Справа № 752/5364/25
Провадження № 2-з/752/133/25
25.06.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Шевченко В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики
до Голосіївського районного суду міста Києва, надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка була передана судді 24.06.2025, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах суми 4 595 765,16 гривень, що відповідає сумі основної заборгованості за договорами, вказаними у позові.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, внаслідок невиконання умов договору.
Ціна позову становить 4 595 765,16 гривень.
Згідно із даними Автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_2 є боржником у 7 виконавчих провадженнях. Окрім цього, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень, ОСОБА_2 є відповідачем у справі №752/11987/25 від 16.05.2025 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявник вказує, що можливість відповідачів в будь-який момент розпорядитися такими коштами, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідачів в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (4 595 765,16 гривень) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд встановив що у провадженні судді Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергія Олександровича перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з такими позовними вимогами:
-стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 1 від 28.12.2020, яка складається з: 45 640,69 доларів США - заборгованість по Договору 1; 695,97 доларів США - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору № 1; 4564,07 доларів США - штраф за часткове невиконання умов Договору № 1; 311 637,49 гривень - збитки завдані інфляцією; 97 782,85 гривні - три проценти річних від простроченої суми;
-стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 2 від 28.12.2020, яка складається з: 8 847,70 євро - заборгованість по Договору № 2; 151,30 євро - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору № 2; 884,77 євро - штраф за часткове невиконання умов Договору № 2; 72 381,61 гривня - збитки завдані інфляцією; 22 470,91 гривень - три проценти річних від простроченої суми;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №4 від 08.12.2021, яка складається з: 11 550,00 доларів США - заборгованість по Договору № 4; 1,16 доларів США - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору № 4; 1155,00 доларів США - штраф за часткове невиконання умов Договору №4; 154 207,28 гривень - збитки завдані інфляцією; 30 122,15 гривні - три проценти річних від простроченої суми;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №1/26/02/2024 від 26.02.2024, яка складається з: 4 295,66 доларів США - заборгованість по Договору №1/26/02/2024; 0,43 доларів США - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору №1/26/02/2024; 429,57 доларів США - штраф за часткове невиконання умов Договору №1/26/02/2024; 18 383,02 гривні - збитки завдані інфляцією; 4 925,99 гривень - три проценти річних від простроченої суми;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №2/26/02/2024 від 26.02.2024, яка складається з: 3 858,92 доларів США - заборгованість по Договору №2/26/02/2024; 0,39 доларів США - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору №2/26/02/2024; 385,89 доларів США - штраф за часткове невиконання умов Договору №2/26/02/2024; 16 514,02 гривень - збитки завдані інфляцією; 4 425,17 гривень - три проценти річних від простроченої суми;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №1/13/03/2024 від 13.03.2024, яка складається з: 3 856,61 доларів США - заборгованість по Договору №1/13/03/2024; 0,39 доларів США - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору №1/13/03/2024; 385,66 доларів США - штраф за часткове невиконання умов Договору №1/13/03/2024; 16 071,71 гривня - збитки завдані інфляцією; 4 270,59 гривень - три проценти річних від простроченої суми;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №2/13/03/2024 від 13.03.2024, яка складається з: 4 127,57 доларів США - заборгованість по Договору №2/13/03/2024; 0,41 доларів США - заборгованість по несплаченим відсотків за користування грошовими коштами по Договору №2/13/03/2024; 412,76 доларів США - штраф за часткове невиконання умов Договору №2/13/03/2024; 17 105,74 гривень - збитки завдані інфляцією; 4 532,19 гривні - три проценти річних від простроченої суми.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Суд зазначає, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як суд вже вказував, згідно пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Здійснюючи аналіз поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову суд вбачає, що її аргументація необхідності накладення арешту на грошові кошти відповідача зводиться до припущення про ймовірне утруднення виконання судового рішення у справі.
Водночас умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Таким чином, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди для його нормального життя та забезпечення потреб.
Водночас суд зазначає, що немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову як арешт грошових коштів призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідачів, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржники матимуть безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Таким чином, судом встановлено наявність прямого зв'язку між запропонованими заявником заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози витрачання чи приховання наявних у відповідачів грошових коштів та вважає, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, заявником викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а саме ускладнення виконання рішення суд у разі задоволення позову, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, обраний вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.
Заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 4 595 765,16 гривень, що відповідає ціні позову, який поданий і розглядається у суді.Таким чином, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах суми 4 595 765,16 гривень, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини сьомої статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З врахуванням частини восьмої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень частини третьої статті 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах суми 4 595 765,16 гривень - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) які знаходяться на всіх рахунках відкритих у банківських установи на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах суми позову, яка становить 4 595 765 (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) гривень 16 копійок.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Боржник 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Боржник 2: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз'яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: С.О. Чекулаєв