27 червня 2025 року м. Рівне №460/1774/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Комунального закладу "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2, Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення в довідці 23.04.2024 інформації визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках;
- зобов'язати комісію Державної установи Рівненська медико-соціальна експертна комісія № 2, встановити позивачу відповідний до його травм та хвороби ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, у січні 2023 року ОСОБА_1 був мобілізований і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 27.03.2023 року при виконанні бойового завдання отримав вогнепальне уламкове дотичне поранення правого кульшового суглобу з вогнепальним переломом великого вертлюга правої стегнової кістки. У зв'язку з цим, позивач проходив стаціонарне лікування у різних медичних закладах. Відповідно до довідки N3622 від 14.03.2024 військово-лікарської комісії (далі ВЛК) військової частини НОМЕР_2 його поранення кваліфіковано як тяжке, а позивача визнано придатним до військової служби. В подальшому позивач проходив реабілітацію в Науково - дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім.М.І.Пирогова в м.Вінниця та згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №2799 від 28.05.2024 після реабілітації Позивача змін в стані його здоров'я не відбулося ( виписаний без динаміки). Внаслідок отриманого поранення його здоров'я погіршується. В той самий час Позивач проходив медико-соціальної експертизу у відповідача, і відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.04.2024 серія АГ N0020613 йому було встановлено 25 % одноразово ступеню втрати працездатності. Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача на Центр оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) - відмовлено. Залучено Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради в якості другого відповідача у справі №460/1774/25.
Відповідач 1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 13.02.2025 року подав до суду свій відзив, в якому виклав свої заперечення на позовну заяву. На обґрунтування заперечень відповідач 1 зазначає про те, що надати інформацію щодо предмету позову, а також копії медичних документів, які містяться у медико - експертній справі ОСОБА_1 , не є можливим. Оскільки 20.12.2024 Рівненською обласною радою прийнято рішення №1026 "Про ліквідацію Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи" вирішено припинити юридичну особу Рівненський обласний центр медико-соціальної експертизи, шляхом ліквідації. Розпорядженням голови Рівненської обласної військової адміністрації від 28.11.2024 №673 "Про затвердження Переліку закладів охорони здоров'я Рівненської області, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено Перелік закладів охорони здоров'я Рівненської області, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, за змістом якого Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради є закладом охорони здоров'я, у якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування особи та до якого передаються усі медичні документи військовослужбовців Рівненської обласної МСЕК №2.З вищенаведеного вбачається, що саме Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради є закладом охорони здоров'я, у якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування особи та до якого передано усі медичні документи військовослужбовців Рівненської обласної МСЕК №2.
Відповідач 2 відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 18.10.2023р..
У січні 2023 року ОСОБА_1 був мобілізований і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
27.03.2023 року під час бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу АДРЕСА_1 , отримав вогнепальне уламкове дотичне поранення правого кульшового суглобу з вогнепальним переломом великого вертлюга правої стегнової кістки.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10.09.2023 N N642/3078, солдат ОСОБА_1 27.03.2023 року одержав одержав вогнепальне уламкове дотичне поранення правого кульшового суглобу з вогнепальним переломом великого вертлюга правої стегнової кістки. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу АДРЕСА_1
14.03.2025 Позивач пройшов Військово - лікарську комісію на базі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою N3622 від 14.03.2024 військово-лікарської комісії (далі ВЛК) військової частини НОМЕР_2 . Його поранення кваліфіковано як тяжке, а позивача визнано придатним до військової служби. Так, поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
В подальшому позивач проходив реабілітацію в Науково - дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім.М.І.Пирогова в м.Вінниця та згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №2799 від 28.05.2024 після реабілітації Позивача змін в стані його здоров'я не відбулося ( виписаний без динаміки).
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ N0020613 від 23.04.2024 Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках: 25 % одноразово. Підстава: акт огляду МСЕК N 646.
Акт огляду N 646 сторонами до суду не надано.
Не погоджуючись з даним висновком з підстав невідповідності реальному стану втрати працездатності та вимогам законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон N 875-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону N 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону N 875-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України від 06.10.2005 N 2961-IV (далі - Закон N 2961-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону N 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами першою та другою статті 7 Закону N 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Частиною восьмою статті 7 Закону N 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);
причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дванадцята статті 7 Закону N 2961-IV).
Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 N 1317.
За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕ).
Відповідно до п. п. 1 п. 11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.
Згідно з п. 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
Згідно з пунктом 17 Положення N 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за N 1295/20033 (далі - Інструкції N 561, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За змістом пункту 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).
Як визначено пунктом 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 26 Порядку особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Пунктом 27 Порядку врегульовано, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях від 30.07.2012 № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.
Зокрема, затверджено форми облікової документації: форму первинної облікової документації № 157/о Акт огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 157-1/о Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 167/о Довідка про невизнання інвалідом та інструкцію щодо її заповнення.
Порядок заповнення форми первинної облікової документації Акт № огляду медико-соціальною експертною комісією (форма № 157/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт № огляду медико-соціальною експертною комісією, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816 (далі Інструкція № 577).
Згідно пункту 2 Інструкції № 577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів,необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.
Крім цього, пунктом 39 Інструкції № 577 визначено, що у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка під ставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі N 200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ N0020613 від 23.04.2024 Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках: 25 % одноразово. Підстава: акт огляду МСЕК N 646.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що саме ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Рішення про інвалідність приймається МСЕК та ґрунтується, зокрема, на оцінці комплексу клініко-функціональних з урахуванням характеру захворювання та ступеню вираженості порушених функцій організму. Критеріями встановлення інвалідності є обмеження категорій життєдіяльності, в тому числі працездатності. Ступінь втрати професійної працездатності визначається МСЕКу відсотковому співвідношенні у залежності від вираження обмеження життєдіяльності. При цьому, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як він не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16, від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16.
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача із встановленням йому ступеня втрати професійної працездатності 25 %.
Однак, суд наголошує, що суд не є компетентним органом, який може приймати будь-які висновки на підставі поданих позивачем медичних документів.
Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Тобто, положення Закону № 2961-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 та Інструкції №577 зобов'язують МСЕК здійснити відповідно нове обстеження особи, з урахуванням фактичного стану здоров'я особи, яке особа має після проведених реабілітаційних та стаціонарних лікувань.
За приписами п. 23-24 Порядку у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
З аналізу наведених норм видно, що чинним законодавством визначено можливість проведення переогляду особи медико-соціальною комісією вищого рівня та прийняття нею остаточного рішення, тобто можливість оскарження рішення у формі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ № 0020613 від 23.04.2024.
Поряд з цим, позивач не скористався своїм правом оскарження спірного рішення до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України. Доказів на спростування вказаної обставинами учасниками справи не надано.
Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 у справі № 0540/7965/18-а, при розгляді подібних до спірних правовідносин, зазначив, що беручи до уваги сутність спірних правовідносин, суд, при розв'язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу, тоді як вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачем порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, отже підстави для задоволення позовних вимог з підстав порушення відповідачами порядку проведення експертизи чи основних вимог законодавства у суду відсутні.
При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не оскаржувалася процедура винесення (прийняття) оскарженого рішення у формі довідки МСЕК, а незгода тільки з визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача, що є дискреційним повноваженнями обласної МСЕК.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи по суті, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2, Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Рівненська обласна медико-соціальна експертна комісія № 2 (вул. Словацького, буд.10,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21093490) Відповідач - Комунальний заклад "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради (вул. Деражненська, 39,с-ще Клевань,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35311, ЄДРПОУ/РНОКПП 05506690)
Суддя С.А. Борискін