П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6573/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (суддя Лебедєва Г.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 24.04.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення та вручення мобілізаційного припису, мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати мобілізаційний припис, мобілізаційне розпорядження, вручені ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до військового квитка ОСОБА_1 відомості щодо вилучення мобілізаційного припису.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірно надану оцінку предмету та підставам позову, неповно з'ясування обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що відповідно до пункту 7-1 Глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці строкової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану, не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Апелянт також зазначив, що згідно повістки №06/681 від 04.05.2024 позивачу належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією, та наказано прибути 04.05.2025 року, тобто вказана повістка видана роком вперед одразу після закінчення відстрочки. Отож, висновок суду, що мобілізаційним розпорядженням здійснено лише оповіщення позивача, є помилковим та не ґрунтується на положеннях Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До того ж, вчинення відповідачем вказаних протиправних дій буде мати наслідком порушення позивачем правил військового обліку та вимог діючого законодавства, оскільки за неявку по мобілізаційному розпорядженню передбачена відповідальність відповідно до діючого законодавства, а саме ухилення від мобілізації.
Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що внаслідок винесення та вручення ІНФОРМАЦІЯ_4 мобілізаційного припису та мобілізаційного розпорядження на його ім'я, його позбавлено можливості бути заброньованим як працівника критично важливого для функціонування економіки підприємства - ТОВ "Баядера Логістик", де він виконував свої обов'язки.
Суд також не дослідив доводи позивача, що відповідачем всупереч, приписів діючого законодавства, не проведено його медичного огляду та не визначено ступінь придатності до військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив строкову військову службу у Збройних силах України з 08.04.2021 року по 02.05.2024 року, що підтверджується відомостями із військового квитка позивача серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №127 від 02.05.2024 року, солдата строкової служби ОСОБА_1 , оператора відділення протитанкових керованих ракет 1 роти охорони військової частини НОМЕР_3 , як такого, що вислужив строки військової служби, встановлені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до Указу Президента України від 07.03.2024 року №149/2024, звільнено з 02.05.2024 року з військової служби у запас і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення, та направлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також вказаним наказом позивача зараховано в оперативний резерв 1 черги на посаду оператора відділення протитанкових керованих ракет 1 роти охорони військової частини НОМЕР_3 .
На сторінці 9 військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , в розділі 18. "Висновок командира в/ч про використання у воєнний час (за якими ВОС, посадою особливими ознаками служби, на якому озброєнні тощо)", наявний запис про зарахування в ОР (оперативний резерв) - 1, ВОС (військово-облікова спеціальність) - 139543А.
Згідно даних військового квитка позивача, останнього 04.05.2024 року взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 (відмітка на сторінці 22) та вручено йому мобілізаційне розпорядження, про що проставлена відмітка "Мобприпис вручено 04.05.2024", яка міститься на сторінці 19 військового квитка в розділу V "Відмітки про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень" в графі "Видано".
З мобілізаційного розпорядження вбачається, що солдат ОСОБА_1 зарахований до команди НОМЕР_4 та зобов'язаний з'явитися негайно за викликом (повісткою та телефоном) за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивачу було вручено повістку №06/681 від 04.05.2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої ОСОБА_1 належить з'явитися для відправки до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією, до ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказано прибути 04.05.2025 року о 09-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення та вручення мобілізаційного припису, мобілізаційного розпорядження, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправності в діях відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
В пункті 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, окрім іншого, є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Пункт 9 Положення №154 визначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
У зв'язку з цим, з моменту затвердження Верховною Радою України Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" у громадян України виникла підстава для реалізації конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 зазначив, що зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов'язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов'язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оборону України" оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідно до частин першої і другої статті 17 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
За приписами частини третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У силу вимог частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу становить до 60 років (пункт 7 частини першої статті 22 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
У частині сьомій статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, строк військової служби триває до строків, визначених рішенням Президента України, у тому числі у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації.
Згідно з частиною першою статті 39 того ж Закону призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначених у статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", належить обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Крім того, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) (частина третя статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Законом Україну "Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 23.02.2024 року №3600-ІХ Главу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" доповнено пунктом 7-1 такого змісту:
"7-1. Установити, що під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законові України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року №2105-ІХ, та дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, військовослужбовці строкової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев'ятої статті 23 цього Закону, як виняток з положень частини дев'ятої статті 23 цього Закону звільняються з військової служби в запас у строки, визначені Указом Президента України. Такі особи не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу".
У цій справі є безспірним те, що наказом командира в/ч НОМЕР_3 (по стройовій частині) №127 від 02.05.2024 року, солдата строкової служби ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 07.03.2024 року №149/2024, звільнено з 02.05.2024 року з військової служби у запас і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення, та направлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також вказаним наказом ОСОБА_1 зараховано в оперативний резерв 1 черги на посаду оператора відділення протитанкових керованих ракет 1 роти охорони військової частини НОМЕР_3 .
Отож, в силу вимог п. 7-1 XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ОСОБА_1 з 03.05.2024 (з наступного дня після звільнення з військової служби) є таким, що не може бути призваним на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяті місяців, тобто до 03.05.2025.
З огляду на те, що повісткою від 04.05.2024 №06/681, виданою на підставі мобілізаційного розпорядження від 04.05.2024, ОСОБА_1 було зобов'язано 04.05.2025 з'явитися для відправки до в/ч НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто після спливу 12 місяців після звільнення з військової служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в таких діях ІНФОРМАЦІЯ_3 порушень п. 7-1 XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги позивача про те, що припис від 04.05.2024 зобов'язує його з'явитися на призовний збірний пункт протягом 24 годин, оскільки як зазначалося вище, частиною третю статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). В даному випадку це 04.05.2025 і доказів того, що відповідачем вчинено (вчиняються) дії щодо призову позивача на військову службу до цієї дати позивачем суду не надано.
Крім того, з наявного в матеріалах справи скріншоту застосунка "Резерв+", вбачається, що у позивача наявна відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 03.05.2025 року.
Щодо доводів апелянта, що відповідачем, всупереч приписів діючого законодавства не проведено позивачу медичного огляду та не визначено ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану, тобто порушено процедуру вручення вказаного мобілізаційного припису, розпорядження.
Так, порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до пунктів 68, 69 цього Порядку у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2021 позивача визнано придатним до військової служби призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, спірні мобілізаційний припис та мобілізаційне розпорядження вручені позивачу під час чинності дії довідки про придатність його до військової служби, а тому доводи апелянта про порушення процедури вручення спірних мобілізаційного припису та розпорядження є безпідставними.
Твердження апелянта про те, що вчинення відповідачем протиправних дій щодо винесення та вручення мобілізаційного припису, мобілізаційного розпорядження, що позбавило позивача конституційного права на працю та можливість заробляти на свою життя працею, спростовується наданою ним копією трудової книжки серії НОМЕР_5 , з якої вбачається, що після отримання мобілізаційного припису та мобілізаційного розпорядження, ОСОБА_1 09.05.2024 був поновлений у штаті ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ". Та після звільнення з якого за власним бажанням з 01.02.2025 був призначений на посаду до ТОВ "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК".
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов