11 червня 2025 року
справа № 755/18804/24
провадження № 22-ц/824/4072/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Процко В.М.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» - Рудзея Юрія Володимировича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Арапіна Н.Є., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (далі - ТОВ «ФК «Смарт Пей») звернулося до суду з цим позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2019 року № 3001257904401 у сумі 8 498,81 грн; заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2017 року № 200929107601 у сумі 42 258,72 грн; витрати зі сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачка довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов'язання за цими кредитними договорами, укладеними між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
08 травня 2021 року між АТ «ПУМБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінако» (далі - ТОВ «ФК «Фінако») укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 1, за яким ТОВ «ФК «Фінако» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку згідно з реєстром боржників, у тому числі і до відповідача.
16 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року позовну заяву визнано такою, що не подана та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ТОВ «ФК «Смарт Пей» - Рудзей Ю.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги обґрунтовані тим, що з метою виконання завдання цивільного судочинства, суд, навіть, якщо на його думку, правила об'єднання позовних вимог було порушено, повинен був роз'єднати позовні вимоги, а не повертати позовну заяву позивачу.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Визнаючи позовну заяву такою, що не подана та повертаючи її, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачем належно не обґрунтовано необхідність об'єднання позовних вимог за різними договорами в одному позові.
Позивачем не обґрунтовано та у позові не зазначено, чи об'єднуються вказані вимоги спільними доказами (враховуючи, що кредитно-фінансові операції за кожним з договорів мають оформлюватися різними первинними документами, які мають відповідати Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»), та якими саме спільними доказами. Відтак, ухвалюючи рішення, суд має досліджувати умови та обставини виконання кожного із договорів окремо, перевіряти факт наявності та розмір заборгованості за кожним з договорів окремо за різними первинними документами, тобто фактично ухвалювати два рішення за двома не пов'язаними договорами.
Таким чином, сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно ускладнить судовий розгляд та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
Суд першої інстанції вважав за необхідне повернути поданий позов заявнику для роз'єднання позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Статтею 177 ЦПК України зокрема передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об'єднання.
Справи, об'єднані в одне провадження, роз'єднанню не підлягають.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 910/21280/21 зазначив, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів).
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18, провадження № 12-23гс18).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Верховний Суд у своїй постанові від 15 лютого 2019 року № 910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. При цьому, процесуальне законодавство не містить норм, які б звужували підстави позовних вимог до одного самостійного правовідношення, а отже обмеження щодо поєднання декількох кредитних операцій, як підстав позову, в одній позовній заяві законодавством не встановлено.
Суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/285/21).
Отже, постановляючи ухвалу визнання позовної заяви такою, що не подана та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції не врахував, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Крім того, суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження.
Однак, необхідність у роз'єднання позовних вимог не є підставою для визнання позовної заяви такою, що не подана та повертати її позивачу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним процесуальним законодавством, а саме частиною 3 статті 185 ЦПК України передбачено визнання судом заява неподаною і повернення її позивачеві лише у тому разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Проте суд першої інстанції хоча і встановив порушення, на його думку, позивачем вимог статей 175, 177 ЦПК України, однак позовну заяву без руху не залишив та одразу визнав заяву неподаною та повернув її.
Наведене свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог статей 175, 177, 185, 188, а також статей 4 та 13 ЦПК України, якими передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а також на вільний вибір позивачем способу захисту.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» - Рудзея Юрія Володимировича задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді