Єдиний унікальний номер: 448/1503/24
Провадження № 2/448/74/25
(повний текст)
16.06.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
Позивачі ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаються на те, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом з 01.04.1988 року по 15.04.1991 року головою такого був ОСОБА_4 , 1945р.н., а членами такого - ОСОБА_5 , 1941 р.н. (дружина), ОСОБА_6 , 1972 р.н. (син) (24.01.1991 року вибув в армію), ОСОБА_3 , 1974 р.н. (дочка) та ОСОБА_7 , 1981р.н. (дочка). Виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/5 у такому майні.
Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/5 частку у майні колгоспного двору. Ствердили, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , відповідно чоловік та діти спадкодавиці, успадкувавши при цьому по 1/20 частки у спадковому майні. Факт прийняття ними спадщини стверджується тим, що такі на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані зі спадкодавицею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та вступили в управління спадковим майном. З огляду на що вважають, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 частки у спірному житловому будинку збільшились і становлять по 1/4 частині (1/5 частки, як члена колгоспного двору + 1/20 частки, яку успадкували після смерті ОСОБА_5 ) спірного будинковолодіння.
Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/4 частку у майні колгоспного двору. Ствердили, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла ОСОБА_3 . Факт прийняття нею спадщини стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини. З огляду на що вважають, що ОСОБА_3 частка у спірному житловому будинку збільшилась і становить 1/2 частини: (1/5 частки, як члена колгоспного двору + 1/20 частки, яку успадкував після смерті ОСОБА_5 + 1/4 частки, яку успадкувала після смерті ОСОБА_4 ) спірного будинковолодіння.
Покликались на те, що з метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».
Ствердили, що у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус роз'яснив ОСОБА_3 звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок або його частку.
З огляду на наведене, просять суд визнати за ними, позивачами, право власності на спірне будинковолодіння за вищевказаною адресою, зокрема: за позивачкою ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а за позивачкою ОСОБА_2 - 1/4 частку у такому спадковому майні.
Ухвалою судді від 21.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Ухвалою судді від 06.05.2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивачів - адвоката Сталевич Г.О., подану в інтересах позивачів ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 в порядку ст.49 ЦПК України про зміну предмета позову, в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Сталевич Г.О. в підготовче судове засідання не з'явилася, однак через канцелярію суду подала клопотання в якому просила суд розгляд справи проводити без її участі та участі позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Представник відповідача - Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання в якому зазначив, що не заперечують проти зміни позовних вимог та просять розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в судове засідання не з'явився, проте подав копії сторінок спадкової справи №515/2016 заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79586674 від 18.12.2024 року та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №79586682 від 18.12.2024 року, інформаційну довідку зі Спадкового реєстру №79586644 від 18.12.2024р. (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру №79586657 від 18.12.2024р. (заповіти/спадкові договори) та просив розглядати справу у його відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Судом встановлено, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом з 01.04.1988 року по 15.04.1991 року у такому проживали та були зареєстровані ОСОБА_4 , 1945р.н. - голова двору, а членами такого - ОСОБА_5 , 1941 р.н. (дружина), ОСОБА_6 , 1972 р.н. (син) (24.01.1991 року вибув в армію), ОСОБА_3 , 1974 р.н. (дочка) та ОСОБА_7 , 1981р.н. (дочка), що підтверджується випискою із по-господарської книги по селі Воля Садківська, - про суспільну групу двору та склад його членів станом на 01.04.1988р. по 15.04.1991р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 , тобто кожен по 1/5 частці будинковолодіння за вищевказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «;Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавиця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
До складу даної спадщини входило право на 1/5 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, що належало спадкодавиці, як члену колгоспного двору.
Спадкодавиця ОСОБА_5 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Згідно матеріалів справи відомо, що після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась.
Із довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області вбачається, що спадкодавиця ОСОБА_5 на час відкриття проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де разом з нею проживали та були зареєстровані: чоловік - ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії вказаних осіб як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що такі особи вчинили дії, які свідчать про прийняття ними спадщини.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_5 спадкове майно, в тому числі право на 1/5 частку спірного будинковолодіння, що належало їй як члену колгоспного двору, успадкували саме її чоловік ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , та такі стали власниками по 1/4 частки будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 (1/5 частка як члена колгоспного двору + по 1/20 частка, яку успадкували порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 .
До складу даної спадщини входило право на 1/4 частки спірного будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Згідно матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій сторінок спадкової справи №515/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме дочка останнього - ОСОБА_3 (позивачка) у встановлений законом строк звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття даної спадщини.
Тобто, у відповідності до вимог ст.ст.1268, 1269 ЦК України позивачка ОСОБА_7 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та стала фактичним власником 1/2 частки у спірному будинковолодінні (1/5 частка як члена колгоспного двору + по 1/20 частка, яку успадкувала порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 + 1/4 частки, яку успадкувала в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ).
Інші можливі спадкоємці, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , відповідно діти спадкодавця ОСОБА_4 , заявили про відмову від належних їм часток у спадщині, які б належали таким за законом, після смерті останнього, що стверджується матеріалам спадкової справи за №515/2016.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
При цьому, нотаріусом позивачці ОСОБА_7 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно - частину спірного житлового будинку. Нотаріус роз'яснив позивачці ОСОБА_7 можливість реалізації права на спадкування даного житлового будинку або його частини в судовому порядку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.
З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок садибного типу з господарськими спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв'язку з чим такі звернулися до суду із вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією повторного свідоцтва про смерть спадкодавиці ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 27.06.2024р.; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 06.02.2016 року; копією довідки №386 від 28.06.2024 року; копіями сторінок із спадкової справи за №515/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виписками із по-господарської книги по селу Воля Садківська, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.; листом-повідомленням нотаріуса про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №79586674 від 18.12.2024р. (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №79586682 від 18.12.2024р. (заповіти/спадкові договори); інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №79586644 від 18.12.2024р. (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №79586657 від 18.12.2024р. (заповіти/спадкові договори); копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; копіями паспортів позивачів; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 19.09.1981р; копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 09.09.2003 року, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 »; та іншими матеріалами справи.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_3 права власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 (1/5 частка як члена колгоспного двору + 1/20 частка, яку успадкувала в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 + 1/14 частки, яку успадкувала в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 ), а за позивачкою ОСОБА_2 - 1/4 частку такого житлового будинку (1/5 частка як члена колгоспного двору + 1/20 частка, яку успадкувала в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 ).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.06.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 ;
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: с.Пнікут, Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_7 ;
Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області).
Суддя Ю.В.Кічак