04 червня 2025 року
справа № 369/14224/21
провадження № 22-ц/824/3203/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Шереметьєвій М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа: державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар Валентина Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, постановленого під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар Валентина Миколаївна, про розірвання договору купівлі-продажу, -
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє опікун ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу жилого будинку. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належала частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
21.06.2019 року між недієздатним ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла опікун ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу цієї частки житлового будинку. Як вказано у договорі, продаж частки житлового будинку, за домовленістю сторін, вчинено за 35 000 грн., які ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_1 , отримала повністю від ОСОБА_2 до підписання цього договору. Дані обставини викладені в п. 2 вказаного договору не відповідають дійсності.
Відповідач ОСОБА_2 не здійснила передачу коштів в розмірі 35 000 грн. відповідно за договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 21.06.2019 року, а ні безготівковим, а ні готівковим шляхом.
Також відповідно до п. 7 даного Договору право власності на частку житлового будинку у ОСОБА_2 виникає з дня державної реєстрації за нею права власності на частку житлового будинку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Як відомо позивачу та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач не зареєструвала право власності на частки житлового будинку придбаного за Договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 21.06.2019 року. Таким чином право власності у відповідача на житлового будинку не виникло.
Просила суд розірвати Договір купівлі-продажу частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв.м., посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого в реєстрі № 1-1977.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що судом не було надано належної оцінки доказам, що обставини п. 2 спірного договору не відповідають дійсності. Відповідач не здійснила передачу коштів відповідно до договору купівлі-продажу частки житлового будинку. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач не зареєструвала право власності на частки житлового будинку придбаного за Договором купівлі продажу житлового будинку від 21.06.2019 року.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження невиконання ОСОБА_2 умов договору щодо оплати за придбане майно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 21 червня 2019 року між недієздатним ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла опікун ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв.м (надалі - житловий будинок), посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого в реєстрі № 1-1977.
За даним Договором ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила належну ОСОБА_1 на праві приватної власності частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відчужувана частка житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого 15.06.2004 року Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за реєстраційним № 2-2313, та зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 30.06.2004 року за номером 257 в книзі № 1.
Продавець ОСОБА_1 є недієздатною особою, від імені якого діяла опікун ОСОБА_4 на підставі розпорядження № 961 Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.06.2002року та рішення виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 53 від 02.05.2019 року.
Згідно з п. 2 вказаного договору купівлі-продажу частки житлового будинку - продаж зазначеної вище частки житлового будинку, за домовленістю сторін, вчиняється за 35 000 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень), які ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_1 отримала повністю від ОСОБА_2 до підписання цього договору.
За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Згідно з частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини третьої статті 692 ЦК України якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару, продавець набуває право вимоги такої оплати, або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.
За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) й тягне за собою припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як було встановлено судом 21 червня 2019 року між недієздатним ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла опікун ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв.м
У п.2 договору вказано, що «продаж зазначеної вище частки житлового будинку, за домовленістю сторін, вчиняється за 35 000 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень), які ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_1 отримала повністю від ОСОБА_2 до підписання цього договору».
Крім цього, договір містить застереження «Цей договір прочитаний нами, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , до його підписання. Ми підтверджуємо відсутність у нас заперечень щодо кожної з умов цього договору, а також те, що кожна з нас вільно володіє українською мовою, однаково розуміє значення, умови договору та його правові наслідки, про що свідчать наші особисті підписи».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 не надала суду жодного доказу на підтвердження невиконання ОСОБА_2 умов договору щодо оплати за придбане майно. Натомість формулювання та тлумачення умов договору містить чітке та безальтернативне підтвердження виконання сторонами умов договору. Також ОСОБА_4 у судовому засіданні не надала обґрунтованих пояснень щодо причин підписання договору з такими умовами за відсутності оплати, як вона стверджує. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять жодного доказу невиконання відповідачем в повному обсязі умов договору купівлі-продажу жилого будинку, що б знайшло прояв у несплаті грошових коштів за придбання жилого будинку є предметом цього договору, відсутні істотні порушення умов договору, що б спричинило значну шкоду позивачу та виражалась би у неотриманні відповідних грошових коштів за придбаний товар. По суті позивач обмежилась лиш власними поясненнями.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для їх скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді