Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 червня 2025 року, м. Харків Справа № 520/12258/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Ширант А.А.,
за участі секретаря судового засідання Трунова М.В.,
представника позивача - Лебединської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Основ'янсько-Слобідського відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна позивача, який був накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА531779, винесеної Комінтернівським ВДВС ХМУЮ 12.05.2010, об'єкт обтяження: невизначене майно, усе нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 , обтяжувач (заявник): Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 9816853; та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідний запис про обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 9816853.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду 19.05.2025 відкрито провадження у справі із врахуванням правових висновків Верховного Суду (постанова від 07.02.2025 у справі №520/18834824), розгляд справи призначено на 30.05.2025. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Вказану ухвалу надіслано сторонам на їх електронну адресу, що підтверджено матеріалами справи (Т.1, а.с. 51).
Представник позивача 22.05.2025 через систему “Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів та заяву, а якій просив надати доступ до матеріалів адміністративної справи №520/12258/25 через систему електронний суд.
У судове засідання 30.05.2025 сторони не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення. Під час судового засідання винесено ухвалу про витребування у відповідача належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження. Наступний розгляд справи призначено на 16:00 19.06.2025.
Представником позивача 19.06.2025 через систему “Електронний суд» подано заяву, в якій просив відкласти розгляд справи 19.06.20925 о 16.00 год. на інший день та повторно направити ухвалу Харківського окружного адміністративного суду 30.05.2025 до відповідача для виконання.
У судове засідання 30.05.2025 сторони не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення. Під час судового засідання винесено ухвалу, якою заяву позивача від 19.05.2025 задоволено частково. Відкладено розгляд справи на 17:00 26.06.2025. Повторно витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження.
Судове засідання, призначене на 26.06.2025, відбулось за участю представника позивача, відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2025 в розділі з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено про арешт усього нерухомого майна.
Підставою обтяження стала постанова Комінтернівського ВДВС ХМУЮ від 12.05.2010.
Представник позивача 28.03.2025 звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про виконавче провадження, в якому боржником є позивач та по якому винесено постанову про арешт майна позивача.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 03.04.2025 № 50741 повідомив, що арешт, накладений згідно з постановою про арешт майна боржника Комінтернівським ВДВС ХМУЮ 27.04.2012 було накладено по виконавчому провадженню № 32380415 з примусового виконання виконавчого листа № 2-782, виданого 15.04.2010 року Комінтернівський районним судом м. Харкова, про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 33202 грн. 01 коп., по якому 27.04.2012 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на все майно). Виконавчий лист № 2-782 було пред'явлено до виконання чотири рази: 27.04.2012 (виконавче провадження №32380415, 05.01.2016 року (виконавче провадження №50594330), 07.07.2020 року (виконавче провадження №62497755), та 16.08.2023 року (виконавче провадження №72551990), що підтверджується Відповіддю на адвокатський запит Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.10.2023.
Зазначає, що в рамках останнього виконавчого провадження № 72551990 з примусового виконання виконавчого листа №2-782 в повному обсязі погашено заборгованість 33202 грн. 01 коп.
Натомість, ідентифікувати в рамках якого конкретного виконавчого провадження було накладено арешт є неможливим.
Також позивачем 28.03.2025 та представником позивача 10.04.2025 направлено до відповідача заяви про зняття арешту.
У відповідь на заяву про зняття арешту від 10.04.2025 відповідач листом № 66136 від 29.04.2025 відмовив у знятті арешту у зв'язку з тим, що виконавчі провадження знищені за закінченням строку його зберігання.
Позиція відповідача
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, причин поважності його неподання не повідомив.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини встановлені судом
Комінтернівським районним судом м. Харкова сформовано виконавчий лист № 2-782/2010 від 02.02.2010, відповідно до якого суд вирішив стягнути з позивача на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за крединим договором № 97330 від 29.10.2007 в розмірі 33202,01 грн, Т.1, а.с. 39-40.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 415848194 від 01.03.2025 на майно позивача накладено арешт (реєстраційний номер обтяження № 9816853) на підставі постанови ВП від 12.05.2010 Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, Т.1, а.с.19-20.
Представник позивача 28.03.2025 звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про виконавче провадження, в якому боржником є позивач та по якому винесено постанову про арешт майна позивача, Т.1, а.с. 25-26.
Відповідачем на адресу представника позивача надано відповідь від 03.04.2025 №50741 та повідомлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у Комінтернівському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало на виконанні виконавче провадження № 32380415 з примусового виконання виконавчого листа № 2-782, виданого 15.04.2010 Комінтернівським районним судом міста Харкова, про стягнення з позивача борг на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 33202,01 грн. 27.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на все майно). 10.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно даних АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 50594330 з примусового виконання виконавчого листа № 2-782/2010. 22.03.2016 керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50594330. 28.03.2016 керуючись ст.57 Закону України “Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 12.09.2016 керуючись ст 57 Закону України “Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 25.01.2018 керуючись п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження № 9816853 від 12.05.2010, що накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № АА531779, виданої 12.05.2010 Комінтернівським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Також згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження № 12447542 від 27.04.2012, що накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 32380415, виданої 27.04.2012 Комінтернівським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління.
Також відповідачем повідомлено, що виконавчі провадження № 32380415 та №50594330 знищені за закінченням терміну зберігання, Т.1, а.с. 27-29.
Представником позивача 10.04.2025 надіслано на адресу відповідача заяву, в якій просив зняти арешт, накладений згідно з постановою про арешт майна, винесеної Комінтернівським ВДВС ХМУЮ 12.05.2010, Т.1, а.с. 30-31.
Відповідачем на адресу представника позивача надано відповідь від 29.04.2025 №66136, якою повідомлено, що у відповідача відсутні підстави для зняття обтяження №9816853 від 12.05.2010, що накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження № АА531779, виданої 12.05.2010 Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, 35-36.
З листа відповідача № 47061/42310-26-23/15.6 від 03.10.2023 вбачається, що виконавчий документ № 2- 782/2010 був пред'явлений до Відділу 4 рази: 27.04.2012 (виконавче провадження № 32380415), Q5.01.2016 (виконавче провадження № 50594330), 07.07.2020 (виконавче провадження № 62497755) та 16.08.2023 (виконавче провадження №72551990). 10.12.2014, 23.01.2018, 20.12.2021 та 22.09.2023 державними виконавцями відповідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий документ № 2-782/2010 виданий 15.04.2010, станом на 03.10.2023 на виконанні у відділах державної виконавчої служби в місті Харкові та в Харківській області не перебуває, Т.1, а.с. 41.
Судом також встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 72551990 відповідачем 16.08.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, Т.1,а.с.42-43.
Позивач 20.06.2024 звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження та надав квитанцію на суму 36823,20 грн, Т.1, а.с. 44-45.
Відповідач постановою від 27.06.2024 закінчив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-782/2010, виданого 15.04.2010, припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, Т.1, а.с. 46.
Зміст спірних правовідносин
Спір між сторонами виник щодо правомірності бездіяльності відповідача, яка полягає у незнятті арешту з майна позивача, при цьому відсутня інформація в рамках якого саме виконавчого провадження накладений арешт.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони, висновки суду
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.
У ст. 391 ЦК України, зазначено, що власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.
Суд зазначає, що невизначеність та відсутність інформації щодо накладення арешту на нерухоме майно позивача позбавляє його права розпоряджатися власним майном.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження».
За змістом ст. 25 Закону № 606-XIV (який діяв на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до ст. 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до ст. 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до ст. 40-1 цього Закону.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у ч.1 ст.42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
У ч 5 цієї статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених п.п. 2-6 ч. 1 цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону.
Положеннями ст. 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 і 5 ст. 60 Закону № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст.50 Закону № 606-XIV).
У ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
За правилами ст. 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст.40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст.40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 606-XIV, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Разом із тим, відповідно до ч.4 ст.59 Закону № 1404-ХІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках, як передбачено у ч.5 ст.59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.
За правилами ст.40 Закону № 1404-Х-ІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. В свою чергу, за вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз викладених норм дає суду підстави вважати, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані державним виконавцем лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав за певних умов.
Аналогічна правова оцінка викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 826/20120/14.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту, отже відповідачем не дотримані вимоги ст. 2 КАС України (відповідач діяв не обґрунтовано - без врахування всіх обставин, що мають значення для справи та не пропорційно - оскільки продовження арешту майна позивача з 2010 року без наявності виконавчого провадження є очевидно несприятливим наслідком для позивача).
З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, позов є обґрунтованим.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 14, 72-80, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Основ'янсько-Слобідського відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001, код ЄДРПОУ 41430683) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не знятті арешту, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, AА531779, винесеної Комінтернівським ВДВС ХМУЮ 12.05.2010 року, об'єкт обтяження: невизначене майно, усе нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 , обтяжувач (заявник): Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 9816853.
3. Зобов'язати Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА531779, винесеної Комінтернівським ВДВС ХМУЮ 12.05.2010 року, об'єкт обтяження: невизначене майно, усе нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 , обтяжувач (заявник): Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 9816853; та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідний запис про обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 9816853.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Основ'янсько-Слобідського відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у вигляді судового збору, а саме 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України (протягом 10 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант