справа № 362/548/25
провадження № 33/824/1624/2025
10 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в складі судді Кирилюк Г. М.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Михайла Юрійовича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року в складі судді Дорошенко В.М., у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
10.02.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що після зупинки ОСОБА_1 в процесі спілкування з поліцейськими між ними виник конфлікт, зумовлений спробою поліцейських забрати військові документи. В процесі даної перепалки взагалі не підіймалося питання про наявність будь-яких ознак сп'яніння та не пропонувалось проходження огляду на стан сп'яніння ані на місці, ані в медичному закладі. Поліцейський лише вказав про можливість проїхати до медичного закладу в саркастичній формі вже після складання протоколу та оформлення адміністративних матеріалів.
Судом першої інстанції було поверхнево розглянуто справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження її обставин, а також не застосовано ст. 2661 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на сумнівних та недопустимих доказах.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи , що відображають рух транспортного засобу, є сумнівними та недопустимими, оскільки датовані 2019 роком, не містять зафіксованого руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1661 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Отже, направлення та проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, не належало до повноважень працівників поліції.
Направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я не складалось працівниками поліції у присутності ОСОБА_1 , оскільки на відео відсутній факт ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.
Більш того, у відповідній графі направлення містить підпис посадової особи патрульної поліції про доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, що виключає можливість складання протоколу за відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
Отже, зазначений доказ утворює сумніви у доведеності вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом та є підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до долучених до справи доказів ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ, був неодноразово нагороджений державними нагородами.
Вказані обставини свідчать, що право керування потрібне ОСОБА_1 для проходження військової служби, а тому є можливим застосування аналогії закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КК України у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гармаш М. Ю. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
ОСОБА_1 суду пояснив, що він є військовослужбовцем, перебуває на лікуванні. 04 січня 2025 року близько 00:20 год. рухався в смт. Глеваха на автомобілі до свого товариша. Побачив патрульну машину, зупинився, пред'явив військовий квиток.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гармаша М. Ю., дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №212419, водій ОСОБА_1 04.01.2025 о 00:00 год. в с. Глеваха Фастівського району Київської області керував транспортним засобом Opel, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу драгер, чи у медичному закладі у лікар-нарколога відмовився, чим порушив п. 2. 5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис здійснювався на нагрудний відеореєстратор (бодікамеру) 859657.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено:
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозапис з нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксовано рух транспортного засобу, його зупинку та те, що його водієм в момент зупинки був ОСОБА_1 , а також відмову останнього від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Проти тієї обставини, що саме він керував транспортним засобом в момент його зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував і в суді апеляційної інстанції.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до ст. 266-1 КУпАП, направлення останнього на огляд на стан сп'яніння не належить до повноважень працівників поліції, а віднесено до компетенції органів ВСП, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, виходячи з такого.
Положеннями вказаної статті визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
За таких обставин, порядок огляду водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснювався в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього такий порядок порушений не був.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Судом першої інстанції накладено стягнення в межах санкції, установленої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не передбачає можливості призначення більш м'якого стягнення, ніж це передбачено санкцією статті.
Відповідно до частини четвертої статті 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
За таких підстав доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування при розгляді даної справи положень ст. 69 КК України за аналогією закону є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у постанові, не спростовують.
У рішенні по справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Михайла Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк