Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 червня 2025 р. № 520/21045/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-111 від 12.07.2001 на підставі Постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури і довідок (інформацій) Харківської обласної прокуратури, у тому числі Постанови КМУ від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури», якою внесені зміни до Постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 та підвищено посадові оклади і змінено розмір надбавок за класні чини працівникам органів прокуратури, виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, з урахуванням посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами, матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань), згідно довідки Миколаївською обласною прокуратурою № 21-35 від 15.02.2024 з моменту виходу на пенсію, а саме з 24.07.2018 року, без обмежень граничного розміру виплати пенсії, та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без оподаткування та нарахування військового збору.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що є пенсіонером органів прокуратури та з 21.03.2018 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% середнього заробітку відповідної посади працівника прокуратури. 27.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 15.02.2024 № 21-35 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) із розрахунку 90% від визначеного довідкою розмірі заробітної плати. Однак, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням частково відмовив у перерахунку пенсії, здійснив перерахунок пенсії виключно на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 15.02.2024 № 21-35. За захистом своїх прав позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачам з використанням системи Електронний суд та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/1999 до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Обмеження максимального розміру пенсії передбачені Законом №3668-VІ, який поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, надав до суду витребувані документи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 21.03.2018 в розмірі 60% середнього заробітку відповідної посади працівника прокуратури.
ОСОБА_1 через веб-портал 27.05.2024 звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) з розрахунку 90 % від розміру заробітної плати, згідно довідки про складові заробітної плати, виданої Миколаївською обласною прокуратурою № 21-35 від 15.02.2024 без обмежень максимального розміру заробітної плати для призначення пенсії і проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру виплати призначеної пенсії за вислугу років.
Відповідно до принципу екстериторіальності, заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням відповідача 2 №33972/03-16 від 06.06.2024 у здійсненні перерахунку пенсії відмовлено частково. Перерахунок здійснено на підставі довідки про складові заробітної плати, виданої Миколаївською обласною прокуратурою № 21-35 від 15.02.2024.
Не погоджуючись з проведеним перерахунком пенсії та обмеженням її максимального розміру, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стосовно обмеження пенсії максимальни розміром, суд зазначає наступне.
За змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про прокуратуру, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом були внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Положення пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Так, суд дійшов висновку, що пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівникові прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
З огляду на наведене, враховуючи, що при перерахунку пенсії позивача на підставі довідки її розмір перевищив максимальний, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин, позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20, у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №400/754/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 30.03.2023 у справі № 380/7330/21, від 30.03.2023 у справі №580/5239/20, від 06.04.2023 у справі № 240/16449/20, від 17.05.2023 у справі № 380/1163/21, від 14.05.2024 у справі №460/144/21.
Стосовно правомірності розрахунку пенсії позивача у розмірі 60% грошового забезпечення на підставі довідки про складові заробітної плати №21-35 вих.24 від 15.02.2024, виданої Миколаївською обласною прокуратурою, суд зазначає наступне.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформував наступні правові висновки:
«…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.»
«… внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги Особа-1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.»
Враховуючи викладене, на позивача поширюються положення законодавства щодо обмеження пенсії максимальним розміром, а тому задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суди невірно застосували норми матеріального права.
Крім того, у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 Верховний Суд сформував наступний висновок:
«….колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії».
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог якої пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 14.05.2024 у справі №460/144/21.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача виходячи з розрахунку 90%.
Стосовно проведення перерахунку пенсії позивача з моменту виходу на пенсію на підставі довідки про складові заробітної плати, виданої Миколаївською обласною прокуратурою №21-35 від 15.02.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (у первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т. ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: - частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від05.11.2011(діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України"; - частину двадцяту статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: " 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII втратили чинність 13.12.2019.
Приписами частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (з 13 грудня 2019 року);
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З огляду на наведені положення законодавства, реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії має бути здійснена відповідачем за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, а вказана постанова КМУ є рішенням про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у рішення від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем подано відповідачеві 1 заяву щодо перерахунку пенсії до якої додано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, яка складена Миколаївською обласною прокуратурою.
Поряд із тим, з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №33972/03-16 від 06.06.2024, судом встановлено, що відповідачем 2 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки, що свідчить про виконання пенсійним органом покладених на нього обов'язків, а тому права позивача в цій частині не є порушеними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.
За таких обставин, суд зазначає про відсутність правових підстав для зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-111 від 12.07.2001 на підставі Постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури і довідок (інформацій) Харківської обласної прокуратури, у тому числі Постанови КМУ від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури», якою внесені зміни до Постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 та підвищено посадові оклади і змінено розмір надбавок за класні чини працівникам органів прокуратури, виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати; зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, з урахуванням посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами, матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально- побутових питань), згідно довідки Миколаївською обласною прокуратурою № 21-35 від 15.02.2024 з моменту виходу на пенсію, а саме з 24.07.2018 року, без обмежень граничного розміру виплати пенсії, та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без оподаткування та нарахування військового збору.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА