з питань забезпечення позову
27 червня 2025 року м. Рівне №460/10957/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Рудика В.Р. про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла подана представником позивача (адвокатом) позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд: визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду заяви позивача позивача від 06 лютого 2025 року про надання йому відстрочки від мобілізації на підставі п.3 ч1 ст.23 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 06 лютого 2025 року та прийняти рішення про надання йому відстрочки від мобілізації на підставі ч. 3 п. 1 ст. 23 Закону України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом із вказаною позовною заявою у додатку до неї подано до суду також і заяву про забезпечення вказаного адміністративного позову, у якій позивач просить забезпечити цей позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти певні дії, а саме мобілізувати до ЗСУ ОСОБА_1 до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили.
Обґрунтовуючи таку заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що 06.02.2025 він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову у зв'язку з перебуванням на його утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, однак така заява не розглянута відповідачем всупереч вимог ч. 1 п. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 із змінами та доповненнями. Позивач зазначає про наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішення суб'єктів владних повноважень (відповідачів) і стверджує про те, що невжиття судом вказаних у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду і для їх відновлення потрібно докласти значних зусиль.
При вирішенні по суті вказаної заяви позивача про забезпечення його позову до відповідача суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні .
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
В заяві про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб (заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти певні дії, а саме мобілізувати до ЗСУ ОСОБА_1 до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили) зазначається, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду шляхом подання позову.
Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб.
Суд вважає, що позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Станом на момент звернення із позовом та з цією заявою не виключено, що відповідачем можуть здійснюватись заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, відтак йдеться про зміну його статусу з "військовозобов'язаного" на "військовослужбовця".
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб бажаний для позивача необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти певні дії до набрання законної сили рішенням за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій, не змінює обсяг прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб.
Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Суд під час вирішення заяви про забезпечення позову враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
При цьому позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача з огляду на те, що останній протиправно бездіє не розглядаючи заяву позивача про надання йому відстрочки від призову, що може призвести до такого призову позивача, та в разі задоволення адміністративного позову призведе до порушення його прав як особи, яка має право на відстрочку, оскільки відповідно до положень Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов'язок і військову службу" відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може бути надана лише військовозобов'язаним, у той час як у випадку призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період він набуде статусу військовослужбовця.
Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами, позивачем не допущено зловживання процесуальними правами шляхом звернення з заявою про забезпечення позову разом з позовною заявою.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій.
Суд зауважує, що на цій стадії процесу не може констатувати факт порушення права та надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, суд на цій стадії процесу забезпечує можливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято на користь позивача за наслідком розгляду справи.
На думку суду, в даному випадку без вжиття відповідних заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача можуть бути завершені, а його права - порушені.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.
Приймаючи до уваги викладене та те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, суд вважає за можливе задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі 460/10957/25.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Крім того, такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Заяву представника позивача адвоката Рудика Віталія Романовича про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №460/10957/25.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали).
Повний текст ухвали складений 27 червня 2025 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК