Справа № 320/14719/23 Головуючий у 1 інстанції - Леонтович А.М.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
25 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства «Київмедпрепарат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Акціонерне товариство «Київмедпрепарат» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.01.2023 №175/Ж10/31-00-04-03-06-15 та податкове повідомлення-рішення від 19.04.2023 №747/Ж10/31-00-04-03-06.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням акціонерне товариство «Київмедпрепарат» (АТ «Київмедпрепарат») звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП) в порядку пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на підставі направлень від 22.11.2022 №431, №432, №433, проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Київмедпрепарат» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року (від 19.10.2022 №9214307196) з урахуванням періодів розрахунків, за результатами якої складено акт №1576/Ж5/31-00-04-03-06/00480862 від 29.12.2022.
В акті перевірки вказується на порушення АТ «Київмедпрепарат» вимог п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 (ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200, з урахуванням пп. 14.1.36, пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, абз. 3 пп. 4 п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого: відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за вересень 2022 року у розмірі 6 021 552 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 26 069 919, 00 грн.
На підставі таких висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2023 року №175/10/31-00-04-03-06-15 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 26 069 919, 00 грн та №174/Ж10/31-00-04-03-06-15 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2022 року у розмірі 6 021 552, 30 грн.
З даними рішеннями АТ «Київмедпрепарат» не погодилось і подало скаргу до Державної податкової служби України.
19.04.2023 на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги від 14.04.2023, яким податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 січня 2023 року №174/Ж10/31-00-04-03-06-15 в частині завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до відмови в бюджетному відшкодуванні суми ПДВ за вересень 2022 року на суму 5 977 612,70 грн. скасовано, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 25 січня 2023 року №175/Ж10/31-00-04-03-06-15 залишено без змін.
Зазначені обставини обумовили прийняття ЦМУ ДПС по роботі з ВПП податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2023 року №747/Ж10/31-00-04-03-06 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2022 року у розмірі 43 939,60 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача 25 січня 2023 року №175/Ж10/31-00-04-03-06-15 та від 19 квітня 2023 року №747/Ж10/31-00-04-03-06, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження того, що відомості, в наданих позивачем для перевірки документах, повні, достовірні та/або несуперечливі. Також, позивачем не спростовано доводи відповідача щодо можливої фіктивності його контрагента. Суд першої інстанції вказав, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, чого у даному випадку місця не мало.
Апелянт у своїй скарзі зазначає про помилковість доводів суду першої інстанції, оскільки останнім, на думку апелянта, не у повній мірі було досліджено та встановлено відповідні обставини справи, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані нормами Податкового кодексу України.
За змістом п. п. 14.1.178. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно із п. п. 14.1.181. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При цьому пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
В силу положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Колегія суддів також бере до уваги, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.7, 200.8 статті 200 цього Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів доходить до висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від'ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від'ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.
У контексті наведеного, колегією суддів встановлено, що предметом податкової перевірки були, зокрема: договір про надання маркетингових послуг від 28.12.2020 №012021-МД/КМП-АРТ, укладений між AT «Київмедпрепарат» (замовник) та корпорацією «АРТЕРІУМ» та договір про надання маркетингових послуг від 28.12.2021 №012022-МД/КМП-АРТ, укладений між AT «Київмедпрепарат» (замовник) та корпорацією «АРТЕРІУМ».
Згідно договору про надання маркетингових послуг від 28.12.2020 №012021-МД/КМП-АРТ та договору про надання маркетингових послуг від 28.12.2021 №012022-МД/КМП-АРТ виконавець надає замовнику маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності замовника у сфері стимулювання та просування збуту товарів у каналах дистрибуції, організації та управління рухом номенклатури товарів до споживача з метою досягнення відповідних економічних показників замовника та виконання плану продажу; а замовник приймає такі послуги та сплачує відповідну вартість послуг.
Перелік товарів замовника, щодо яких здійснюється надання маркетингових послуг виконавцем, визначено в додатку №1 «Перелік товарів замовника».
Умови (критерії) визначення економічних показників та виконання плану продажів визначено у додатку № 2 до відповідного договору .
Вартість послуг - це винагорода за надані виконавцем маркетингові послуги, в результаті яких виконавцем забезпечується досягнення замовником відповідних економічних показників та виконання плану продажу (п. 1.2.).
Пунктом 2.2 відповідного договорів визначено, що до маркетингових послуг, що надаються виконавцем за цим договором, зокрема належать послуги, що забезпечують виконавцем функціонування діяльності замовника у сфері стимулювання та просування збуту товарів у каналах дистрибуції, організації та управління рухом номенклатури товарів до споживача з метою досягнення встановлених економічних показників замовника та виконання плану продажу згідно з додатком №2 «Умови (критерії) розрахунку вартості наданих послуг» до договору .
Відповідно до Розділу 3 відповідного договору, виконавець забезпечує досягнення економічних показників замовника та виконання продажу шляхом (зокрема, але не виключно):
1.1.1. просування на ринку товару замовника;
1.1.2. забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару та аналіз показників продажів.
1.1.3. забезпечення та організація діяльності з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту (визначення обсягів продажів товарів, визначення залишків товарів);
1.1.4. забезпечення внесення товарів замовника до інформаційних баз продажу;
1.1.5. забезпечення, збір та розповсюдження інформації про лікарські засоби (в межах норм чинного законодавства України);
1.1.6. забезпечення інших дій, що необхідні для належного виконання умов Договору .
Відповідно до п. 4.4.1. договорів виконавець зобов'язаний стимулювати збут товарів замовника шляхом виконання критеріїв та забезпечення досягнення показників, які визначені додатком № 2 до даного договору , за що отримує від замовника оплату вартості послуг.
В Додатку № 2 до договорів зазначено умову (критерій) для розрахунку вартості послуг «надання маркетингових послуг, що забезпечили функціонування діяльності Замовника у сфері стимулювання та просування збуту товарів у каналах дистрибуції, організації та управління рухом номенклатури товарів до споживача, з метою досягнення економічних показників та виконання плану продажів замовника у розрізі форм випуску по кількості упаковок.».
Згідно п. 4.4.8 договорів перед підписанням акту приймання-передачі наданих маркетингових послуг виконавець зобов'язаний надавати замовнику звіт про закупівлю виконавцем товару замовника, що підтверджує надання маркетингових послуг.
Згідно п. 4.4.9. договорів після узгодження із замовником підсумкового звіту про закупівлю виконавцем товару замовника та за умови забезпечення виконавцем досягнення умов (критеріїв) визначення економічних показників та виконання плану продажів замовника, які зазначені в додатку № 2 до договору , не пізніше 10-го числа місяця, що настає за календарним звітним кварталом, виконавець зобов'язаний надати замовнику підписаний Акт приймання-передачі наданих маркетингових послуг.
Тобто, в зазначених вище договорах (розділи 1, 2, 3, 4) за додатках до договорів сторони передбачили предмети договорів - маркетингові послуги (маркетинг), зазначили перелік цих послуг, які надає виконавець в межах даного договору та за які отримує відповідну оплату.
Досягнення відповідних економічних показників замовником та виконання плану продажу визначається на підставі звітів про закупівлю. При цьому, розрахунки вартості наданих послуг зазначені у додатках до вказаних вище договорів, на підставі яких складаються акти приймання-передачі наданих маркетингових послуг.
Відповідно, звіт про закупівлю розкриває та доповнює зміст акту приймання-передачі наданих послуг та реальність господарської операції як такої.
При цьому, колегія суддів зазначає, що предмети вказаних договорів повністю відповідають визначенню п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
При цьому, позивач є виробником лікарських засобів, а корпорація «АРТЕРІУМ» є дистриб'ютором лікарських засобів, який відповідно придбаває товари у AT «Київмедпрепарат» та здійснює їх постачання в ринок.
Колегія суддів приймає до уваги, що правова позиція Державної податкової служби України зі спірного питання була викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 №123, в якій вказано, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому, витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.
Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).
Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.
Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), то вони можуть бути віднесені до маркетингових послуг.
Отже, Узагальнююча податкова консультація №123 від 15.02.2012 стосується маркетингових операцій між АТ «Київмедпрепарат» та корпорацією «АРТЕРІУМ», адже, пунктом 2.2 відповідного договору визначено, що до маркетингових послуг, що надаються виконавцем за цим договором, зокрема належать послуги, що забезпечують виконавцем функціонування діяльності замовника у сфері стимулювання та просування збуту товарів у каналах дистрибуції, організації та управління рухом номенклатури товарів до споживача з метою досягнення встановлених економічних показників замовника та виконання плану продажу згідно з додатком №2 «Умови (критерії) розрахунку вартості наданих послуг» до договору .
Тобто, умови договорів маркетингу, що укладені між АТ «Київмедпрепарат» та корпорацією «АРТЕРІУМ» повністю відповідають як визначенню пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, так і наказу ДПС України від 15.02.2012 №123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат».
Між тим, судом першої інстанції помилково не було застосовано до операцій з отримання маркетингових послуг від корпорації «АРТЕРІУМ» пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України та наказ ДПС України від 15.02.2012 №123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат».
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, колегією суддів встановлено, що основне визначення «економічного ефекту» у взаємовідносинах позивача з корпорації «АРТЕРІУМ» збережено, а саме, що при здійсненні витрат на маркетинг у АТ «Київмедпрепарат» зростають доходи від реалізації продукції, відбувається збільшення активів. А у періодах (кварталах), коли не виконується план продажів, у АТ «Київмедпрепарат» відсутні і витрати на маркетинг. Тобто відбувається збереження доходів (активів).
Таким чином, на думку колегії суддів, від отримання послуг маркетингу АТ «Київмедпрепарат» має економічний ефект, а саме: шляхом виконання домовленостей двох суб'єктів господарювання (АТ «Київмедпрепарат» та корпорації «АРТЕРІУМ») створюються умови для приросту доходів АТ «Київмедпрепарат» чи їх збереження в майбутньому.
Як доказ позивачем були долучені до матеріалів справи: реєстр товарних накладних на закупівлю продукції корпорацією «АРТЕРІУМ» у АТ «Київмедпрепарат» за 1,2,3,4 квартал 2021 року; реєстр товарних накладних на закупівлю продукції корпорацією «АРТЕРІУМ» у АТ «Київмедпрепарат» за 2021 рік.; реєстр товарних накладних на закупівлю продукції корпорацією «АРТЕРІУМ» у АТ «Київмедпрепарат» за 1,2,3,4 квартал 2022 року; реєстр товарних накладних на закупівлю продукції корпорацією «АРТЕРІУМ» у АТ «Київмедпрепарат» за 2022 рік; копії листів про невиконання критерію маркетингових послуг та копії звітів; аналіз рахунку 3611 за 1-4 квартал 2021 року; аналіз рахунку 3611 за 1-4 квартал 2022 року; аналіз рахунку 6854 за 1-4 квартал 2021 року; аналіз рахунку 68541 за 1-4 квартал 2022 року; план-заявка на виробництво продукції на 2021 рік; план виробництва на 2021 рік; план завантаження потужностей на 2021 рік; план-заявка на виробництво продукції на 2022 рік; план виробництва на 2022 рік; план завантаження потужностей на 2022 рік; витяг із плану потреби сировини та матеріалів для виробництва на 2022 рік.
Водночас, судом першої інстанції не були досліджені та проаналізовані надані позивачем докази наявних економічних причин операцій з надання маркетингових послуг.
Окремо колегія суддів наголошує, що необхідність проведення маркетингових заходів в АТ «Київмедпрепарат» визначено маркетинговою політикою з вивчення ринку лікарських засобів та стимулювання збуту продукції АТ «Київмедпрепарат».
Відповідно до положень цього документу, маркетингова політика - це комплекс заходів підприємства, спрямованих на забезпечення сталого положення АТ «Київмедпрепарат» на ринку лікарських засобів, збільшення частки ринку, а також на забезпечення вищого рівня прибутку, що здійснюються шляхом стимулювання збуту продукції (лікарські засоби), яка реалізується підприємством.
Згідно з п. 5 Маркетингової політики для налагодження надійних каналів збуту лікарських засобів з метою безперебійного забезпечення пропозиції лікарських засобів на ринку та досягнення економічних показників щодо реалізації, зокрема прибутку, а також для досягнення інших цілей та задач у відповідності із даною політикою АТ «Київмедпрепарат» укладає договори з суб'єктами господарювання про надання маркетингових послуг.
Відповідно до положень маркетингової політики, маркетингова діяльність АТ «Київмедпрепарат» - це активність, спрямована на:
- управління каналами збуту та дистрибуцією лікарських засобів по всьому ланцюгу товароруху від Підприємства до споживача;
- встановлення цін із врахуванням типу ринку, економічної ситуації, дій конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, етапів життєвого циклу лікарських засобів, перспектив розвитку, та інші фактори.
- забезпечення наявності лікарських засобів, що реалізує Компанія, у дистриб'юторів лікарських засобів та в роздрібних аптечних мережах в кількості, необхідної для задоволення споживчого попиту та досягнення цільових фінансово-економічних показників Підприємства;
- розповсюдження достовірної наукової та медичної інформації стосовно препаратів цільовим аудиторіям, в тому числі спеціалістам в галузі охорони здоров'я і працівникам аптечних мереж; ефективне просування лікарських засобів для створення високого рівня попиту шляхом застосування різнопланових інструментів, в тому числі, але не виключно, маркетингові послуги, благодійна діяльність, проведення акцій, інші інструменти стимулювання попиту.
Тобто, позивач, в межах норм чинного законодавства на виконання положень маркетингової політики з вивчення ринку лікарських засобів та стимулювання збуту продукції АТ «Київмедпрепарат», здійснював придбання послуг маркетингу і ці операції здійснювалися в межах господарської діяльності АТ «Київмедпрепарат».
Як вже зазначалось вище, згідно п. 4.4.8 договорів перед підписанням акту приймання-передачі наданих маркетингових послуг виконавець зобов'язаний надавати замовнику звіт про закупівлю виконавцем товару замовника, що підтверджує надання маркетингових послуг.
Згідно п. 4.4.9. договорів після узгодження із замовником підсумкового звіту про закупівлю виконавцем товару замовника та за умови забезпечення виконавцем досягнення умов (критеріїв) визначення економічних показників та виконання плану продажів замовника, які зазначені в додатку № 2 до договору, не пізніше 10-го числа місяця, що настає за календарним звітним кварталом, виконавець зобов'язаний надати замовнику підписаний акт приймання-передачі наданих маркетингових послуг.
Досягнення відповідних економічних показників замовника та виконання плану продажу визначено на підставі звітів про закупівлю. При цьому, розрахунки вартості наданих послуг зазначені у додатках до вказаних вище договорів та знаходять своє відображення у актах приймання-передачі наданих маркетингових послуг.
Відповідно, звіт про закупівлю розкриває та доповнює зміст акту приймання-передачі наданих послуг та реальність господарської операції як такої.
До матеріалів справи на підтвердження реальності отримання маркетингових послуг АТ «Київмедпрепарат» надано, зокрема, договори з додатками та додатковими угодами, акти здачі-прийняття робіт/актів приймання-передачі послуг із звітами.
Зазначені документи, крім самих договорів та додатків до них, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Отже, реальний характер господарських операцій при виконанні наведених вище договорів, укладених позивачем з його контрагентом, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.
В ході проведення перевірки також встановлено, що між АТ «Київмедпрепарат» та Корпорацією «АРТЕРІУМ» було укладено договори від 21.12.2018 №ЕХР-513/18, від 15.04.2021 №КМП/01-2021, від 15.04.2022 №КМП/01-2022 на поставку корпорації «АРТЕРІУМ» (покупець) лікарських засобів, дієтичних добавок та виробів медичного призначення відповідно до переліків товарів визначених в додатках до зазначених договорів.
Відповідно до зазначених договорів асортимент та кількість товару, що є погодженими між сторонами договорів, вказуються в товарних накладних (у випадку відстрочки платежу) та у рахунках-фактурах (у випадку попередньої оплати).
Загальна сума на поставку лікарських засобів, дієтичних добавок та виробів медичного призначення: за договором від 21.12.2018 №ЕХР-513/18 складає 305 657 300,00 грн.; за договором від 15.04.2021 №КМП/01-2021 складає 3 700 000 000,00 грн.; за договором від 15.04.2022 №КМП/01-2022 складає 500 000 000,00 грн.
Конкретна сума за укладеними договорами визначається сумою поставленого товару, що підтверджується товарними накладними, за вирахуванням сум товарних накладних, підписаних сторонами на повернення товару.
Згідно умов договорів щодо порядку поставки товару, товар поставляється АТ «Київмедпрепарат» (продавець) окремими партіями на підставі замовлень корпорації «АРТЕРІУМ» (покупець) або на підставі рекомендованого замовлення, що надсилається продавцем на погодження покупцю.
У контексті наведених обставин, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що згідно наданих в ході перевірки первинних документів, договорів з додатками, додатковими угодами, оборотно-сальдових відомостей, товарних накладних, актів приймання-передачі наданих маркетингових послуг, звітів про закупівлю товарів, встановлено відсутність факту надання корпорацією «АРТЕРІУМ» маркетингових послуг, які визначені договорами про надання маркетингових послуг, оскільки складені звіти про закупівлю продукції та акти приймання-передачі послуг підтверджують визначений умовами договорів на поставку продукції загальний обсяг закупівлі товарів на підставі замовлень корпорації «АРТЕРІУМ» та товарних накладних на поставку (п.2.4 договору).
Разом з тим, колегія суддів критично оцінює таку позицію суду першої інстанції, оскільки договори поставки та договори надання маркетингових послуг є різними договорами, які перекликаються лише тим, що корпорація «АРТЕРІУМ» за договорами маркетингу здійснює просування товарів позивача, при цьому паралельно здійснюючи їх закупівлю за договорами поставки. При цьому, кожен договір має свій предмет та свої зобов'язання, свою вартість та умови оплати.
За договорами маркетингу АТ «Київмедпрепарат» як замовник здійснює оплату за надані корпорацією «АРТЕРІУМ» як виконавцем маркетингові послуги (послуги, що забезпечують функціонування діяльності замовника у сфері стимулювання та просування збуту товарів у каналах дистрибуції, організації та управління рухом номенклатури товарів до споживача з метою досягнення відповідних економічних показників замовника та виконання плану продажу).
За договорами поставки корпорація «АРТЕРІУМ» як покупець оплачує АТ «Київмедпрепарат» як продавцю лікарські засоби та дієтичні добавки згідно з «Переліком Товару».
Як вже зазначалось, досягнення відповідних економічних показників замовника та виконання плану продажу визначається на підставі звітів про закупівлю. Дані звіти розкривають зміст актів приймання-передачі наданих послуг та реальність господарської операції як такої.
Тобто, звіти про закупівлю, на підставі даних яких визначається оплата маркетингових послуг, містять підтверджену інформацію щодо обсягів продажу товару позивача. А оскільки від обсягів продажу товарів позивача розраховується вартість маркетингових послуг, вказане підтверджує, що маркетингові послуги в зазначеному обсязі надані корпорацією «АРТЕРІУМ».
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а визначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Викладене правозастосування узгоджується з висновками, викладеними у інших рішеннях Верховного Суду (постанови від 12.02.2020 по справі №813/3577/13-а, від 20 березня 2020 року у справі №560/3956/18; від 2 квітня 2020 року по справі №160/93/19, від 15 квітня 2020 року по справі №240/5420/18; від 02 липня 2020 року по справі № 560/711/19), у яких висновано, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному докумнеті законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Таким чином, повного мірою зміст господарських операцій по вищевказаних Договорах про надання маркетингових послуг слід аналізувати з сукупності таких документів, як акти приймання-передачі наданих маркетингових послуг та Звіти, виходячи з договірного предмету послуг. Така конструкція первинних документів не суперечить чинному законодавству та передбачена сторонами в договорах надання маркетингових послуг (додатках до них).
Отже, колегією суддів встановлено, що фактичне надання послуг за договорами про надання маркетингових послуг підтверджене належним чином оформленими та достатньо деталізованими первинними документами (акти) та додатковими документами (звітами, договорами, разом із додатками та додатковими угодами до них), копії яких наявні у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом податкової перевірки також був договір про надання маркетингових послуг від 01 липня 2022 року № КМР-1, укладений між позвиачем (замовник) та ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» (виконавець).
Згідно договору про надання маркетингових послуг від 01 липня 2022 року №КМР-1 п.2.1 виконавець може надати замовнику наступні види послуг: послуги з маркетингових досліджень (збір, аналіз та надання інформації).
Об'єктом маркетингових досліджень є дані щодо призначень препаратів з визначеними діючими речовинами. Предметом маркетингових досліджень є виключно препарати з визначеними діючим речовинами, результати анкетувань та опитувань з можливістю проведення аналітики.
Відповідно до п. 2.1.1.2 договору маркетингові дослідження можуть здійснюватися за наступними напрямками: визначення препаратів, які призначає лікар; визначення пацієнтопотоку; формування типового портрету пацієнта; визначення типової схеми лікування; визначення обсягів призначення препаратів; встановлення типових діагнозів пацієнтів; визначення типу діагнозу і т.д.
Відповідно до п. 2.1.1.3 договору інформація у вигляді звітів надається в письмовій формі.
Відповідно до п. 2.7 договору підтвердженням надання та прийняття послуг за даним договором є звіт та акт приймання-передачі послуг.
За додатковою угодою № 1 від 02.08.2021 АТ «Київмедпрепарат» замовило у ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» послуги з визначення практики призначень цільової аудиторії пацієнтам препарату Замовника та препаратів-конкурентів. Міжнародна непатентована назва (МНН) діючої речовини - Меропенем.
Під час дослідження проводився збір необхідних даних методом персональних інтерв'ю з лікарями та анкетування.
Додатком №1 до додаткової угоди №1 затверджено форму анкети для проведення маркетингових досліджень на тему «Визначення портрету пацієнта, якому був призначений препарат з МНН Меропенем», якою встановлено показання для призначення: хвороби органів дихання, хвороби органів травлення, хвороби нервової системи, хвороби сечостатевої системи, хвороби кістково-м'язової системи, хвороби ендокринної системи, хвороби шкіри та відповідно призначений препарат - Аріс, Бренем, Демопенем, Діапенем, Європенем, Макпенем, Мепенам, Меробоцид, Меронем, Меропенем, Ексіпенем.
Виходячи з призначення препаратів МНН Меропенем визначено цільову аудиторію - лікарів, у яких бралось інтерв'ю шляхом заповнення анкети.
На підтвердження надання послуг виконавцем надано звіт про маркетингове дослідження «Визначення портрету пацієнта, якому був призначений препарат з МНН Меропенем. Період: 02.08.2021 - 30.09.2021» та відповідно сторонами підписано акт виконаних робіт 1-КМР- 1 від 30.09.2021.
За додатковою угодою № 2 від 02.08.2021 АТ «Київмедпрепарат» замовило у ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» послуги з визначення практики призначень цільової аудиторії пацієнтам препарату Замовника та препаратів-конкурентів. МНН діючої речовини - Целекоксиб.
Під час дослідження проводився збір необхідних даних методом персональних інтерв'ю з лікарями та анкетування.
Додатком №1 до додаткової угоди №2 затверджено форму анкети дня проведення маркетингових досліджень на тему «Визначення портрету пацієнта, якому був призначений препарат з МНН Целекоксиб», якою встановлено показання для призначення: кандидоз, інсулінозалежний цукровий діабет, гіпертензивна хвороба серця, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, синусит, фарингіт, тонзиліт, трахеїт, бронхіт, остеохондроз та відповідно призначений препарат - Ранселекс, Ревмоксиб, Флогоксиб. Целебрекс, Целекоксиб.
Виходячи з призначення препаратів МНН Целекоксиб визначено цільову аудиторію - лікарів, у яких бралось інтерв'ю шляхом заповнення анкети.
На підтвердження надання послуг виконавцем надано звіт про маркетингове дослідження «Визначення портрету пацієнта, якому був призначений препарат з МНН Целекоксиб. Період: 02.08.2021 - 30.09.2021» та відповідно сторонами підписано акт виконаних робіт 1-КМР- 1 від 30.09.2021
Кожен звіт оформлений, виходячи з того, які анкети щодо яких препаратів надавались лікарям для заповнення.
Тобто, дослідження по кожному додатку проводилось, виходячи зі специфіки препарату.
Тому кожен звіт містить детальну інформацію, що стосується призначення відповідного препарату.
Разом з тим, судом першої інстанції не було досліджено та надано оцінку вказаним звітам про маркетингові дослідження.
Колегією суддів встановлено отримання ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» аналогічних послуг з маркетингового дослідження в вересні 2021 року на загальну суму 8 432 237,59 грн. (в т.ч. ПДВ 1 405 372,94 грн.) від контрагента ТОВ «БЕТАЛІНК ЛТД» (код ЄДРПОУ 42800788) з номенклатурою, яка відповідає номенклатурі АТ «Київмедпрепарат» та містить ідентичні номери договорів на отримання послуг.
При цьому, відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору .
Відповідно до п. 2.5 договору в разі підписання замовником додаткової угоди, виконавець самостійно організовує виконання послуги та надає замовнику детальний звіт.
Відповідно до п. 3.2 договору виконавець має право: залучати третіх осіб до виконання даного договору, забезпечивши збереження конфіденційності інформації, отриманої від замовника.
У звітах про маркетингові дослідження також зазначено «Виконавець має право залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань, укладаючи з ними відповідні письмові договори».
Отже, ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» і згідно діючого законодавства, і згідно умов Договору мало право залучити до надання послуг будь яку третю сторону, зокрема, ТОВ «БЕТАЛІНК ЛТД».
Тобто, залучення контрагентом позивача до виконання своїх зобов'язань третьої особи жодним чином не спростовує того, що за результатами проведення маркетингового дослідження АТ «Київмедпрепарат» була отримана вся необхідна інформація, яку акціонерне товариство використовує для забезпечення функціонування діяльності підприємства у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції, політики цін, організації та управління рухом продукції до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності АТ «Київмедпрепарат». Така інформація була отримана у вигляді звітів, які було надано контрагентом ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ».
Щодо обставин прийняття щодо ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку», колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Податкові накладні ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» № 5 від 22.09.2021, № 6 від 22.09.2021, № 7 від 22.09.2021, № 10 від 23.09.2021, № 13 від 30.09.2021, № 14 від 30.09.2021 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно 04.10.2021, 05.10.2021, 04.10.2021, 06.10.2021, 07.10.2021 та 07.10.2021, що підтверджується як штампом на самих податкових накладних, так і Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних.
Тобто, ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» були зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень та блокування, що є підставою для АТ «Київмедпрепарат» для нарахування сум податку, та відображення цих сум в податковому кредиті.
Також, матеріали справи містять копії податкових накладних за операціями між ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» та ТОВ «БЕТАЛІНК ЛТД». До копій податкових накладних додано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, які підтверджують реєстрацію податкових накладних.
А отже, є безпідставними доводи відповідача про ризикованість даних платників податків, адже, якби вони були визнані такими на момент реєстрації податкових накладних, ці податкові накладні не були б зареєстровані, їх реєстрація була б зупинена.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у рішенні від 08.10.2020 по справі №280/2284/20, відповідно до якого визнання платника податків таким, що відповідає критеріями ризиковості, на підставі оцінки податкової поведінки не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього, так само, як і не завдає шкоди його діловій репутації.
Отже, належним доказом реєстрації податкових накладних ТОВ «ШАЛЕНІ ФАРМ» та ТОВ «БЕТАЛІНК ЛТД» є податкові накладні з відповідним штампом, витяг з Єдиного реєстру податкових насланих та квитанції про реєстрацію податкових накладних, які не були взяті до уваги судом першої інстанції, а не рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.
Щодо питання завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування, за рахунок відображення в розрахунку, сум ПДВ за операціями з імпорту фармацевтичної продукції (фуразидин) від нерезидента MENADIONA на суму 43,94 тис. грн, яка повернута постачальнику та на яку AT «Київмедпрепарат» нараховано податкові зобов'язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав та ввіз на митну територію України фармацевтичну субстанцію для виробництва нестерильних лікарських форм, органічну хімічну сполуку - Фуразидин (Виробник Menadiona S.L., Іспанія) в кількості 150 кг за ціною 4 187,45 грн. (загальна сума 628 117,72 грн.).
За операції з імпорту фармацевтичної продукції від нерезидента MENADIONA AT «Київмедпрепарат» сплатило ПДВ в сумі 43,94 тис. грн. при митному оформленні ввезених товарів, на підставі митної декларації.
Після проведеного аналізу на якість лікарського засобу позивачем здійснено повернення виробнику субстанції на суму 20 461,66 євро ( 627 708, 61 грн.).
В зв'язку з тим, що товар не був використаний позивачем в господарській діяльності, AT «Київмедпрепарат» відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України нарахувало податкові зобов'язання, в тому числі на суму ПДВ 43 939,60 грн.
Згідно з п.п. «ґ» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані при здійсненні операцій, зокрема з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
При цьому, згідно з п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України при ввезенні товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Таким чином, платник податку має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при митному оформленні ввезених товарів.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків, регламентовано ст. 200 Податкового кодексу України.
Пунктом 200.7 ст. 200 ПКУ визначено, що платник ПДВ, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Бюджетне відшкодування ПДВ - це компенсація державою суми ПДВ, який був сплачений у вартості придбаних товарів, робіт, послуг. На нього мають право всі платники ПДВ, як юридичні особи, так і фізичні особи, якщо у декларації сума податкового кредиту перевищила податкове зобов'язання (так званий «мінус»).
Згідно п. 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Податковим кодексом України не встановлено автоматичного та безумовного позбавлення права на відшкодування, якщо нараховано податкове зобов'язання, як і не встановлено вимоги щодо коригування сум заявлених до бюджетного відшкодування у зв'язку з коригуванням податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах.
На момент заявлення позивачем до відшкодування ПДВ в розмірі 43 939,60 грн. він мав право на отримання бюджетного відшкодування, так як сума податкового кредиту перевищувала суму податкового зобов'язання (від'ємне значення).
Сума ПДВ за операції з імпорту фармацевтичної продукції від нерезидента MENADIONA на суму 43,94 тис. грн., була фактично сплачена при митному оформленні ввезених товарів, на підставі митної декларації, всі умови для реалізації AT «Київмедпрепарат» права на бюджетне відшкодування ПДВ було дотримано, у зв'язку з чим сума ПДВ була правомірно заявлена до бюджетного відшкодування.
Отже, на думку колегії суддів, доводи та аргументи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. В свою чергу, судом першої інстанції не повно встановлено фактичні обставини справи, не вірно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням, відповідно, норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наявних платіжних інструкцій вбачається, що АТ «Київмедпрепарат» сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в сумі 26 840, 00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 40 260, 00 грн., які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь АТ «Київмедпрепарат».
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Київмедпрепарат» - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства «Київмедпрепарат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.01.2023 № 175/Ж10/31-00-04-03-06-15 та від 19.04.2023 № 747/Ж10/31-00-04-03-06.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ - ВП 44082145; адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) на користь акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (код ЄДРПОУ - 00480862; адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139) судовий збір в сумі 67 100, 00 грн. (шістдесят сім тисяч сто гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 26.06.2025.