справа № 756/7099/22
провадження № 22-ц/824/4512/2025
08 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кебкала Олександра Михайловича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року в складі судді Яценко Н. О.,
встановив:
В серпні ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (далі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай»), ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.03.2021 о 12 год. 23 хв., в м. Києві по проспекту Соборності, 2/1 А, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті доріг не надав перевагу у русі транспортному засобу «BMW B7», р/н НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під його керуванням, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року у справі №755/5028/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АР/413085 виданого ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», дійсного на дату ДТП.
Позивач звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,у тому числі заяву про страхове відшкодування.
Всупереч положенням ст. 36 цього Закону страховиком за результатами розгляду вказаної заяви не було здійснено виплату страхового відшкодування.
З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу «BMW B7» н/з НОМЕР_2 у СОД ФОП « ОСОБА_3 ».
За результатами вказаного звернення було складено Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №2788/15 від 14.04.2021.
Так, відповідно до Звіту №2788/15 від 14.04.2021, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «BMW B7» н/з НОМЕР_2 , складає 104 828,97 грн, вартість відновлювального ремонту - 243 858,45 грн.
Ліміт відповідальності за Полісом ОСЦПВВНТЗ №АР/413085 складає 130 000 грн.
Відповідно з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, у розмірі 104 828, 97 грн.
З ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 243 858,45 грн (вартість відновлювального ремонту ТЗ) - 104 828,97 грн (страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу) = 139 029,48 грн (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням).
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на його користь страхове відшкодування у розмірі 104 828, 97 грн, з ОСОБА_2 - різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування в сумі 139 029,48 грн.
Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат у розмірі 17 938,58 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 90 900, 96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 127 573, 21 грн.
Стягнуто з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 909 грн та витрати на правничу допомогу 4 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 275, 75 грн та витрати на правничу допомогу 5 000 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
19.11.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Кебкал О. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 127 573, 21 грн та судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вказаних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 усі судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров., майну третьої особи ( пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV).
Положеннями статті 1194 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) виключно у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Однак, позивач не довів, що страхового відшкодування недостатньо для покриття шкоди, завданої йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а суд першої інстанції неправильно застосував положення наведених законів під час розгляду справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Кебкал О. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Судом встановлено, що 13.03.2021 року о 12 год. 23 хв., в м. Києві по проспекту Соборності, 2/1А, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «VolkswagenPassat» р/ НОМЕР_3 , на нерегульованому перехресті доріг не надав перевагу у русі транспортному засобу «BMWB7»р/н НОМЕР_4 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під його керуванням, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого трапилось зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва року від 05.04.2021 року у справі №755/5028/21 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АР/413085.
Ліміт відповідальності за цим Полісом складає 130 000 грн.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19-24/16733-АВ від 22.07.2024, ринкова вартість колісного транспортного засобу «BMW АLPINA D7» 2011 року виготовлення, н/з НОМЕР_2 , в стані до настання дорожньо-транспортної пригоди, станом на 13.03.2021, складала 741 198,26 грн.
Вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «BMW АLPINA D7» 2011 року виготовлення, н/з НОМЕР_2 , станом на 02.10.2022, складала 90 900, 96 грн.
Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «BMW АLPINA D7» 2011 року виготовлення, н/з НОМЕР_2 , станом на 13.03.2021 становить 218 474,17 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 127 573,21 грн, суд першої інстанції виходив з того, що у страховика не виник обов'язок з відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та сумою страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Системний аналіз статті 22 ЦК України, абзацу другого статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19-24/16733-АВ від 22.07.2024,вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW АLPINA D7», н/з НОМЕР_2 , станом на 13.03.2021 становить 218 474,17 грн.
Як відомо з матеріалів справи, згідно з полісом № АР/413085, станом на 13.03.2021 цивільно-правова відповідальність власника «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».
Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000 грн, франшиза - 0.
З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та сумою страхового відшкодування, обрахованої з урахуванням зносу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів, що страхового відшкодування недостатньо для покриття шкоди, завданої йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є необґрунтованим.
Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 127 573,21 грн є законним та обґрунтованим.
Згідно з ч.1, ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кебкала Олександра Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук