Справа № 320/14732/24 Головуючий у 1-й інстанції: Войтович І.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
25 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.02.2024 № 215/к 2024 «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2024 № 313/к;
- поновити на роботі ОСОБА_1 та в цій частині допустити негайне виконання;
- стягнути з Міністерства юстиції заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.02.2024 по день ухвалення рішення суду, з розрахунку середньоденного заробітку;
- стягнути з Міністерства юстиції України моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01.02.2024 № 215/к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2024 № 313/к; поновлено ОСОБА_1 з 22.02.2024 на посаді директора Департаменту міжнародного права; стягнуто з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2024 по 18.12.2024 у розмірі 266 819,48 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів; в задоволені решти вимог відмовлено; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 22.02.2024 на посаді директора Департаменту міжнародного права та в частині стягнення з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 суми середньої заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
24.12.2024 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
08.01.2024 від відповідача до суду першої інстанції надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., посилаючись на те, що їх розмір є завищеним, не відповідає складності справи, належним чином не обґрунтований та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Міністерство юстиції України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на предмет спору, на фактичний об'єм виконаної роботи, є обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 8 000, 00 грн.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно співмірність послуг категоріям складності справи.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Колегія суддів констатує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правничу допомогу, заявник подав суду копії: договір №4/09-23 від 21.09.2023 про надання професійної правничої допомоги укладений з адвокатським бюро «ЗОСИМЕНКО Г.Р. ТА ПАРТНЕРИ»; ордер від 21.09.2023 №1448643, акт № 1 від 19.03.2024 наданих послуг за договором від 23.09.2023; платіжну інструкцію № 06К1-3Р69-949А-ОВ19 від 22.03.2024 про перерахування ОСОБА_1 до адвокатським бюро «ЗОСИМЕНКО Г.Р. ТА ПАРТНЕРИ» 10 000,00 грн.
Згідно п. 1 договору №4/09-23 від 21.09.2023 про надання професійної правничої допомоги, що укладений з адвокатським бюро «ЗОСИМЕНКО Г.Р. ТА ПАРТНЕРИ», безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені адвокатського бюро за цим договором здійснює адвокат Зосименко Ганна Романівна.
За п. 3 договору оплата послуг з надання професійної правничої допомоги здійснюється на підставі актів наданих послуг шляхом перерахування узгодженої суми на рахунок адвокатського бюро, зазначений у цьому договорі. Оплата здійснюється протягом п'яти днів з дня підписання актів наданих послуг.
Строк дії договору розпочинається із дати його підписання та діє до повного виконання сторонами умов договору (п. 4 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою.
Згідно акту № 1 від 19.03.2024 наданих послуг за договором від 23.09.2023 вбачається, що адвокатським бюро надані наступні послуги:
1. Вивчено пакет документів, що стосується звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату та її переслідування з боку посадових осіб Міністерства.
2. З урахуванням обставин справи відібрані нормативно - правові акти та практика Верховного Суду з правовими позиціями, що регулює спірні правовідносини: Конституція України, Закон України «Про Державну службу», трудове законодавство, положення КАСУ, відомчі акти Міністерства.
3. Підготовлені проекти 8 звернень ОСОБА_1 до Міністерства та НАЗК.
4. Направлені адвокатські запити до Міністерства юстиції України та до НАЗК.
5. Вивчені витребуванні документи та відповіді від вищезазначених інстанцій.
6. Підготовлено проект позовної заяви для подання до суду.
За даним актом сторонами узгоджено, що оплата вищезазначених наданих послуг складає 10 000, 00 грн. без ПДВ.
ОСОБА_1 перераховано до адвокатського бюро 10 000,00 грн. за надані правничі професійні послуги адвокатом Зосименко Г.Р. згідно долученої платіжної інструкції № 06К1-3Р69-949А-ОВ19 від 22.03.2024.
Колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Отже, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн. є справедливою та співмірною.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про неспівмірність послуг категорії складності справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та не бере до уваги.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 26.06.2025.