27 червня 2025 року справа № 580/4432/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про ступінь придатності позивача до військової служби, оформлену довідкою від 05.03.2025 №347;
- зобов'язати відповідача повторно провести медичний огляд позивача та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступеня придатності до військової служби у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2025 протиправно визнано позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, так як вважає, що при визначенні придатності позивача до військової служби не було оглянуто за медичними показаннями лікарем нейрохірургом та не враховано наявності відповідного розладу стану здоров'я позивача. Також позивач клопотав перед судом про призначення у справі судово-медичної експертизи.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачам 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позивач не скористався своїм право на оскарження дій чи постанови позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог Положення №4 до ВЛК обласного ТЦК та СП та у подальшому у ВЛК регіонів та у ЦВЛК. Також відповідачем вказано, що медичний огляд позивача здійснювався з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, із врахуванням під час прийняття рішення всіх діагнозів та медичних документів позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2025 позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується наявною у матеріалах адміністративної справи довідкою ВЛК від 05.03.2025 №347.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 медичного огляду, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232), Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543) та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення 402).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 3 статтею 1 даного Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно абз. 4 ст. 1 Закону №3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи прихованою.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 22 Закону №3543 особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Визначення придатності за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям врегульовано Положенням №402.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Відповідно до п. п. 2.3.1, 2.3.4, 2.3.5 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно п. п. 2.4.2, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 розділу І Положення №402 ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.
ВЛК регіону має право, зокрема: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до п. п. 2.8.1, 2.8.3 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
Згідно п. 2.8.4, 2.8.5 розділу І Положення №402, на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.
Відповідно до п. 3.3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Аналіз вказаних приписів Положення №402 вказує на існування чіткої ієрархічної структури закладів, що здійснюють військово-лікарську експертизу, де ЦВЛК та ВЛК регіонів є штатними ВЛК та військово-медичними установами. При цьому, Положення №402 встановлює чіткий алгоритм оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП, відповідно до якого, такі дії можуть бути предметом перегляду у ВЛК обласного ТЦК та СП та у подальшому у ВЛК регіонів та у ЦВЛК. В свою чергу, в судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.
Таким чином, Положення №402 визначає позасудовий порядок оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП.
Суд врахував, що у матеріалах справи відсутні жодні докази звернення ОСОБА_1 зі скаргою на рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є предметом цього спору, до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому звернення із цим позовом до суду не відповідає порядку оскарження, встановленому Положенням №402, яким передбачено, що у судовому порядку оскаржуються постанови саме ВЛК регіонів та ЦВЛК, а не постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права до встановленого Положенням №402 порядку оскарження, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно клопотання позивача щодо призначення у справі судово-медичної експертизи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 102 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Отже, призначення експертизи віднесено на розсуд суду (крім випадків обов'язкового призначення), який приймає рішення з урахуванням конкретних обставин справи, щодо необхідності застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 25.02.1994 №4038-ХІІ «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Головним призначенням експертизи в адміністративному судочинстві є якісна оцінка спеціалістом з урахуванням вимог законодавства обставин справи, розуміння і оцінка яких виходить за межі обов'язкових знань судді адміністративного суду.
Підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.
Із аналізу вищезазначених положень вбачається, що експертиза призначається виключно в тому разі, коли для з'ясування певних обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, при цьому особи, які беруть участь у справі мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 та від 12.02.2021 у справі №820/5570/16.
Враховуючи, що надання оцінки діагнозу захворювання ОСОБА_1 на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до його військової служби, виходить за межі судового розгляду, враховуючи невірно обраний позивачем спосіб захисту у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначення у справі судово-медичної експертизи.
Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ