Іменем України
№ 610/3100/24 № 1-кс/610/415/2025
м. Балаклія27 червня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву судді про самовідвід,
19.06.2025 суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_3 заявив самовідвід від участі у розгляді заяви ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відвід обґрунтований тим, що зі змісту заяви ОСОБА_4 убачається, що однією з підстав для перегляду вказаної вище ухвали вона вважає протиправні дії судді ОСОБА_3 при її постановленні.
Заявник ОСОБА_4 та ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про дату, час і місце розгляду заяви про самовідвід судді повідомлені належним чином, однак для участі у розгляді вказаної заяви не прибули.
Суддя ОСОБА_3 не виявив бажання брати участь у розгляді заяви та надавати пояснення.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_3 від 11.04.2025 було відмовлено у задоволення скарги ОСОБА_4 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
За загальнодоступними відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала законної сили набрала 26.05.2025, а тому в силу ст. 129-1 є обов'язковою до виконання.
Дану ухвалу заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами. Окрім іншого вона зазначає про те, що суддя свідомо вніс неправдиві відомості в ухвалу, чим позбавив її права на оскарження закриття кримінального провадження і права на доступ до правосуддя.
З заяви про самовідвід убачається про те, що сам суддя не зазначає про його неможливість бути неупередженим під час розгляду заяви ОСОБА_4 , не визнав себе упередженим.
Більш того, сама ОСОБА_4 не заявляла судді відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язаний заявити самовідвід.
Однак за правилом ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто кримінальним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу/самовідводу судді, одним з яких є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості (об'єктивності) судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України»).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість позиції про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», на яку вказав ОСОБА_5 , ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного у цій справі не надано.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Безпідставно посилаючись на нічим об'єктивно не підтверджені сумніви у неупередженості або об'єктивності судді сторона зможе за власним бажанням змінювати суддів, суди, які йому не подобаються тощо, обирати «зручних» суддів, суди, маніпулювати, зловживаючи правом на відвід, займатися сутяжництвом відводів, затягувати розгляд справи та доступ до правосуддя, інструментом відводу здійснювати тиск на суддів, суд тощо, що є недопустимим.
Рівно як і недопустимим є самоусунення суддів від розгляду «небажаних» справ, виконання своєї функції з відправлення правосуддя, уникнення можливих негативних наслідків, намагатися сподобатися учасникам справи, «пройти між каплями дощу» тощо.
Такі дії є зловживанням правом на подання заяви про відвід/самовідвід суддів, тобто його використанням усупереч завданням кримінального судочинства - з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення кримінального провадження.
Суд оцінює обставини справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглядуваної заяви не можуть слугувати підставою для самовідводу судді, оскільки не підтверджують наявність у нього неупередженості та необ'єктивності, про що він сам не зазначав.
На підставі викладеного, керуючись ст. 75-82 КПК України,
Відмовити у задоволенні заяви судді Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_3 про самовідвід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1