Справа № 522/4410/18
Провадження по справі № 1-кп/522/2554/25
29 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12017161500004025 від 18.12.2017, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який має вищу освіту, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017161500004025 від 18.12.2017 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про проведення перевірки доводів обвинуваченого ОСОБА_3 щодо застосування відносно нього фізичного насильства після його затримання, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_3 під час допиту повідомив суд, що в 2017 році працівники Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області нанесли йому удари руками в голову, потім били дубинками, після чого одягли кайданки та задули його обличчя балоном з газом, після чого незаконно був проведений обшук квартири ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення клопотання прокурора щодо проведення перевірки фактів застосування відносно ОСОБА_3 фізичного насильства підтримали.
Суд, заслухавши думку учасників провадження, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.18 КПК жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов'язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п. 102, рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п. 131, рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 4 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини…, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження.
Відповідно до ст.410, ч.1 ст.412 КПК неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 6 ст. 206 КПК, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до вимог ст.214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Враховуючи те, що перевірка заяв у кримінальному провадженні повинна проводитись неупередженою особою, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ «Захаркін О.М. проти України» від 24 червня 2010 року, а також те, що обвинуваченим ОСОБА_3 було заявлено щодо застосування відносно нього фізичного насильства під час його затримання, а саме нанесли йому удари руками в голову, потім били дубинками, після чого одягли кайданки та задули його обличчя балоном з газом, а тому суд вважає за необхідне провести перевірку зазначеної інформації.
Вказане узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду по справі №185/8507/14 від 11.09.2019 року, в якій вказано, що забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів слідства, шляхом проведення офіційного розслідування, є обов'язковим.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві проведення дослідження фактів викладених у клопотанні прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 фізичного насильства під час його затримання та щодо незаконного проведення обшуку приміщення ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017161500004025 від 18.12.2017.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про перевірку фактів щодо застосування до обвинуваченого фізичного насильства - задовольнити.
Доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві провести дослідження доводів, викладених обвинуваченим ОСОБА_3 про застосування відносно нього фізичного насильства під час затримання працівниками ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області (стара назва Шевченківський ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області), шляхом внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування в розумні строки, за результатами якого копію процесуального рішення направити до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_6