26 червня 2025 року справа № 640/17781/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алли Руденко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу № 640/17781/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
17.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018.
Обгрунтовуючи позовну заяву позивач вказав, що за час військової служби з 01.01.2016 по 18.10.2018 йому не нараховувалась і не виплачувалась індексації грошового забезпечення, що є обмеженням його конституційних прав, оскільки право на індексацію грошового забезпечення передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву вказав, що заявлені вимоги не грунтуються на нормах матеріального та процесуального права, оскільки позивач не вказав доводів на їх обгрунтування.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, і вказаним Порядком не передбачений механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.
У 2016 році відбулось збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв'язку з чим Департамент фінансів Міністерства оборони України надав роз'яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно з якими у зв'язку з внесенням змін до Порядку №1078 індексацію грошового забезпечення слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
За службовим листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016- лютому 2018 року у Міністерства оборони не було, а також віддано вказівки про проведення виплат індексації з квітня 2018 року.
При цьому відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329, чинної на момент виникнення спірних відносин, роз'яснення з питань застосування норм цієї інструкції та інших нормативно-правових актів з питань виплати грошового забезпечення надаються директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України та іншими посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до законодавства України.
Індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення, оскільки має несистематичний характер.
Враховуючи зазначене вважає, що відсутні підстави для визнання дій відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними.
Також відповідач зазначає, що відповідно до службового листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.07.2016 №248/2/3/617 військова частина НОМЕР_1 з 01.08.2016 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , а до того перебувала на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, тому індексація грошового забезпечення проводиться фінансовим органом, на забезпеченні якого перебуває військова частина, а отже у відповідача відсутній обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Щодо базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року, то копія листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 №248/3/8/85 щодо доповіді директора департаменту полковника ОСОБА_2 до Міністра оборони України генерала армії ОСОБА_3 , на який посилається позивач, є неналежним доказом, оскільки позивач не є відправником чи адресатом у вказаному листі та не зазначає особу, у якої знаходиться оригінал вказаного листа
Ухвалою від 28.10.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Донцю В. А.
Ухвалою від 09.04.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв справу до розгляду суддею Донцем В. А. та вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2024 № 03-19/324/24 “Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ справа № 640/17781/19 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Згідно з супровідним листом від 07.01.2025 № 01-19/93/25 Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передав 244 судові справи для доставляння до Черкаського окружного адміністративного суду.
Справа № 640/17781/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 09.01.2025 (вхідний № 990/25).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 справа розподілена судді Руденко А. В.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 справа прийнята до розгляду суддею Руденко А.В.
З'ясувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач у справі ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2018 №233 з 18.10.2019 виключений зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням у запас.
У період проходження військової служби з 01.01.2016 по 18.10.2019 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що визнається відповідачем.
Вважаючи, що має право на виплату індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 1 відсоток).
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Керуючись пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий "базовий" місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого "порогу"), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01.01.2016);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, "базовим" місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається "базовим" при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзаци 1, 2, 3).
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.01.2008) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Учасниками справи не заперечується, що з січня 2008 року по 28.02.2018 посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018) постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача у спірний період.
Вказаний висновок у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі № 400/1118/21 та у постанові від 04.05.2023 у справі №640/29759/21, який відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовується судом при вирішенні цієї справи як обов'язковий.
Судом встановлено, що відповідач за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця початку обчислення індексу споживчих цін, внаслідок чого допустив протиправну бездіяльність, тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими і підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.10.2018, суд зазначає, що за період з 01.03.2018 по 31.10.2018 поріг індексації 103% був перевищений лише у жовтні 2018 року, при цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опублікований у листопаді 2018 року, індексацію необхідно проводити з грудня 2018.
Проте позивач звільнений з військової служби у 18.10.2018, а тому підстави для індексації його грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 18.10.2018 відсутні.
Щодо доводів відповідача про відсутність фінансових ресурсів, то обмежене фінансування жодним чином не має впливати на наявність чи відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у Постанові Верховного Суду по справі №825/874/17 від 12.12.2018 року.
Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд вважає посилання відповідача на відсутність необхідних коштів для виплати індексації грошового забезпечення необґрунтованими. До того ж, ця обставина не є належною підставою для не здійснення вказаних виплат.
Щодо посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та службовий лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, то вказані листи є підзаконними актами, а тому слід застосовувати приписи закону.
Щодо доводів про перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, а з 01.08.2016 - військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення, то згідно п. 1.9 Інструкції №260, чинної на час виникнення спірних відносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Враховуючи характер спірних правовідносин, обставин у цій справі такий спонукаючий спосіб захисту як зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починає обчислюватись індекс споживчих цін.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починає обчислюватись індекс споживчих цін.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО