Справа № 640/356/23 Головуючий у 1 інстанції: Діска А.Б.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
24 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області , третя особа - Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), третя особа - Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:
- визнати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №321 від 17 листопада 2022 року та наказ №181 о/с від 25 листопада 2022 року про звільнення старшого лейтенанта поліції, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 неправомірним;
- зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на службі в Бучанському районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на роботі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, за відсутності обвинувального вироку суду є прямим порушенням закону, що свідчить про протиправний характер оскаржуваних наказів. Апелянт вказує, що кримінальне правопорушення та дисциплінарний проступок містять одну і ту ж суть порушення - «вимагання та отримання неправомірної вигоди». Водночас, апелянт зазначає, що обов'язковим елементом складу будь-якого дисциплінарного проступку є вина особи у його вчиненні, а тому, доказуванню підлягав факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 . Разом з тим, апелянт стверджує, що дисциплінарна комісія в ході службового розслідування долучила до матеріалів дисциплінарної справи копії документів з матеріалів кримінального провадження № 6102210012000415 від 13.09.2022, якими обґрунтувала наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, будь-яких інших доказів дисциплінарною комісією самостійно здобуто не було. Також, апелянт зазначає, що за умови встановлення у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження. Разом з тим, такий вирок суду відсутній. З огляду на це, апелянт вважає, що службовим розслідуванням не доведено факт порушення ним дисципліни.
21 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Пономаренка Дениса Юрійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - Пономаренка Дениса Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 17.12.2021.
ОСОБА_1 призначений на посаду наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.12.2021 №331 о/с.
На підставі наказу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.07.2022 № 359, з метою належної організації оперативно-службової діяльності відділу кримінальної поліції та Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в цілому, для забезпечення публічної безпеки та порядку на території Бучанського району Київської області ОСОБА_1 разом з іншими працівниками районного управління поліції направлено до відділення поліції №4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області у підпорядкування начальника відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції Перфілова Д.О. та визначено у вказаному підрозділі робоче місце.
27 жовтня 2022 року до Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла інформація про те, що працівниками Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, спільно зі слідчими територіального управління Державного бюро розслідування за процесуального керівництва Київської міської прокуратури, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №6102210012000415 від 13.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України, затримано старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 27 жовтня 2022 року №1226 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих неправомірних дій керівництва та окремих працівників Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
За висновком службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій керівництва та окремих працівників Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що призвели до затримання старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , від 10.11.2022 інформація за фактом можливих неправомірних дій позивача підтвердилась, встановлено порушення позивачем службової дисципліни та законодавства України.
Комісія дійшла висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», частини першої статті 22 та частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних слухачів та працівників Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.08.2016 №919, пункту 2 наказу Національної поліції України від 09.08.2022 №561, що виразилося у недотриманні положень Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, антикорупційного законодавства, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, несприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, недотримання правил внутрішнього розпорядку, відсутності на робочому місці 29, 31.10.2022, неповідомленні найближчого органу поліції про виявлене правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, недоповіді керівництву Бучанського РУП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17 листопада 2022 року №321 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», зокрема, за порушення службової дисципліни, вимог пунктів 1, 2 частини першої, частини другої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», частини першої статті 22 та частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних слухачів та працівників Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.08.2016 №919, пункту 2 наказу Національної поліції України від 09.08.2022 №561 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.11.2022 №181 о/с «По особовому складу», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.11.2022 №321 та довідка від 20.11.2022 №302.
Не погоджуючись із наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 серпня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 даного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 статті 64 Закону №580-VIII закріплено, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Статтею 18 Закону №580-VIII визначено основні обов'язки поліцейського.
Зокрема, пунктами 1-2 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно положень ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі - Дисциплінарний статут).
Частинами 1-2 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Згідно ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Нормами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту закріплено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту, перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Таким чином, аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Слід зазначити, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.11.2022 №181 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Підставою вищевказаного наказу став наказ Головного управління Національної поліції в Київській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП в Київській області» від 17.11.2022 №321, пунктом 1 якого, позивача вирішено звільнити зі служби в поліції.
Підставою прийняття даного наказу стало порушення позивачем службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, абзаців І, 2, 5 пункту 1 розділу 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 6 розділу ІГ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом ГУ від 05,08.2016 № 919, пункту 2 наказу Національної поліції України від 09.08.2022 № 561, частини 1 статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції».
Вищевказане порушення виразилось у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, антикорупційного законодавства, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, несприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, недотриманні правил внутрішнього розпорядку, відсутності на робочому місці 29 та 31 жовтня 2022 року, неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, недоповіді керівництву Бучанського районного управління поліції про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою.
Вищевказаний висновок зроблений відповідачем за результатом проведення Дисциплінарною комісією службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій керівництва та окремих працівників Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що призвели до затримання старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , результати якого оформлені Висновком від 10 листопада 2022 року (далі - Висновок службового розслідування) (а.с. 21-29).
Матеріали справи свідчать, що до Головного управління Національної поліції в Київській області 27.10.2022 надійшла інформація про те, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №6102210012000415 від 13.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України, було затримано позивача. Вказані обставини стали підставою для проведення службового розслідування відносно останнього.
Як встановлено у Висновку службового розслідування, працівниками Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021100090002013. За результатами розслідування цього кримінального провадження, 24.07.2021 повідомлено про підозру громадянина ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України.
29.10.2021 стосовно громадянина ОСОБА_3 до Солом'янського районного суду міста Києва направлено обвинувальний акт, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України.
У Висновку службового розслідування зазначено, що 15.09.2021 ОСОБА_1 , познайомившись з громадянином ОСОБА_3, дізнався, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на незаконне особисте збагачення за рахунок чужого майна. Надалі, діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_1 визначив для себе вчинення умисного кримінального правопорушення, заволодіння чужим майном, а саме, грошовими коштами, шляхом обману, як джерелом для здобуття матеріальних благ. Достовірно знаючи про відсутність у нього повноважень щодо здійснення досудового розслідування та прийняття рішень у кримінальному провадженні № 12021l00090002013 від 23.07.2021, отримавши відомості про складання та спрямування до суду стосовно громадянина ОСОБА_3 обвинувального акту, 03.09.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вводячи в оману, повідомив громадянину ОСОБА_3, що,580/9137/24580/9137/24580/9137/24580/9137/24580/9137/24 будучи працівником правоохоронного органу та маючи зв'язки в органах прокуратури та Солом'янського районного суду міста Києва, він домовиться про повернення судом прокурору обвинувального акту стосовного громадянина ОСОБА_3, після чого буде прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Умовою прийняття таких рішень було надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4000 доларів США.
Також, у Висновку службового розслідування вказано, що 02.10.2022 ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном шляхом обману та перебуваючи біля приміщення супермаркету "Велмарт", за адресою: м. Київ, вул. Бсрезняківська, 31, знову зустрівся з громадянином ОСОБА_3. Під час розмови ОСОБА_1 знову запевнив громадянина ОСОБА_3, що після передачі йому 4000 доларів США, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021100090002013 від 23.07.2021, суддею Солом'янського районного суду міста Києва буде повернуто процесуальному керівникові у кримінальному провадженні, а також зазначив, що все майно, яке було у нього вилучене в ході досудового розслідування, також буде повернуто. 27.10.2022 на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку статті 40 Кримінально процесуального кодексу України від 26.10.2022 № 2732, ОСОБА_1 , у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 120221000000002987 від 29.09.2022 повинен був здійснити допит свідка та після проведення вказаного допиту прибути до відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Однак, незважаючи на вказане, 27.l0.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю зустрівся з громадянином ОСОБА_3 та у ході розмови повідомив, що грошові кошти громадянин ОСОБА_3 повинен передати посереднику. Того ж дня громадянин ОСОБА_3 передав 4000 доларів США для ОСОБА_1 , за сприяння у поверненні суддею Солом'янського районного суду міста Києва обвинувального акту процесуальному керівникові у кримінальному провадженні №12021100090002013 від 23.07.2021 та поверненні вилученого у ході досудового розслідування майна.
Отже, згідно Висновку службового розслідування, ОСОБА_1 , будучи працівником поліції, заходів щодо припинення вчинення правопорушення не вжив, найближчий орган поліції чи своє керівництво про факт надання неправомірної вигоди цивільною особою, через посередника, не повідомив та від домовленості не відмовився, а 27.10.2022, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 визначив для себе вчинення умисного кримінального правопорушення, заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, шляхом обману.
Разом з тим, ОСОБА_1 довести свій злочинний намір до кінця, тобто заволодіти та розпорядитися коштами громадянина ОСОБА_3 в сумі 4000 доларів США не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманим у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України працівниками Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, спільно зі слідчими територіального управління Державного бюро розслідування за процесуального керівництва Київської міської прокуратури.
28.10.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190, частиною четвертою статті 27, частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України. Того ж дня, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/29978/22-к), ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Крім того, у Висновку службового розслідування зазначено, що позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці, у зв'язку з чим, було складено акти "Про відсутність на службі" від 29. l 0.2022 № 2374/1 та від 31.10.2022 № 2750.
Відповідно до Висновку службового розслідування, інформація за фактом можливих неправомірних дій позивача підтвердилась, встановлено порушення позивачем службової дисципліни та законодавства України.
При цьому, дисциплінарна комісія встановила, що позивач, будучи працівником поліції, заходів щодо припинення вчинення правопорушення не вжив, найближчий орган поліції чи своє керівництв про факт надання неправомірної вигоди цивільною особою, через посередника, не повідомив та від домовленості не відмовився, а 27.10.2022, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, позивач визначив для себе вчинення умисного кримінального правопорушення, заволодіння чужим майном, а саме, грошовими коштами, шляхом обману. Разом з тим, позивач довести свій злочинний намір до кінця, тобто, заволодіти та розпорядитися коштами громадянина «С» в сумі 4000,00 доларів США не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий у порядку статті 208 Кримінально процесуального кодексу України працівниками Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, спільно зі слідчими територіального управління Державного бюро розслідування за процесуального керівництва Київської міської прокуратури, результатом чого, стало повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190, частиною четвертою статті 27, частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України.
Так, апелянт зазначає, що, в даному випадку, обов'язковим елементом складу будь-якого дисциплінарного проступку є вина особи у його вчиненні, а тому, доказуванню підлягав факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 .
Разом з тим, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, позивач не заперечує обставини події, які стали підставою для проведення службового розслідування.
Крім того, апелянт не вказує, які саме обставини не було враховано дисциплінарною комісію і які саме приписи законодавства порушені відповідачем під час проведення службового розслідування.
З огляду на викладене, доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Також, апелянт зазначає, що кримінальне правопорушення та дисциплінарний проступок містять одну і ту ж суть порушення - «вимагання та отримання неправомірної вигоди».
При цьому, апелянт стверджує, що дисциплінарна комісія в ході службового розслідування долучила до матеріалів дисциплінарної справи копії документів з матеріалів кримінального провадження № 6102210012000415 від 13.09.2022, якими обґрунтувала наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, будь-яких інших доказів дисциплінарною комісією самостійно здобуто не було.
Крім того, апелянт зазначає, що за умови встановлення у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження.
На підставі викладено, апелянт вважає, що відсутність обвинувального вироку суду є прямим порушенням закону, що свідчить про протиправний характер оскаржуваних наказів.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, кримінальне провадження за законом не є дисциплінарним провадженням, це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії службового розслідування дисциплінарна комісія встановлює і кваліфікує наявності в діях поліцейського ознак складу дисциплінарного проступку, який має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена. У цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку встановлена висновком службового розслідування, яка не ототожнюється з наявністю в діях позивача кримінального проступку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 520/5143/21.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Колегія суддів зазначає, що відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не пункт 10 цієї норми.
Слід зазначити, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Враховуючи вищезазначене, реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Крім того, апелянт ніяким чином не спростовує Висновок службового розслідування щодо відсутності ОСОБА_1 29 жовтня 2022 року та 31 жовтня 2022 року без поважних причин на робочому місці, що підтверджується актами про відсутність на службі від 29.10.2022 № 2374/1 та від 31.10.2022 № 2750.
При цьому, як правильно зазначив відповідач, відсутність без поважних причин на робочому місці, в силу вимог ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, не може бути віднесено до незначних дисциплінарних проступків.
Щодо посилання апелянта на висновки, що містяться в постановах Верховного Суду 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 08.05.2019 у справі 807/196/17, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, втім фактично позивач просить застосувати висновки Верховного Суду за результатами дослідження ним певних обставин у справі про спір між іншими сторонами.
Слід зазначити, що висновки у кожній з наведених апелянтом справ здійснені за результатами оцінки різних аспектів спірних правовідносин.
У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте, це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.
Інші аспекти спірних правовідносин та інше обґрунтування відповідного позову, що досліджувалось судами у межах справи, на яку посилається апелянт, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів, правовим обґрунтуванням позовних вимог.
Також, апелянт стверджує, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 181 о/с від 25.11.2022, звільнено зі служби в поліції з 01.11.2022, хоча висновок службового розслідування датується 10.11.2022, а наказ по притягнення до дисциплінарної відповідальності № 321 від 17.11.2022.
Колегія судів вважає вищевказані доводи апелянта безпідставними, оскільки, відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 25 листопада 2022 № 181 о/с, ОСОБА_1 звільнений зі служби з поліції 25 листопада 2022 року, без виплати грошового забезпечення з 01 листопада 2022 року. Тобто, датою звільнення є 25 листопада 2022 року.
Посилання апелянта на недотримання відповідачем норм ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту є необґрунтованими, оскільки, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.
Отже, відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований тощо.
Враховуючи вищезазначене, оскільки, матеріалами службового розслідування підтверджено факт порушення позивачем Присяги поліцейського та службової дисципліни, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та правомірність застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 26.06.2025 р.