Справа № 204/3780/25
Провадження № 2/204/2498/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
27 червня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
07 квітня 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 1998 року. Іншим співвласником вказаного житлового будинку є відповідач у справі - чоловік покійної, ОСОБА_2 , якому належить 1/2 частина зазначеного будинку, оскільки майно було набуте подружжям під час шлюбу. 18 березня 2025 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв'язку із тим, що спадкоємиця померлої - ОСОБА_1 , звертаючись до нотаріальної контори, у підтвердження наявності спадкового майна подала договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 10 квітня 1998 року на товарній біржі «Катеринославская недвижимость», зареєстрований за реєстровим номером № 662-Н. Згідно даного договору, покупцем виступила ОСОБА_3 , яка набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Зазначений договір був зареєстрований комунальним підприємством «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» 29 квітня 1998 року та внесений до реєстрової книги № 339 за реєстровим номером 4. Проте, державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва на тій підставі, що поданий договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що, на думку нотаріуса, свідчить про порушення вимог чинного на той час законодавства.
Фактично умови вказаного договору були повністю виконані обома сторонами, що відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про товарну біржу». Укладення договору на біржі здійснювалося відповідно до чинного на той час правового регулювання. Сторони договору були попереджені про те, що правочин не підлягає нотаріальному посвідченню, що зазначено безпосередньо в тексті договору. З моменту укладення правочину ОСОБА_3 фактично вступила у володіння та користування нерухомим майном. Вона разом із членами своєї родини постійно проживала в зазначеному житловому будинку. Після її смерті у 2013 році в будинку продовжують проживати та зареєстровані її донька - ОСОБА_1 - та інші члени родини. Згідно з реєстраційними документами, позивачка та її родичі безперервно зареєстровані у будинку з 1998 року до сьогодні, що свідчить про фактичне набуття та реалізацію права власності спадкодавицею.
У зв'язку з викладеним, позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (колишня назва - АДРЕСА_3 ).
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 14 квітня 2025 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження (а.с. 44).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що вважає за необхідне визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вона підтвердила, що вказане майно було фактично набуте її матір'ю - ОСОБА_3 - за договором купівлі-продажу, укладеним на товарній біржі у 1998 році, і з того часу сім'я безперервно володіла та користувалася цим майном. Позивачка також звернула увагу суду на те, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину була зумовлена виключно відсутністю нотаріального посвідчення договору, хоча всі умови правочину були належним чином виконані, і майно фактично перейшло у власність її матері ще за життя.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, підтвердив, що дійсно укладення договору мало місце, і що з часу його придбання у 1998 році вони з дружиною - ОСОБА_3 - разом володіли й користувалися вказаним будинком як спільним майном. Згоден із тим, що 1/2 частина будинку належала його покійній дружині, а тому не заперечує проти визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом.
Приймаючи до уваги пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, буд. АДРЕСА_3 від 10.04.1998 року зареєстрованого відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», біржею «Екатеринославская недвижимость» за №662-Н, та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації за реєстровим №4, реєстрова книга №339, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , останній належав вищезазначений будинок, що підтверджується вказаним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.1998 року (а.с. 15).
Також, відповідно до Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 4225 від 16 листопада 2006 року «Про визначення початку та кінця вулиці Новошкільної у Красногвардійському районі та упорядкування адресації забудови», було уточнено межі АДРЕСА_2 та впорядковано нумерацію об'єктів нерухомості, розташованих на цій вулиці. Згідно з указаним рішенням, житловому будинку, що раніше мав адресу: АДРЕСА_3 , було присвоєно нову адресу - АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року (а.с. 6).
Судом було витребувано копію нотаріальної справи, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме, 1/2 будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали до нотаріальної контори заяви про відмову від належної їм частини спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 на користь позивачки - ОСОБА_1 (а.с. 52-59).
Позивачка у встановлений чинним законодавством термін звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку, спадкового майна, не був нотаріально посвідчений.
Позивачка посилається на ті обставини, що сторони не посвідчили договір купівлі-продажу домоволодіння нотаріально, оскільки оформляючи його та товарній біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає (а.с. 15 на звороті).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 року, чинним ЦК України 2004 року.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР (1963 року, в редакції станом на 10.04.1998 року) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.
Згідно ст. 41 ЦК УРСР (1963 року, в редакції станом на 10.04.1998 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 227 ЦК УРСР (1963 року, в редакції станом на 10.04.1998 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сторін є громадянин.
Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (1963 року, в редакції станом на 10.04.1998 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до положень частин 2 та 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №2275-VI від 20.05.2010 р. статтю 15 Закону України «Про товарну біржу» було доповнено частиною шостою, згідно якої не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.
Таким чином на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку, положення Закону України «Про товарну біржу» не містили заборони на укладання біржових угод щодо речей, визначених індивідуальними ознаками, в тому числі й нерухомого майна.
Відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
В судовому засіданні було встановлено, що всі умови договору були виконані сторонами, продавцю ОСОБА_4 було передано обумовлену суму коштів, а останній передав ОСОБА_3 нерухоме майно, тобто сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що укладання спірного договору купівлі-продажу житлового будинку на товарній біржі без його подальшого нотаріального посвідчення не суперечило законодавству України, що діяло на момент його укладання, у зв'язку з чим існують підстави для визнання його дійсним.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи вищенаведене та норми законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 392, 1261, 1269-1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6-13, 33-34, 76-81, 83, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.06.2025 року.
Суддя