Справа № 742/7404/24 Головуючий у 1-й інстанції: Давидчук Д.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
25 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.02.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3707772 від 22.12.2024, винесену стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.02.2025 позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3707772 від 22.12.2024, винесену стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП;
- закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ;
- стягнуто з Головного управління національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр.-т. Перемоги, 74, ЄДРПОУ 40108651) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у розмірі 605,60 грн. по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2024 інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області сержантом поліції Турчин С.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 3707772 про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.121-3 КУпАП, зі змісту якої вбачається, що 22.12.2024 о 11 год. 22 хв. по шосе автодорога Прилуки-Ічня ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Ravon, д.н.з. НОМЕР_1 , у якому на номерний знак нанесено інший сторонній предмет, чим порушено п. 30.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а.с. 11). Даною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1 190, 00 грн.
Вважаючи оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого у ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Однак, постанова серії ЕНА № 3707772 від 22.12.2024 підлягає скасуванню, оскільки не була дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що інспектором було дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП передбачено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст.258 КУпАП).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. №1395.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно пп. «в» п.2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Також, відповідно до п.30.2. ПДР забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121-3 КУпАП, є керування позивачем транспортним засобом марки Ravon, д.н.з. НОМЕР_1 , у якому на номерний знак нанесено інший сторонній предмет.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026, портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратори та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Так, з відеофіксації з місця вчинення позивачем адміністративного правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Ravon, д.н.з. НОМЕР_1 , у якому на номерний знак нанесено інший сторонній предмет.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги ПДР, а тому інспектором патрульної поліції правомірно прийнято оскаржувану постанову, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з чим погодився і суд першої інстанції.
Щодо доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення інспектором поліції порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме того, що поліцейським не було роз'яснено його прав та не вжито жодних заходів щодо надання позивача можливості їх реалізувати, апеляційний суд зазначає наступне.
Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 ( далі - Інструкція № 1395), встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Колегія суддів зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису (а.с.23) вбачається, що позивач у спірній постанові інспектора поліції (колонка про роз'яснення прав та строку оскарження) власноруч ставить підпис, що підтверджує те, що позивачу були роз'яснені його права у відповідності до статті 268 КУпАП.
Також, колегія суддів звертає увагу, що з такого відеозапису вбачається, що поліцейський під час розгляду справи перевіряв дані про особу та транспортний засіб в планшеті, наводив та роз'яснював акти законодавства, які регулюють питання експлуатації реєстраційного номеру транспортного засобу. Після того як поліцейський роздрукував постанову, то надав ОСОБА_1 можливість на самій же постанові написати заперечення проти такої постанови, чим позивач і скористався.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем жодних клопотань, в тому числі щодо перенесення розгляду справи, можливості скористатися послугами адвоката, не заявлялось.
Відсутність відеофіксації з початку розгляду справи автоматично не може підтверджувати факт нероз'яснення прав позивача.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення інспектором процедури розгляду справи, зокрема не роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених статтею 268 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для скасування спірної постанови.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Верховний Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
У постанові від 30.11.2023 у справі № 140/3786/22 Верховний Суд вказав, що пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Отже, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 286, 272, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.02.2025 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.