Справа № 638/15296/24
Провадження № 3/638/400/25
26 червня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацевлаштованої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №103263 11 серпня 2024 року, о 16 год 59 хв, ОСОБА_1 керувала автомобілем HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Drager», результат тесту позитивний - 1,03 проміле, чим порушила вимоги п. 2.9.а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, просила розгляд справи проводити за її відсутність та подала письмові пояснення по справі, у яких просила закрити дану справу у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так в обгрунтування пояснень вказала, що вона не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в той час як обставини проведення поліцейськими процедури огляду на стан сп'яніння проводились з грубим порушенням вимог, встановлених законодавством України. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стверджує, що транспортний засіб HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_2 , було зупинено працівниками патрульної поліції безпідставно. У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення також було складено з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Захисник - адвокат Конопатський М.М. надав додаткові письмові пояснення, в яких вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у протоколі було зазначено недостовірну інформацію, а оформлення адміністративного матеріалу здійснено із грубим порушенням прав та основоположних свобод людини.
З відеозаписів вбачається, що при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівником поліції не повідомлено водія про причину зупинки відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до чинного законодавства існує дві законні підстави для зупинки транспортного засобу:
- на підставі статті 35 Закону «Про національну поліцію» при наявності порушень ПДР;
- на блокпосту відповідно до постанов КМУ від 29.12.2021 р. №1455 та від 29.12.2021 р. №1456 без наявності порушень ПДР.
У статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік можливих підстав для зупинення транспортного засобу, відповідно до якого поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. З долучених відеозаписів встановлено, що транспортний засіб ОСОБА_1 зупинено не на блокпосту. Отже, працівники поліції мали право зупинити транспортний засіб тільки за наявності підстав, передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Жодних підстав зупинки патрульними повідомлено не було. Таким чином, транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено безпідставно.
Щодо проведення огляду на стан сп'яніння вказує на те, що нормативно-правове підґрунтя діяльності патрульної поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння становить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом Інструкція про порядок № 1452/735МВС), затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735МВС.
Саме ця Інструкція визначає процедуру (алгоритм) проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», у зв'язку із чим не може суперечити останнім нормативно-правовим актам, а її вимоги є обов'язковими саме для поліцейських, проте не є вичерпними, оскільки за вимогами КУпАП, проведення огляду на стан сп'яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме «Порядком направлення та огляду», яким можуть бути встановлені додаткові вимоги.
Згідно з вимогами п.3 розділу І Інструкції про порядок № 1452/735МВС огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Крім того, зі змісту п.1 розділу ІІ Інструкції про порядок № 1452/735МВС поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних до застосування МОЗ та засобів, дозволених Держспоживстандартом виключно за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції.
Отже, єдиною підставою для проведення огляду на стан сп'яніння є наявність у водія ознак такого сп'яніння. Відповідно до п.3 розділу І Інструкції про порядок № 1452/735МВС, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. П. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція №1026) передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції.
Як вбачається з наданих до протоколу відеозаписів, співробітниками патрульної поліції взагалі не встановлювались будь-які ознаки на стан сп'яніння, в свою чергу пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння відбувалася безпідставно. З відео вбачається, що патрульний, не встановлюючи будь-яких ознак, запитав у ОСОБА_1 «чи вживали алкоголь?», на що остання відповіла «не вживала». Після цього, поліцейський запропонував пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного приладу «Alkotest Drager». Водночас при спілкуванні з водієм працівники поліції не назвали та не зауважили жодної ознаки алкогольного сп'яніння, вони просто вимагали від водія пройти огляд, без зазначення підстав.
Крім того, згідно чинного законодавства України перед проведенням огляду поліцейський зобов'язаний повідомити водію про порядок застосування приладу Драгер та на вимогу водія надати можливість ознайомитись з сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку Драгера. Поліцейський має при водієві відкрити упаковку з мундштуком, а також зробити контрольний перевірочний тест драгера з метою перевірки його точності та чистоти від парів алкоголю.
Огляд обов'язково проводиться у присутності двох незацікавлених свідків. Згідно положень п. 3.1. Інструкції з експлуатації приладу DRAGER на його результати може впливати вживання ароматичних напоїв, аерозолів для освіження рота на спиртовій основі, ліків і крапель тощо. В такому випадку перевірку на приладі DRAGER після вживання таких напоїв, речовин потрібно проводити не раніше 15 хвилин.
Прилад DRAGER не можна тримати близько до антен мобільних телефонів і передавальних станцій. Натомість, огляд ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест було проведено із порушеннями вищезазначених правових норм, адже їй жодним чином не роз'яснили порядок використання мундштука, не надали для ознайомлення сертифікат відповідності та свідоцтво про перевірку Драгера, не зробили контрольний перевірочний тест Драгера, що в кінцевому результаті призвело до некоректної роботи самого пристрою. Працівники поліції навіть не поцікавились чи не вживала ОСОБА_1 будь-яких речовин (ароматичних напоїв, аерозолів, ліків тощо), які могли б вплинути на результати тесту Драгер.
Також, вважає за необхідне наголосити, що у чеку Драгера вказано, що температура повітря у той день складала 29,0° градусів тепла, однак це не відповідає дійсності та спростовується даними Гідрометцентру.
Так, у відповіді Харківського регіонального центру з гідрометеорології на адвокатський запит №б/н від 03.01.2025 року вказано, що: «11 серпня 2024 року близько 17 год. 04 хв. Спостерігалася хмарна з проясненнями погода. Опадів не було. Вітер західний, 6 м/с. Явищ, що погіршують метеорологічну діяльність видимості не було. Температура повітря 26,1° тепла, відносна вологість 32%, атмосферний тиск 745,3 мм. рт. ст.». Вказане беззаперечно ставить під сумнів наявні результати газоаналізатора Драгер Алкотест. Тим паче, враховуючи, що газоаналізатор навіть не пройшов своєчасну перевірку на точність та чистоту від парів алкоголю.
Відтак, отриманий за його допомогою результат не може бути взятий до уваги при розгляді судом даної справи. Крім того, з відеозаписів вбачається, що поведінка ОСОБА_1 була адекватною, притаманною абсолютно тверезій людині. В протоколі ж не було зазначено, які ознаки алкогольного сп'яніння виявлено, що само собою підтверджує той факт, що жодних ознак сп'яніння поліцейськими встановлено не було.
Більше того, вимогами п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлено, що медичне освідування на предмет алкогольного сп'яніння має проводитись в найближчому медичному закладі від місця зупинки транспортного засобу.
Натомість, з наявних у справі відеоматеріалів вбачається, що працівники поліції провели огляд водія на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Драгер на місці зупинки транспортного засобу. При цьому, ОСОБА_1 не погодилася з його результатами, намагалась з'ясувати точність приладу та інші варіанти ідентифікації алкоголю в крові. В свою чергу працівники поліції не направили ОСОБА_1 в найближчий заклад охорони здоров'я для проходження огляду у лікаря, а просто склали відносно неї протокол. До того ж, огляд водія проводився без повної відеофіксації, а саме: факту керування транспортним засобом, усієї процедури проведення огляду на стан сп'яніння та процедури оформлення адміністративного матеріалу.
Таким чином, наголошують, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266 КупАП, а відтак, відповідно до ч. 5 цієї статті, такий огляд вважається недійсним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.
В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а, отже, судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що беззаперечних доказів її провини у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння немає, натомість наявні численні порушення процедури проведення огляду та оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення з боку працівників патрульної поліції.
Тому, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
11 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких звертає увагу, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України від 03 листопада 2015 року № 1452/735.
Згідно п. 4 Розділу II Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 22 Розділу III Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Поліцейський перед проведенням огляду на стан сп'яніння зобов'язаний проінформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; провести огляду з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.
Згідно з п. 3.1. Інструкції з експлуатації приладу DRAGER на його результати може впливати вживання ароматичних напоїв, аерозолів для освіження рота на спиртовій основі, ліків і крапель тощо. В такому випадку перевірку на приладі DRAGER після вживання таких напоїв, речовин потрібно проводити не раніше 15 хвилин.
З цього приводу ОСОБА_1 зауважила, що перед початком руху на автомобілі, тобто менш ніж за 15 хв. до проходження огляду, вона скористалася аерозолем для освіження ротової порожнини спиртовій основі.
З відеозапису вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведено через 8 хв. після зупинки мого транспортного засобу. При цьому, перед початком проведення процедури працівник поліції не повідомив її про порядок застосування спеціального технічного засобу у разі вживання безпосередньо перед оглядом аерозолів на спиртовій основі, у зв'язку з чим, вона не повідомила поліцейському про цю обставину. Дані обставини щодо того, що поліцейським не роз'яснено їй порядок застосування спеціального технічного запису також підтверджується відеозаписом. Отже, огляд проведено з недотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, що, вочевидь, вплинуло на результати огляду.
Крім того, працівник поліції провів огляд ОСОБА_1 без встановлення ознак сп'яніння. Так працівник поліції встановив та повідомив ОСОБА_1 про наявність в неї ознак сп'яніння лише після проведення огляду з метою визначення стану сп'яніння, що є суттєвим порушенням п.1 Розділу II Інструкції № 1452/735, яка зобов'язує поліцейського спочатку встановити ознаки сп'яніння, а потім провести огляд, а не навпаки.
Крім того, встановлені поліцейським ознаки сп'яніння не відповідають вичерпному переліку ознак сп'яніння, встановлених в п. З Розділу І Інструкції № 1452/735, зокрема такі ознака, як «сповільненість мови» не є ознакою алкогольного сп'яніння, визначеною законодавцем. Законодавець визначив ознакою алкогольного сп'яніння «порушення мови», а не «сповільненість мови», оскільки зазначена поліцейським ознака може бути може бути характерною особливістю мовлення ОСОБА_1 .
При цьому, в акті огляду від 11.08.2024 та направленні від 11.08.2024 зазначені інші ознаки алкогольного сп'яніння, які було встановлені поліцейським відповідно до відомостей відеозапису. Зокрема, з дослідженого відеозапису не вбачається, що поліцейський встановив у ОСОБА_1 , як підставу для проведення огляду, таку ознаку, як «хитка хода», яку зазначив в акті огляду від 11.08.2024 та направленні від 11.08.2024. Крім того, така ознака як «хитка хода», також не визначена законодавцем як ознака алкогольного сп'яніння відповідно до п. З Розділу І Інструкції № 1452/735.
Також, наголосила, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без дотримання вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів правомірність проведення будь-яких дій і збирання будь-яких доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.
Із відеозапису вбачається, що на момент зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у поліцейського не було підстав для його зупинки, оскільки він рухався з дотриманням ПДР України. В рапорті, долученому до протоколу, зазначено, що автомобіль зупинено на підставі п. п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Водночас, жодного доказу про те, що обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону існували на час зупинки автомобіля, знайшли своє підтвердження або спростування після зупинки автомобіля, матеріали справи не містять.
На відеозапису працівник поліції повідомляє причину зупинки - непристебнуті ремені безпеки, що є іншою підставою зупинки транспортного засобу (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»). Проте, навіть з законністю зупинки автомобіля з цієї підстави суд погодитися не може, оскільки як встановлено з відеозапису, що працівник поліції спочатку зупинив транспортний засіб без будь-яких законних на те підстав, а лише потім виявив та наголосив на порушенні ПДР України. На момент зупинки працівник поліції не знав і не міг бути обізнаним про те, чим пристебнуті ремені безпеки у водія і пасажира.
У рапорті зазначено, що водія притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.3.в) ПДР України та винесено постанову серії ЕНА № 2809193 за ч. 5 ст. 121 КУпАП за цим фактом, проте копії такої постанови до матеріалів справи всупереч вимогам ч. 1 ст. 251 КУпАП не долучено.
Отже, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами наявності хоча б однієї з передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави, яка би надавала право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Окрім того, із долученого до протоколу відеозапису вбачається, що працівник поліції, який зупинив автомобіль, провів огляд ОСОБА_1 та склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушив вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», яка зобов'язує поліцейського, звертаючись до особи, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Так поліцейський, після зупинки транспортного засобу не назвав своє прізвище, посаду та спеціальне звання. Єдиною інформацією, яку поліцейський повідомив ОСОБА_1 , було його ім'я « ОСОБА_2 ».
При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, його складено інспектором УПП в Харківській області Черняком Владиславом Григоровичем.
Доказів того, що протокол було складено тією самою особою, що і провела огляд ОСОБА_1 матеріали справи не містять, оскільки долучений до протоколу відеозапис є частково пошкодженим, у зв'язку з чим події після 43:16 хв. запису (час доби - 17 год. 40 хв.), на яких відображено процедуру складання протоколу, не відтворюються.
Отже, відсутня можливість однозначно ідентифікувати службову особу, яка провела огляд ОСОБА_1 , як ОСОБА_3 , оскільки під час огляду ОСОБА_1 до тих чи інших дій залучалися декілька працівників поліції зі складу екіпажу 1102, і жоден з них не повідомив ОСОБА_1 своє прізвище, посаду та спеціальне звання.
Допущені поліцейським порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» є настільки суттєвими, що неможливо однозначно встановити ту обставину, хто саме провів огляд ОСОБА_1 .
Згідно з п. 22 Розділу III Інструкції № 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
З наданих суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, можливість та доцільність застосування якої у провадженнях у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП підтверджена постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 635/4159/24.
Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом доводили порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9.а) ПДР України за обставин, викладених у протоколі серії АБА № 103263, у зв'язку з чим, просить провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно неї закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Адвокат Конопатський М.М. просив провести розгляд справи за відсутності представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з урахуванням письмових пояснень по суті справи.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши наявні докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.3.Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пункт 1.9.Правил дорожнього руху України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.9 А ПДР України водієві забороняється керувати т/з в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 11 листопада 2015 року № 1431/27858, передбачено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
Для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу використовуються спеціальні технічні засоби, які мають зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння працівник поліції інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу зобов'язаний надати свідоцтво про державну реєстрації та свідоцтво про його повірку.
Суд також зазначає, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однією та єдиною підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння у медичному закладі є лише відмова останнього від огляду працівником поліції із використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1, 2 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735).
Згідно з п. 22 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що законодавець визначив чіткий та послідовний порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння:
1) встановлення в особи ознак алкогольного сп'яніння (більше однієї) відповідно до вичерпного переліку таких ознак (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);
2) інформування перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
3) проведення поліцейським, який має спеціальне звання, огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (у даному випадку - Drager Alcotest);
4) проведення огляду з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Отже, недотримання зазначеної процедури має наслідком визнання результатів огляду недійсними.
При цьому суд вказує, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №103263 11.08.2024 о 16 год 59 хв ОСОБА_1 керувала автомобілем HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Drager», результат тесту позитивний - 1,03 проміле, чим порушила вимоги п. 2.9.а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До протоколу додано чек-роздруківку технічного засобу алкотестеру «Драгер», з якого слідує, що за результатами проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено 1,03 проміле.
Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою алкотестеру «Драгер», результат огляду на стан сп'яніння: позитивний 1,03 проміле.
Дослідженням наявних в матеріалах справи доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 103263 від 11.08.2024, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.08.2024, відеозаписом з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського, долученого до протоколу, встановлено, що встановлену законом процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 дотримано не було, що підтверджується наступним.
По-перше, працівник поліції провів огляд ОСОБА_1 без встановлення в неї ознак сп'яніння. Так працівник поліції встановив та повідомив ОСОБА_1 про наявність в неї ознак сп'яніння лише після проведення огляду з метою визначення стану сп'яніння, що є суттєвим порушенням п.1 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, яка зобов'язує поліцейського спочатку встановити ознаки сп'яніння, а потім провести огляд, а не навпаки.
Крім того, встановлені поліцейським ознаки сп'яніння не відповідають вичерпному переліку ознак сп'яніння, встановлених в п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735, зокрема такі ознака, як «сповільненість мови» не є ознакою алкогольного сп'яніння, визначеною законодавцем. Законодавець визначив ознакою алкогольного сп'яніння «порушення мови», а не «сповільненість мови», оскільки зазначена поліцейським ознака може бути може бути характерною особливістю мовлення ОСОБА_1 .
Водночас, в Акті огляду від 11.08.2024 та Направленні від 11.08.2024 зазначені інші ознаки алкогольного сп'яніння, які було встановлені поліцейським відповідно до відомостей відеозапису. Зокрема, з дослідженого відеозапису не вбачається, що поліцейський встановив у ОСОБА_1 , як підставу для проведення огляду, таку ознаку, як «хитка хода», яку зазначив в Акті огляду від 11.08.2024 та Направленні від 11.08.2024. Крім того, така ознака як «хитка хода», також не визначена законодавцем як ознака алкогольного сп'яніння відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735.
За таких обставин, поліцейський встановив у ОСОБА_1 лише одну визначену законодавцем ознаку алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), що не давало йому підстав для проведення огляду ОСОБА_1 , оскільки п. 1 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 передбачає проведення огляду виключено «За наявності ознак передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції», тобто наявності двох і більше ознак сп'яніння, а не однієї. Крім того, судом враховано, що таку ознаку, всупереч вимогам Інструкції було встановлено вже після проведення огляду, а не до його проведення.
Суд зазначає, що встановлена поліцейським з порушенням визначеного законом порядку єдина ознака сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, не може бути підтверджена жодним доказом, окрім як пояснення свідків, яких залучено не було. Оскільки ця ознака не може бути підтверджена або спростована жодним із доказів у справі, тому вона є повністю суб'єктивною та залежить від уявлення та сприйняття реальності працівника поліції, який проводив огляд ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, враховуючи відсутність будь-яких інших ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , її існування піддається розумному сумніву. Враховуючи ту обставину, що у ОСОБА_1 не було встановлено наявність будь-якої іншої ознаки алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), суд приходить до висновку, що зазначена у протоколі ознака «запах алкоголю з порожнини рота» не підтверджена жодним доказом, тому в силу презумпції невинуватості вважається недоведеною.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що поліцейський не дотримався вимог п. 1 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, відтак не мав правових підстав для проведення огляду ОСОБА_1 .
Щодо результатів проведення самого огляду суд зазначає наступне.
Відповідно до роздруківки технічного приладу Drager Alcotest 6820, прилад ARHK-0054, дослідження проведено 11.08.2024 о 17:04 год., результат дослідження - 1,03 проміле, тест № 2835.
З цієї ж роздруківки встановлено, що температура повітря на час огляду склала 29,0 градусів Цельсія.
З долученої стороною захисту відповіді Харківського регіонального центру гідрометеорології (Харківський РЦГМ) від 07.01.2025 № 9920-1-74/9920-04, встановлено, що у м. Харкова 11 серпня 2024 року близько 17:04 год. температура повітря складала 26,1 градусів Цельсія.
Вказані суттєві розбіжності між температурою повітря, визначеною уповноваженою особою, та виміряною приладом Drager Alcotest 6820, прилад ARHK-0054, ставлять під обґрунтований сумнів правильність результатів дослідження отриманих за допомогою цього технічного засобу щодо стану сп'яніння особи. При цьому, невідповідність визначення температури приладом Drager Alcotest 6820, прилад ARHK-0054, не може бути розцінена судом як похибка, оскільки розбіжність складає 3 градуси Цельсія, тобто понад 10%. Крім того, проведення огляду ОСОБА_1 відбувалося в тіні, як і визначається температура повітря, що виключає похибку приладу у зв'язку з попаданням прямого сонячного проміння.
Крім того, як зазначалось вище поліцейський перед проведенням огляду на стан сп'яніння зобов'язаний проінформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; провести огляду з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.
Системний аналіз цитованих норм свідчить про те, що поліцейський перед проведення огляду зобов'язаний переконатися шляхом опитування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про відсутність об'єктивних перешкод для проходження огляду, які визначені інструкцією до цього технічного засобу.
Зокрема, згідно з п. 3.1. Інструкції з експлуатації приладу DRAGER на його результати може впливати вживання ароматичних напоїв, аерозолів для освіження рота на спиртовій основі, ліків і крапель тощо. В такому випадку перевірку на приладі DRAGER після вживання таких напоїв, речовин потрібно проводити не раніше 15 хвилин.
З відеозапису вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведено через 8 хв. після зупинки транспортного засобу. Як зазначила ОСОБА_1 , перед початком руху, тобто менш ніж за 15 хв. до проходження огляду, вона скористалася спреєм для свіжості ротової порожнини на спиртовій основі. Натомість, як встановлено з відеозапису, працівник поліції не повідомив та не роз'яснив ОСОБА_1 порядок застосування спеціального технічного засобу у разі вживання безпосередньо перед оглядом аерозолів на спиртовій основі, у зв'язку з чим вона не повідомила поліцейському про цей факт. На переконання суду, саме невиконання працівником поліції вимог п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 зумовило проведення огляду з недотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, зважаючи на що, суд ставить під обгрунтований сумнів результат огляду.
Вказані обставини, зокрема некоректне визначення технічним засобом температури повітря та проведення огляду з порушенням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, ставлять під обґрунтований сумнів результати проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, який до того ж було проведено без достатніх правових підстав, визначених законом.
З дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно була зупинена працівниками поліції під час керування нею транспортним засобом. При цьому ні з відеозапису, ні з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, на якій підставі працівники поліції зупинили вказаний автомобіль.
Так, статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Так, згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Водночас, жодного доказу про те, що обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону існували на час зупинки автомобіля, знайшли своє підтвердження або спростування після зупинки автомобіля, матеріали справи не містять.
Працівник поліції після зупинки транспортного засобу посилався на те, що підставою зупинки транспортного засобу було те, що водій не була пристебнута пасками безпеки під час руху. Однак дане твердження працівника поліції не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки даний факт не підтверджується матеріалами справи, оскільки не був зафіксований у встановленому законом порядку. При цьому матеріалами справи не підтверджується те, що працівники поліції виявили зазначені обставини раніше, коли безпосередньо слідували за транспортним засобом, на якому рухалася ОСОБА_1 , або коли отримали відповідну інформацію про це раніше. В свою чергу, безпосередньо розмова поліцейського з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності (саме тоді поліцейським було вказано водію на виявлене ним порушення як на підставу зупинки т/з), мала місце після зупинки транспортного засобу, тобто тоді, коли транспортний засіб не рухався. При цьому докази того, що ОСОБА_1 рухалася на транспортному засобі, будучи саме непристебнутою пасками безпеки безпосередньо під час такого руху, в матеріалах справи відсутні.
Отже, з матеріалів справи не встановлено, що у працівника поліції була наявна інформаціям про причетність ОСОБА_1 або пасажира транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; що була наявна інформація, яка свідчила про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
На відеозапису працівник поліції повідомляє причину зупинки - непристебнуті ремені безпеки, що є іншою підставою зупинки транспортного засобу (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»). Проте, навіть з законністю зупинки автомобіля з цієї підстави суд погодитися не може, оскільки як встановлено з відеозапису, працівник поліції спочатку зупинив транспортний засіб без будь-яких законних на те підстав, а лише потім виявив та наголосив на порушенні ПДР України. На момент зупинки працівник поліції не знав і не міг бути обізнаним про те, чи пристебнуті ремені безпеки у водія і пасажира.
Інших доказів, які підтверджували б правомірність зупинки транспортного засобу у відповідності до вимог вищезазначеної статті, суду не надано.
Таким чином суд доходить до висновку, що працівники поліції не дотримались вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» під час зупинки вищевказаного автомобіля.
Тож, судом враховано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без дотримання вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів правомірність проведення будь-яких подальших дій і збирання будь-яких доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.
Більше того, у рапорті зазначено, що водія притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.3.в) ПДР України та винесено постанову серії ЕНА № 2809193 за ч. 5 ст. 121 КУпАП за цим фактом, проте копії такої постанови до матеріалів справи всупереч вимогам ч. 1 ст. 251 КУпАП не долучено.
Суд наголошує, що оскільки згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, тому суд не може самостійно збирати та витребувати докази, оскільки такими діями буде перебирати на себе функцію обвинувачення, що суперечить принципу змагальності, диспозитивності та безсторонності суду.
Таким чином, судом встановлено, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами наявності хоча б однієї з передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави, яка би надавала право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до практики ЄСПЛ та широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
На переконання суду, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, можливість та доцільність застосування якої у провадженнях у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП підтверджена постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 635/4159/24.
Без законної та правомірної зупинки транспортного засобу всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, можливість та доцільність застосування якої у провадженнях у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП підтверджена постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 635/4159/24.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів законної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що передувала огляду на стан алкогольного сп'яніння та складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, були відсутні підстави для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, тому всі докази у справі, отримані після такої зупинки необхідно вважати недопустимими (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015).
Разом із тим, як було зазначено вище, чинним законодавством передбачена процедура проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, яка в даному випадку дотримана не була.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачаються численні порушення з боку працівників поліції вище вказаних норм Інструкції.
Дослідженням долученого до протоколу відеозапису встановлено, що працівник поліції, який зупинив автомобіль, провів огляд ОСОБА_1 та склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушив вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», яка зобов'язує поліцейського, звертаючись до особи, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Так поліцейський, після зупинки транспортного засобу не назвав своє прізвище, посаду та спеціальне звання. Єдиною інформацією, яку поліцейський повідомив ОСОБА_1 , було його ім'я « ОСОБА_2 ».
При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, його складено інспектором УПП в Харківській області Черняком Владиславом Григоровичем.
Доказів того, що протокол було складено тією самою особою, що і провела огляд ОСОБА_1 матеріали справи не містять, оскільки долучений до протоколу відеозапис є частково пошкодженим, у зв'язку з чим події після 43:16 хв. запису (час доби - 17 год. 40 хв.), на яких відображено процедуру складання протоколу, не відтворюються.
З цих підстав суд позбавлений можливості однозначно ідентифікувати службову особу, яка провела огляд ОСОБА_1 , як ОСОБА_3 , оскільки під час огляду ОСОБА_1 до тих чи інших дій залучалися декілька працівників поліції зі складу екіпажу 1102, і жоден з них не повідомив ОСОБА_1 своє прізвище, посаду та спеціальне звання.
Допущені поліцейським порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» є суттєвими, що, зокрема, позбавляють суд можливості однозначно встановити ту обставину, хто саме провів огляд ОСОБА_1 та витребувати в УПП в Харківській області відомості про наявність у такої особи спеціального звання, як того вимагає п. 2 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735.
Окрім того, на відеофрагменті «17:00» зафіксовано, що після зупинки т/з під керуванням ОСОБА_1 працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, зазначивши: «Давайте пройдемо огляд на стан сп'яніння, колега з приладом дасть змогу пройти огляд».
При цьому в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння від 11.08.2024, виписане на ім'я ОСОБА_1 о 17 год 05 хв того ж дня.
Разом з тим, з матеріалів відеозапису вбачається, що працівник поліції всупереч встановлених законом вимог взагалі не запропоновав ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному медичному закладі, що, в свою чергу, не відповідає встановленим вимогам щодо проходження огляду особи на стан сп'яніння та суперечить матеріалам справи.
Згідно з п. 22 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що огляд ОСОБА_1 було проведено з порушенням наступних вимог Інструкції № 1452/735:
- п. 1 Розділу ІІ - (1) встановлено лише одну ознаку сп'яніння, існування якої піддається обґрунтованому сумніву; (2) не встановлено дві і більше ознак алкогольного сп'яніння, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції; (3) ознаку алкогольного сп'яніння не було встановлено до проведення огляду особи;
- п. 2 Розділу ІІ - матеріали справи не містять доказів того, що огляд ОСОБА_1 був проведений поліцейським, який має спеціальне звання, а внаслідок порушення поліцейським вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» суд позбавлений можливості перевірити цю обставину;
- п. 4 Розділу ІІ - огляд проведено з порушенням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, оскільки здійснено менш ніж за 15 хв. після вживання ОСОБА_1 аерозоля для освіження рота на спиртовій основі;
- п. 5 Розділу ІІ - поліцейський не повідомив перед проведенням огляду ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, зокрема щодо недопустимості проведення дослідження менш ніж за 15 хв. після вживання аерозоля для освіження рота на спиртовій основі, внаслідок чого ОСОБА_1 , не будучи обізнаною про цю вимогу, не повідомила поліцейському про її існування, в результаті чого проведено дослідження, правильність результату якого піддається обґрунтованому сумніву.
Вказані обставини в сукупності за відсутності законних підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , некоректним визначенням приладом Drager Alcotest 6820 температури повітря навколишнього середовища, суттєвими порушеннями процедури медичного огляду особи, ставлять під обґрунтований сумнів як підстави, так і результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
У свою чергу, частина 5 статті 266 КУпАП визначає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно правових позицій, що містяться у Постанові Пленуму від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в статтях 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Раніше протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП особа не притягувалася.
Відтак встановлені у судовому засіданні у даній справі про адміністративне правопорушення усі обставини в їх сукупності дають суду достатні підстави дійти висновку, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП та їх аргументація у цілому, є сумнівними та неузгодженими між собою.
З огляду на вищевикладене, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суддя доходить до висновку, що посадова особа, яка складала протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, не дотрималась належним чином порядку проведення медичного огляду на стан сп'яніння та безпосередньо складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин (правопорушення) був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений законодавством, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення."
Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За вищезазначених обставин, відповідно до вимог чинного законодавства України, усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
В постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зроблено правовий висновок, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом доводили порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9.а) ПДР України за обставин, викладених у протоколі серії АБА № 103263, суд дійшов висновку про відсутність у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7,9, 130, 245, 247, 251, 252, 268, 279, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя В.М. Яковлева