Миколаївської області
Справа №477/3237/23
Провадження №2/477/345/25
18 червня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Саукової А.А.,
з секретарем - Герасимовою Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та зміну черговості у спадкуванні,
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_4 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сорочан Є.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити черговість права на спадкування та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позову зазначала, що вона з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 тривалий час хворів на серцеві захворювання та цукровий діабет. У 2021 році його стан здоров'я значно погіршився, з 26 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні. У лютому 2023 року у ОСОБА_5 стався інфаркт та з 09 лютого 2023року по 19 лютого 2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні, потребував сторонньої допомоги. Фактично він не міг самостійно пересуватись та задовольняти свої фізичні потреби. Відповідачі - діти ОСОБА_5 жодної допомоги не надавали та участі у лікуванні батька та його утриманні не приймали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі договору дарування житлового будинку від 11.12.2003 року. Заповіту померлий не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є його діти - відповідачі у справі. З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся відповідач ОСОБА_2 . Позивачка вважає, що має право на спадкування після ОСОБА_5 разом з його дітьми, оскільки фактично вона була дружиною померлою та проживала з ним разом однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а також тривалий час опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти зміни черговості права на спадкування заперечував, зазначивши, що з батьком він спілкувався та надавав допомогу, але сама позивачка сприяла тому, що вони з батьком спілкувались не часто. Він возив батька до лікарні, купляв ліки, допомагав по господарству, завжди надавав допомогу, якщо його про це просили. Батько отримував пенсію та ще додатково працював, утримував господарство.
Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року у справі відкрито провадження та розпочате підготовче провадження у справі, витребувана спадкова справа, задоволене клопотання про виклик свідків.
Ухвалою суду від 28 березня 2024 року підготовче провадження у справі закрите та справа призначена до судового розгляду.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи 27 березня 2025 року суд перейшов на стадію ухвалення рішення.
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року на підставі ст. 244 ЦПК України розгляд справи поновлено.
В судове засідання 18 червня 2025 року сторони не з'явились. Представником позивачки надана заява про розгляд справи у відсутність позивачки та її представника, надали документи, підтверджуючі перебування позивачки у зареєстрованому шлюбі. Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 04 червня 2025 року та 18 червня 2025 року на з1явився, надав заяви про відкладення розгляду справи.
Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті, суд, на підставі ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши справу на підставі наданих доказів та в межах позовних вимог, судом встановлено наступне.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та просили його задовольнити. Позивачка пояснила, що дійсно, померлий ОСОБА_5 отримував пенсію, також субсидію та безкоштовні ліки, а пізніше вона отримувала безкоштовно для нього засоби гігієни через сімейного лікаря. Відповідач приїжджав та допомагав, коли вона йому телефонувала, а також і сам інколи дзвонив та цікавився, як у них справи. Навесні 2023 року, коли ОСОБА_5 хворів, відповідач був 2-3 місяці на навчанні в іншому місті, але потурбувався, щоб його сестра - відповідачка у справі, привезла ліки для батька. Також коли ОСОБА_5 був у лікарні, то дійсно, відповідач надавав гроші, а також дав гроші, коли батька виписали з лікарні. Після хвороби та виписки з лікарні у 2021 році ОСОБА_5 ще працював. Після інсульту у 2023 році, після виписки з лікарні ОСОБА_5 також ще нормально себе почував, ходив з палицею, допомагав їй поливати город. Зовсім безпорадним ОСОБА_5 став з липня 2023 року. До нього приходили раз на місяць медичні працівники, брали аналізи. Перед смертю ОСОБА_5 відповідач приїжджав до них приблизно 2-3 рази на місяць. Протягом життя ОСОБА_5 спілкувався лише з сином - відповідачем ОСОБА_2 , та частіше на дзвінки відповідала вона. З донькою - відповідачкою у справі, ОСОБА_2 майже не спілкувався зовсім. У лютому 2023 року, після виписки ОСОБА_5 з лікарні, вона сказала відповідачу, що втомилась, а він їй відповів, що в нього служба за контрактом та є лише один вихідний день.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, пояснив, що дійсно його батько проживав разом з ОСОБА_1 . Він підтримував стосунки з батьком, відвідував його за можливості та коли була потреба. Коли дзвонила позивачка та просила про допомогу, він завжди приїжджав.
Батько добре заробляв і, окрім пенсії, у нього також були заощадження та залишилась спадщина після смерті бабусі.
Під час військового стану він також інколи навідувався до батька, оскільки проходить військову службу та задіяний до розмінування території.
Після хвороби батько почувався нормально, а останній місяць до смерті був знесилений, постійно лежав, а приблизно за тиждень до смерті батько був у тяжкому стані.
Коли батько потрапив у лікарню в лютому 2023 року, він приїхав до лікарні та привіз гроші батькові, після виписки батька з лікарні він також навідувався до нього та привозив гроші.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, відзиву не подала, про дату та час судового засідання повідомлена відповідно до ст. 128 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знала ОСОБА_5 та знає позивачку ОСОБА_1 як односельців та сусідів, вони більше двадцяти років проживали разом, однією сім'єю. Дітей ОСОБА_5 вона не знає, сина бачила під час похорон. За пів року до смерті ОСОБА_5 захворів, у нього стався інсульт та він потрапив у лікарню. Після виписки з лікарні він ще потроху ходив, намагався розмовляти, а місяці за два до смерті майже постійно лежав, а десь за два тижні до смерті йому стало дуже погано. Раніше вона працювала з ОСОБА_5 . Їй відомо, що він отримував пенсію та ще додатково працював і інсульт у нього стався на роботі.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знала ОСОБА_5 та знає позивачку ОСОБА_1 як односельців та сусідів. Їхні домоволодіння межують городами. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом проживали більше двадцяти років, робили ремонт, підтримували один одного під час хвороби. Чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі, вона не знає. Дітьми своїми ОСОБА_5 не хвалився, лише двічі їй говорив, що ОСОБА_8 з дружиною приїжджали, допомагали. ОСОБА_5 отримував пенсію, у тяжкому стані він перебував місяці за два до смерті, його доглядала ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що відповідачі - її діти, померлий ОСОБА_5 - колишній чоловік. У 2003 році вона дізналась про те, що чоловік їй зрадив з ОСОБА_1 . Вона подала заяву на розірвання шлюбу. Чоловік сказав, що йому треба десь жити та вони поїхали і купили йому хату в с. Калинівка Миколаївського району Миколаївської області на гроші з сімейного бюджету, які збирали на квартиру. Він їй казав, що одружуватись не збирається і ця хата залишиться синові - ОСОБА_8 . Донька сказала, що до батька їздити не буде, поки він буде з іншою жінкою, але батько може до неї приїжджати. А син - ОСОБА_2 спілкувався з батьком. У 2023 році син повідомив їй, що батькові треба ліки, донька поїхала та поспілкувалась з ним. Вона знає, що ОСОБА_5 працював сторожем, отримував пенсію, оформлював субсидію. Про субсидію їй відомо, оскільки він приїжджав до неї по документи про розірвання шлюбу для оформлення субсидії. Син їздив до батька, допомагав, коли його просили про допомогу.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 29 вересня 1973 року, між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 був зареєстрований шлюб. Під час реєстрації шлюбу ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 24 січня 2004 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 розірваний.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини звернувся відповідач ОСОБА_5 .
Заповіту померлий не залишив.
ОСОБА_1 , як особа, що проживала з померлим на день смерті, що підтверджується довідкою Воскресенської селищної ради Миколаївської області від 17 жовтня 2023 року, повідомлена нотаріусом про заведення спадкової справи та право на звернення для отримання роз'яснень з приводу оформлення спадщини.
Зо договором дарування житлового будинку від 11 грудня 2003 року ОСОБА_5 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно довідок Воскресенської селищної ради Миколаївської області від 09 листопада 2023 року та 16 листопада 2023 року, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка проживала за цією адресою з 2004 року по 30.07.2019 рік без реєстрації, а 30.07.2019 року по теперішній час зареєстрована та проживає за вище вказаною адресою, що підтверджується також довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою 05.08.2019 року.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Так, відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У п. 6 рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 (справа №1-8/99) зазначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
За ч.2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що за змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року, справа № 331/6453/18).
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 як дружина та чоловік з 2004 року, що не заперечується і відповідачем. Разом з тим, ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі до 24 січня 2004 року, а позивачка - до 20 липня 2017 року (до часу смерті її чоловіка). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік і дружина не менш, як п'ять років - з липня 2017 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1
Щодо зміни черговості права на спадкування, суд зазначає наступне.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, а також свідків, померлий ОСОБА_5 був матеріально забезпечений, отримував пенсію та додатково працював. За весь час спільного проживання позивачки з ОСОБА_5 його син - відповідач у справі, приїжджав до батька, коли до нього звертались по допомогу ОСОБА_1 або батько, також спілкувався телефоном.
ОСОБА_5 двічі перебував на стаціонарному лікуванні: з 26 по 30 вересня 2021 року та з 09 по 19 лютого 2023 року, що підтверджується виписками з медичної карти.
Під час хвороби ОСОБА_5 відповідач надавав йому матеріальну допомогу, що визнано позивачкою.
Після хвороби у 2021 році ОСОБА_5 продовжував працювати, а після хвороби у 2023 році, за поясненнями відповідача та свідків, а також як зазначила сама позивачка, ОСОБА_5 почувався нормально, ходив з палицею та намагався допомагати по господарству.
Як зазначала позивачка, у безпорадному стані ОСОБА_5 перебував з липня 2023 року. Відповідач зазначив, що його батько став слабшати приблизно за три місяці до смерті, а повністю безпорадним став десь за 10 днів до смерті. Свідки пояснили, що у безпорадному стані ОСОБА_5 перебував приблизно за два місяці до смерті.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачкою, окрім виписки з медичної карти ОСОБА_5 про його перебування на стаціонарному лікуванні з 09 по 19 лютого 2023 року, та довідки Миколаївської міської лікарні № 5 про потребу у постійній сторонній допомозі станом на 13 лютого 2023 року ( тобто, станом на час перебування у лікарні), інших документів, які б підтверджували безпорадний стан ОСОБА_5 протягом певного періоду часу після виписки з лікарні не надано. При цьому позивачка пояснила, що після виписки з лікарні, тобто з 19 лютого 2023 року та по липень 2023 року ОСОБА_5 почувався нормально, ходив з палицею та намагався допомагати їй по господарству.
Звичайна турбота відносно спадкодавця, з яким позивачка проживала однією сім'єю як чоловік та дружина, не може бути визнана правовою підставою для зміни черговості спадкування за законом.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними засобами доказування наявності вказаних у статті 1259 Цивільного кодексу України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування. Доказів неможливості померлого ОСОБА_5 самостійно забезпечити умови свого життя, потреби у постійному догляді, допомоги та піклуванні, здійснення лише позивачкою опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення, а також тривалості надання такої допомоги матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, та витрати на правову допомогу, підтверджену копією договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2023 року, актом наданих послуг та квитанціями про сплату позивачкою гонорару адвокату, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 279, 280-282, ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та зміну черговості у спадкуванні, - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 536грн.80коп судового збору та 3 000грн витрат на правову допомогу з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя А. А. Саукова