Номер провадження: 22-ц/813/4311/25
Справа № 947/41124/24
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Кострицький В. В.
27.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судової колегій судової палати з розгляду цивільних справ: Кострицького В.В., Назарової М.В., Лозко Ю.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2
на ухвалу Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року
за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-
встановив:
Ухвалою Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року заяву ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу було задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням 14 лютого 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Одеського апеляційного суду.
Разом з апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що оскаржувану ухвалу скаржник отримав 30.01.2025 року в судовому засіданні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 17 березня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху в мотивування якої зазначено, що з матеріалів апеляційної скарги, судом встановлено, що клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження не обґрунтовано належними доказами, які б підтверджували, що скаржник отримав оскаржувану ухвалу із зазначенням дати та надано строк для усунення недоліків.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу , авторизованому користувачу підсистеми «Електронний суд» вищевказану ухвалу було доставлено ОСОБА_1 24.03.2025 року о 18:25:52 год.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 04 червня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотанні адвоката Гусельщикової Марини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз'яснено скаржнику, якщо у разі вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку апеляційного провадження, рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
При цьому, в своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії»). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
З матеріалів справи встановлено, ухвалу Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року було ухвалено без виклику сторін.
З апеляційною скаргою адвокат Гусельщикова Марина Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , в якій просили поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що з оскаржувану ухвалу скаржник отримав 30.01.2025 року в судовому засіданні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 17.03.2025 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху для надання доказів отримання копії оскаржуваної ухвали.
Відповідно до довідки про доставку електронному вигляді вищевказаної ухвали, авторизованому користувачу підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 було доставлено в її електронний кабінет 24.03.2025 року о 18:25:52 год.
Отже, зазначені обставини підтверджують обізнаність скаржника, про постановлення оскаржуваної ухвали Київським районним судом міста Одеси від 24 грудня 2024 року.
Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження є та обставина, що оскаржувану ухвалу скаржник отримав 30.01.2025 року в судовому засіданні, апеляційний суд зазначає, що за матеріалами справи відсутні належні та допустимі докази в обґрунтування виняткових обставин для поновлення строку, тому роз'яснює наступне.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 04.06.2025 року визнано причини пропуску строку на апеляційне оскарження на ухвали Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2024 року неповажними та було надано строк на усунення зазначених недоліків.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу в електронному вигляді до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» авторизованих користувачів адвокату Гусельщиковій М.А. 07.06.2025 року о 13:44:48 год було отримано вищевказану ухвалу.
Строк на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 07.06.2025 року з урахуванням дати та часу отримання сплив 19.06.2025 року.
Від ОСОБА_1 та її довірителя Аскевич Аліни Юріївни жодних клопотань, заяв про усунення недоліків у встановлені строки не надійшло.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Не обізнаність ОСОБА_2 , про ухвалення 24 грудня 2024 року оскаржуваної ухвали, не спростовано жодними належними доказами, а містить лише припущення.
Однак враховуючи вказані факти, апеляційну скаргу представника апелянта Гусельщикової М.А. подано лише 14 лютого 2025 року.
Дослідивши матеріали справи та докази на які посилаються сторони у справі, стосовно вирішення питання, щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Не обізнаність ОСОБА_2 про наявність та ознайомлення з оскаржуваною ухвалою не спростовано жодними належними доказами, а містить лише припущення.
Однак враховуючи вказані факти, апеляційну скаргу представник апелянта подано лише 14 лютого 2025 року.
При цьому, ані апеляційна скарга, ані матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 оскаржуваної ухвали 30.01.2025 року.
Судова колегія також бере до уваги те, що ухвалою Одеського апеляційного суду 04.06.2025 року визнано причини пропуску строку на апеляційне оскарження на ухвалу Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року, а строк на її виконання з урахуванням дати отримання сплив 19.06.2025 року, при цьому ні від ОСОБА_2 , ні від її представника адвоката Гусельщикової М.А. жодних клопотань, заяв про усунення недоліків у встановлені строки не надходило.
Враховуючи вищевикладені факти, які обґрунтовані належними доказами, судова колегія приходить висновку, що причини зазначені в клопотанні адвоката Гусельщикової М.А. про поновлення строку є не поважними, так як представником позивача пропущено п'ятнадцять днів строку на звернення з апеляційною скаргою.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та може призвести до порушення прав іншої сторони процесу. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районний суд міста Одеси від 24 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко