надає фізичним чи юридичним особам платних послуг, за які отримує від них грошові кошти.
Від представника відповідача 07.01.2025 до суду надійшло клопотання при приєднання доказів до матеріалів справи.
Від позивача до суду 13.01.2025 надійшло заперечення щодо стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025, справа №620/9231/24 передана судді-доповідачу - Кузьмишиній О.М.
Згідно розпорядження Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025, відповідно до наказу в.о. голови суду від 08.04.2025 №76 к/тм «Про надання відпустки Ганечко О.М. » суддя Ганечко О.М. станом на 22.04.2025 перебувала у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025, визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Кузьмишина О.М., Кузьменко В.В., Карпушова О.В.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М. та суддів Карпушової О.В., Кузьменка В.В. від 22 квітня 2025 року прийнято справу №620/9231/24 до свого провадження; призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне некомерційне підприємство «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради згідно Реєстру неприбуткових установ та організацій має ознаку неприбутковості « 0048 - інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим 133.4 статті 133 Кодексу, утворені та зареєстровані в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідно неприбуткової організації».
Територіальним відділенням Фонду 29.02.2024 у автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем, затвердженим згідно Порядку, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 39 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 2 особи.
На підставі даних звітів з ЄСВ за 2023 рік, які подано особисто відповідачем, в автоматизованому режимі встановлено невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2023 року.
Відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі однієї середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 109 408,46 грн. Оскільки належна сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 109 408,46 грн відповідачем в термін до 15.04.2024, як передбачено «Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (зі змінами), не сплачена, йому нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233 (зі змінами) (далі - Порядок № 233).
Враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 109 408,46 грн, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі по тексту - Закон № 875-XII) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
З аналізу положень ст. 20 Закону №875-XII слідує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. При цьому, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Разом з тим частиною 1 статті 20 Закону №875-XII чітко визначено, що відповідні положення не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Вказане дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів звільняються від обов'язку сплати адміністративно-господарських санкцій навіть у випадку не забезпечення визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
В даному випадку, судом встановлено, що банківськими виписками від 22.07.2024 та від 24.07.2024 підтверджується та обставина, що інших надходжень на рахунок відповідача, окрім як від Національної служби здоров'я України та Понорницької селищної ради у 2023 році та у 2024 році не було.
Також відповідно до довідок фінансового відділу Понорницької селищної ради Новогородсіверського району від 22.07.2024 №24 та від 24.07.2022 №25 Чернігівської області у 2023 році фінансування відповідача проводилося частково за рахунок місцевого бюджету.
Також згідно з довідкою фінансового відділу Понорницької селищної ради Новогородсіверського району від 07.08.2024 №40 протягом 2023 року та січень-липень 2024 року по КНП «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради надходжень по спеціальному фонду «Плата за послуги, що надаються бюджетними установами» відсутні.
Відповідно до кошторисів за 2023 рік по загальному та спеціальному фондам відповідача та виписки з казначейського рахунку за 2023, жодних надходжень та фінансування, окрім як від Понорницької селищної ради Новогородсіверського району відповідач не отримував.
Крім того, відповідно до довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів відповідача було включено до вказаного реєстру 27.10.2021 року та присвоєно код 000607.
Таким чином відповідач є підприємством, що утримується виключно за рахунок бюджетних коштів та утримувався, в тому числі і у період за який позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції, але поверхневий та упереджений підхід останнього призвів до хибного висновку про можливість нарахування таких санкцій.
Доказів на спростування відповідних обставин позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради згідно Реєстру неприбуткових установ та організацій має ознаку неприбутковості « 0048 - інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим 133.4 статті 133 Кодексу, утворені та зареєстровані в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідно неприбуткової організації».
Відповідно до частини 133.4 статті 133 Податкового кодексу України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, та житлово- будівельні кооперативи; внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації створення юридичної особи та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважаються неприбутковими організаціями з дня державної реєстрації створення юридичної особи.
Установи та організації, які під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу подали документи про внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій і за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважаються неприбутковими організаціями з дня державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
Враховуючи зазначене, положення статті 20 Закону, на яке посилається позивач у обґрунтування своїх вимог щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, не стосуються відповідача у справі, а заявлена позовна вимога є безпідставною та незаконною, оскільки дія статті не поширюється на Комунальне некомерційне підприємство «Понорницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Понорницької селищної ради, що є установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та державного бюджету та має статус неприбуткового.
Відповідач у 2023-2024 роках не отримувала інших доходів відмінних від бюджетних, а тому посилання на «фінансування з інших джерел, не заборонених законодавством» як на підставу для стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
Враховуючи виключно бюджетне фінансування за період нарахування адміністративно-господарських санкцій (2023-2024 роки), посилання позивача на можливість отримання фінансування з інших джерел як підставу для нівелювання положень статті 20 Закону та обґрунтування цим своїх вимог є недоречним та безпідставним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що положення статті 20 Закону №875-XII не поширюються на відповідача, а тому, як наслідок, у нього відсутній обов'язок сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за несвоєчасну сплату таких санкцій.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи та спірним правовідносинам надано належну оцінку.
Щодо посилання апелянта на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №460/15593/23, слід зазначити, що дане судове рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, його висновки не є обов'язковими для врахування.
Щодо доводів апелянта про те, що факт включення відповідача до Реєстру неприбуткових установ та організацій з ознакою неприбутковості 0048 не може бути підтвердженням того, що відповідач повністю утримується за рахунок місцевого бюджету, колегія суддів зазначає таке.
Визначальним у даній справі є не ознака неприбутковості, яку має відповідач, а встановлення фактичних обставин на підставі належних та допустимих доказів. При цьому, позивач аналіз джерел фінансування відповідача не проводив та не дослідив чи має відповідач інші надходження, окрім як з державного та місцевого бюджеті.
Посилання апелянта на те, що згідно Статуту відповідача джерелами формування майна є надходження від надання платних послуг та інші джерела не заборонені законодавством, судова колегія оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять доказів, що відповідач утримувався за рахунок будь-яких інших коштів, окрім бюджетних.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Щодо поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме: копії детального опису робіт (наданих послуг), копії акту надання послуг, копії платіжного доручення, судова колегія зазначає наступне.
Вказані докази не приймаються судом до уваги, оскільки в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу відповідач не заявляє вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
У зв'язку із цим, також не надається оцінка поданим позивачем запереченням щодо стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №620/9231/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
В.В.Кузьменко