Номер провадження: 22-ц/813/2386/25
Справа № 495/11556/23
Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.
Доповідач Кострицький В. В.
24.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Яковлєвої - Ангеловської Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Анісімової Н.Д., у приміщенні того ж суду,
по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24.12.2009 року у розмірі 34912,28 грн. а також сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 24.12.2009 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідне запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказ банка про їх затвердження.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Копія «Умов та правила надання банківських послуг» та «Тарифів» додаються до позовної заяви, а з метою підтвердження їх відповідності (автентичності) також надається копія наказу Банку про їх затвердження.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
24.12.2009 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 32000.00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2, п. 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 17.09.2023 має заборгованість - 34912.28 грн., яка складається з наступного: - 30298.35 грн. - Заборгованість за тілом кредита, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4613,93 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно, 0.00 грн. - нарахована пеня; 0.00 грн. - нараховано комісії.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов?язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2024 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задоволено частково.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, та не надав суду доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, а тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вищевказаної заборгованості по простроченому тілу кредиту.
Крім того судом встановлено, що Анкета-Заява, на яку посилається позивач, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування.
На підтвердження вказаних відомостей позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку» та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Однак судом встановлено, що надані позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку», у редакції, що діяли на момент підписання заяви, та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача.
Крім того, АТ КБ «Приватбанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов'язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах та тарифах, розміру відсотків у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Тому вказані Умови та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 24.12.2009 року.
Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2024 року по цивільній справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4613,93 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ ''ПРИВАТБАНК'' в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування зазначає, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, допустивши грубе порушення норм цивільного права та невірно застосував норми права.
Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-Заяву № б/н від 24.12.2009 та довідку про умови кредитування з використання платіжної картки "КРЕДИТКА Універсальна" 55 днів пільгового періоду від 24.12.2009, пізніше Відповідачем було погоджено умови надання банківських послуг та 15.12.2021 було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
Таким чином до позову надано дві заяви, підписані відповідачем.
Анкетою-Заявою №б/н від 24.12.2009 року та довідкою про умови кредитування з використання платіжної картки "КРЕДИТКА Універсальна" 55 днів пільгового періоду від 24.12.2009 р. передбачена відсоткова ставка у розмірі 2,5 вітсотка на місяць.
Також, безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.12.2021 року, підписаній відповідачем, зазначено основні умови кредитування
Враховуючи те, що зазначеною вище Заявою, яка підписана відповідачем 15.12.2021, визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вони підлягають стягненню з позичальника на користь кредитора в примусовому порядку через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Щодо явки сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 34912,28 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 24.12.2009 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 30298 грн. 35 коп.,апелянтом не оскаржується, тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду в оскаржуваній частині рішення суду є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 24.12.2009 року.
Відповідачем не надано заперечень щодо підписання вищевказаної Анкети-Заяви про отримання кредиту, отримання в АТ КБ «Приватбанк» кредитної картки, а також користування нею, отримуючи від банку кредитні кошти, тобто те, що він отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Вказана позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов висновку, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.»
Відповідно до п. 62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 17.09.2023 року має заборгованість - 34912.28 грн., яка складається з наступного: - 30298.35 грн. - Заборгованість за тілом кредита, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4613,93 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 0.00 грн. - нарахована пеня; 0.00 грн. - нараховано комісії.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, та не надав суду доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, або альтернативного розрахунку, тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вищевказаної заборгованості по простроченому тілу кредиту.
Судом встановлено, що вищевказана Анкета-Заява, на яку посилається позивач, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування.
На підтвердження вказаних відомостей позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку» та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Однак судом встановлено, що надані позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку», у редакції, що діяли на момент підписання заяви, та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім того, АТ КБ «Приватбанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов'язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах та тарифах, розміру відсотків у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Тому вказані Умови та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 24.12.2009 року.
З урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду та обставин встановлених раніше, суд першої інстанції прийшов до висновку, що АТ «КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.
Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків не підлягають до задоволення.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання на те, що Анкетою-Заявою №б/н від 24.12.2009 року та довідкою про умови кредитування з використання платіжної картки "КРЕДИТКА Універсальна" 55 днів пільгового періоду від 24.12.2009 передбачена відсоткова ставка у розмірі 2,5 вітсотка на місяць є доречним, проте як вбачається із виписки банк з 01.09.2014 нараховує відповідачу 34,8 % річних, що складає 2,9 % у місяць, що не визначено жодним договором між сторонами, крім того, в подальшому вказані відсотки змінювались у сторону збільшення та зменшення.
Тому виходячи з викладеного, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що сторонами були погоджені відсотки, які просить стягнути апелянт - жодних документів про погодження розміру відсотків в розмірі 34,8 % річних, що складає 2,9 % у місяць, матеріали справи не містять .
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.12.2021, підписаній відповідачем, зазначено основні умови кредитування, визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вони підлягають стягненню з позичальника на користь кредитора в примусовому порядку через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки з матеріалів справи не вбачається що вказана заява взагалі підписана ОСОБА_1 , так як у графі підпису зазначено: підписано 15.12.2021 09:45, проте яким чином та ким підписано з вказаної заяви не вбачається.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко