Провадження № 11-сс/803/1283/25 Справа № 203/3834/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам'янець-Подільського Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (військове звання - полковник), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, ОСОБА_10 , погодженого прокурором групи прокурорів у кримінальному - керівником Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері Східного регіону ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 56 днів, тобто до 05 серпня 2025 року включно, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Одночасно підозрюваному ОСОБА_9 встановлено заставу в розмірі 3200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 9 689 600,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_9 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України, на нього будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;
- не відлучатися з міста Дніпра без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);
- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України від 31 травня 2022 року №106 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро.
Відповідно до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро від 15 червня 2022 року №95 (по стройовій частині), підполковник ОСОБА_9 , з 15 червня 2022 року прийняв справу та посаду начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро та приступив до виконання службових обов?язків за посадою.
У подальшому, з 26 травня 2023 року, згідно Положення про Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних сил України змінено назву на Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління.
Відповідно до наказу начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління від 01 червня 2023 року № 1 (по стройовій частині), підполковник ОСОБА_9 , приступив до виконання обов?язків начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління. З 01 червня 2023 року вважати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро переформованим у Дніпровське квартирно-експлуатаційного управління, яке утримується за штатом № 57/257-01.
Таким чином встановлено, що підполковник ОСОБА_9 перебуває на посаді начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління з 01 червня 2023 року по теперішній час.
Згідно вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 15 Закону України «Про національну безпеку України» та пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 визначено, що Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який, як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні, забезпечує реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Відповідно до ч. 1 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, затвердженого Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2021 №254 (далі по тексту - Положення), Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України у Дніпровському, Кам?янському, Криворізькому, Нікопольському, Новомосковському, Павлоградському, Синельниківському районах Дніпропетровської області.
Згідно ч. 3 Положення, основними завданнями КЕВ м. Дніпро є зокрема: - забезпечення військових частин фондами військового містечка та земельними ділянками; - утримання і експлуатація фондів військових містечок, які перебувають в користуванні військових частин та забезпечення цих фондів комунальними послугами та енергоносіями.
У відповідності до Положення про квартирно-експлуатаційний відліл м. Дніпро (надалі КЕВ м. Дніпро), затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2021 №254, КЕВ м. Дніпро очолює начальник, який призначається та звільняється з посади у порядку, встановленим чинним законодавством. Начальник КЕВ м. Дніпро підпорядковується безпосередньо командувачу Сил логістики Збройних Сил України і є прямим начальником військовослужбовцям та працівникам КЕВ м. Дніпро. Для організації повсякденної діяльності та контролю покладених завдань начальник КЕВ м. Дніпро, підпорядковується начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до наказу начальника КЕВ м. Дніпро від 15.06.2022 №95 підполковник ОСОБА_9 приступив до виконання обов?язків та здійснює діяльність від імені підприємства на підставі положення про КЕВ м. Дніпро (далі Положення), затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2021 №254, відповідно до п. п. 8, 9, 10 якого, начальник КЕВ м. Дніпро: здійснюе керівництво КЕВ м. Дніпро, організовує та контролює його повсякденну діяльність; представляє КЕВ м. Дніпро як юридичну особу в цивільно-правових відносинах; здійснює контроль за відшкодуванням збитків та усуненням порушень у сфері використання державних коштів та майна, виявлених органами державного фінансового контролю та підрозділами, на які покладено здійснення функцій внутрішнього аудиту (внутрішнього контролю) в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України; укладає договори відповідно до чинного законодавства України; виконує інші завдання необхідні для досягнення мети інженерно-інфраструктурного (квартирно експлуатаційного) забезпечення, відповідальності КЕВ м. Дніпро.
Начальник КЕВ м. Дніпро відповідає за: своєчасне, повне та якісне інженерно-інфраструктурне (квартирно-експлуатаційне) забезпечення ВІЙСЬКОВИХ частин, дислокованих у зоні відповідальності КЕВ м. Дніпро, та виконання покладених на КЕВ м. Дніпро завдань; фінансове планування потреб інженерно-інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин і ефективне використання бюджетних коштів.
Начальник КЕВ м. Дніпро в межах своїх повноважень видає накази, доручення, організовує і контролює їx виконання та здійснює інші заходи, спрямовані на виконання КЕВ покладених на нього завдань і функцій.
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту), будучи начальником КЕВ м. Дніпро, підполковник ОСОБА_9 , повинен свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, встановити в підпорядкованому підрозділі такий внутрішній порядок, який би гарантував неухильне виконання законів України.
Відповідно до примітки 1 ст.364 КК підполковник ОСОБА_9 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.
Проте, підполковник ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, яке полягає у недбалому ставленні військової службової особи до служби і спричиненні тяжких наслідків, вчинених в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, 24 липня 2023 року між Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням (код ЄРДПОУ 08004581) в особі начальника ОСОБА_9 (далі по тексту - Замовник») та ТОВ «КМГ Груп» (код ЄРДПОУ 45088572) в особі директора ОСОБА_12 (далі по тексту Постачальник»), укладено «Договір №244 від 24.07.2023 про закупівлю Товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України)», (далі за текстом - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов?язується у 2023 році поставити Замовникові меблі та приспособи різні (Ліжко армійське 2-х ярусне згідно ТУ) ДК 021:2015 39150000-8) (далі за текстом - Товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару виключно в кількості та за цінами згідно положень Договору.
Відповідно до пункту 3.1., ціна Договору становить 28 000 000 грн. (двадцять вісім мільйонів гривень 00 копійок), без ПДВ. Ціна за одиницю Товару - відповідно Специфікації (Додаток №l).
Так, відповідно до Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, вартість одного ліжка (Ліжко армійське 2-х ярусне згідно ТУ) становить 5600, 00 грн. (п?ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), без ПДВ. Кількість штук в замовленні: 5000 шт. (п?ять тисяч штук). Загальна вартість пропозиції становить: 28 000 000, 00 грн. (двадцять вісім мільйонів гривень 00 копійок).
У подальшому, на підставі платіжних інструкцій від 27.07.2023 №2337, від 09.08.2023 №2426, від 29.08.2023 №2779, від 11.09.2023 №2915, здійснено розрахунок між Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням (код ЄРДПОУ 08004581) та ТОВ «КМГ Груп» (код ЄРДПОУ 45088572) по Договору на суму 28 000 000 грн. (двадцять вісім мільйонів гривень 00 копійок).
Однак, відповідно до висновку експерта №642-24 від 08.11.2024 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість 5000 нових ліжок армійських 2-х ярусних згідно ТУ, розміром: 1960х710х1645; матеріал каркасу: труба проф.: 20x20х1,2, 30х30-1,2, кутик: 32х32x4, штаба сталева 30х1,5, сітка канілірована: 78x78x4; фарбування: порошкове, колір RAL7040; комплектність: стійка бокова - 4 шт., настил з канілірованою сіткою - 2 шт., заглушки - 8 шт. (відповідно до Додатку N?2 до договору N?244 від 24.07.2023), станом на 24 липня 2023 року, складала: 18 225 000,00 грн. (вісімнадцять мільйонів двісті двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
Також, відповідно до висновку експерта №CE-19/113-25/3601-ЕК від 30.05.2025 за результатами проведення судової економічної експертизи, документально підтверджується надлишкове (зайве) перерахування грошових коштів по Договору про закупівлю товарів, робіт або послуг від 24.07.2023 №244 (предметом договору «Меблі та приспособи різні (Ліжко армійське 2-х ярусне згідно ТУ) ДК 021:2015 39150000-8) у кількості 5000 шт.), який укладено між Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням (код ЄР ДПОУ 08004581) та ТОВ «КМГ Груп» (код ЄРДПОУ 45088572), у сумі 9 775 000,00 грн. (дев?ять мільйонів сімсот сімдесят п?ять гривень 00 копійок) без ПДВ.
Таким чином, підполковник ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, знаходячись на робочому місці, за адресою: м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 13, будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно розпорядчими функціями, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 8, 9, 10 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2021 № 254, всупереч інтересам служби, внаслідок недбалості та несумлінного ставлення до службових обов?язків, які на нього покладені, які виразились у не здійсненні контролю за ефективним використанням бюджетних коштів та неналежному контролі за укладенням та виконанням договору від 24.07.2023 №244 про закупівлю Товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України)», у період часу з 24 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), допустив надлишкове (зайве) перерахування грошових коштів по Договору про закупівлю товарів, робіт або послуг від 24.07.2023 № 244 на рахунки ТОВ «КМГ Груп» (код ЄРДПОУ 45088572), у сумі 9 775 000,00 грн. (дев?ять мільйонів сімсот сімдесят п?ять гривень 00 копійок) без ПДВ, що перевищує п?ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян і є тяжкими наслідками, хоча повинен був, міг та мав реальну можливість виконати свої посадові обов?язки належним чином.
Таким чином, вказані дії ОСОБА_9 кваліфікуються за ч.4 ст.425 КК, як недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.
04.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК.
05.06.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вважає, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та за викладених у клопотанні обставин в діях останнього взагалі відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.425 КК.
Аргументує тим, що рапорт УСБУ не має доказового значення за вказаним об'єктом кримінального правопорушення та не є доказом в розумінні КПК, висновки експертів лише зазначають про вартість ліжок армійських, але не мають доказового значення без доказів наявності об'єктивної сторони, а допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , кожна окремо будь-яких показів щодо наявності у діях ОСОБА_9 складу злочину при укладанні договору не надавали.
Водночас, сторона захисту також не погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК.
Аргументує тим, що підозрюваний не має на меті переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він навіть не має паспорту для виїзду за кордон, у нього наявні міцні соціальні зв'язки, родина та діти. Крім того за місцем роботи ОСОБА_9 характеризується виключно позитивно, за час проходження зарекомендував себе дисциплінованим офіцером, який сумлінно ставиться до виконання службових обов'язків. Окрім того, всі обшуки проведено, отримано документацію, проведено експертизи, всі матеріали зберігаються в ДБР, що унеможливлює їх знищення.
У той-же час сторона захисту вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 9 689 600,00 грн є надмірним для підозрюваного і його родини, та суперечить практиці ЄСПЛ у справі “Істоміна проти України», оскільки застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання.
При цьому зауважує, що грошові кошти були перераховані відповідно до умов договору, жодна з осіб не збагатилася, відповідно й невідомо, яким чином слідчий суддя прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_9 грошових коштів в такій великій сумі.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений час доби, а саме з 00:00 год. до 05:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, або зменшити розмір застави, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 є раніше не судимою особою, та санкціяч.4 ст.425 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: інформуванням УСБУ у Дніпропетровській області від 29.02.2024 року (а.с.10); матеріалами виконаного доручення УСБУ у Дніпропетровській області від 22.03.2024 року (а.с.13зв.-18); матеріалами виконаного доручення УСБУ у Дніпропетровській області від 09.07.2024 року (а.с.19-24); протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09.04.2025 року (а.с.33-36); протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 10.07.2024 року (а.с.24зв.-26); протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 10.07.2024 року (а.с.26зв.-28); висновком експерта Дніпропетровського НДІСЕ №642-24 від 08.11.2024 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи (а.с.86-109); висновком експерта Луганського НДЕКЦ №СЕ-19/113-25/3601-ЕК від 30.05.2025 року за результатами проведення судової економічної експертизи (а.с.110зв.-126).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри за ч.4 ст.425 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Водночас посилання сторони захисту щодо неналежності та недопустимості доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри є неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, проведення досудового розслідування на даний час, встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, безпосереднє знайомство підозрюваного зі свідками та їх підпорядкування підозрюваному.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_9 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_9 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан, який має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох дітей, зареєстроване та постійне місце проживання, місце роботи, раніше не судимий, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі, у вигляді домашнього арешту у нічний час, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Таким чином, визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи захисника та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_9 міцних соціальних зв'язків, родини та утриманців, постійного місця проживання та роботи, позитивної характеристики за місцем роботи, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Разом з цим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо недотримання слідчим суддею вимог ч.3 ст.183 КПК під час визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.
Так, ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК, яке відповідно до ст. 12 КК, є тяжким злочином.
Згідно з п.п.2,4 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.
У рішенні “Істоміна проти України» (заява №233128/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
Цих вимог закону слідчим суддею не було дотримано в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя дійшов безпідставного висновку, що застава у розмірі 3200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 9 689 600,00 грн, не є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_9 .
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, родину та утриманців, зареєстроване та постійне місце проживання, раніше не судимий і підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.425 КК.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованого злочину, розміру спричиненої шкоди, а також майнового, сімейного стану підозрюваного ОСОБА_9 , та наявності вищевказаних ризиків, розмір застави необхідно зменшити до 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 2 422 400,00 гривень, яка на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_9 .
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року - скасувати в частині визначення розміру застави на підставі п.2 ч.1 ст.409 та п.1 ч.1 ст.411 КПК, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про визначення підозрюваному ОСОБА_9 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави у розмірі 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 2 422 400,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 - скасувати в частині визначення розміру застави.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_9 альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 2 422 400,00 гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4